International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

16 (December, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

БАГЛАЙ Анна Володимирівна

Студентка 3-го курсу юридичного факультету

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

 

ПРОНЕНКО Вікторія Сергіївна

Студентка 3-го курсу юридичного факультету

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

 

ПОКЛОНСЬКА Оксана Юріївна

викладач кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

 

УКРАЇНА


Анотація. У науковій статті під час дослідження питання правових гарантій фізичних осіб-підприємців при здійсненні господарської діяльності зазначено ряд науковців, які досліджували дане питання. Проаналізовано законодавчу базу, зокрема Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року. Також, зосереджено увагу на закріпленні даного питання в правовій системі України. Наведено визначення поняття суб’єкта господарювання згідно з чинним господарським законодавством країни. Під час написання наукової статті, також, зосереджено увагу, на правоздатності суб’єкта господарювання, а саме фізичної особи-підприємця. Під час дослідження, також, акцентовано увагу на компетентності фізичної особи –підприємця, його правах та покладених на нього обов’язків, відповідно до національного законодавства. Зазначено статус фізичної особи-підприємця, відповідно до Роз’яснення Міністерства Юстиції України. Також, зосереджено увагу в науковій статті на вимогах до громадян, які бажають займатись підприємницькою діяльністю у вигляді фізичної особи-підприємця, зокрема це такі як повна цивільна дієздатність. зазначено обов’язковість державної реєстрації фізичної особи-підприємця відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року. Також, зосереджено увагу на тих суб’єктах, хто не може займатись підприємницькою діяльністю. В науковій статті, також проаналізовано захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання відповідно до Господарського кодексу України з боку держави. На підставі досліджених матеріалів та системного аналізу дійшли висновку з приводу врегулювання досліджуваного питання на законодавчому рівні та потреби його вдосконалення й систематизації, зокрема чітке визначення поняття фізична особа-підприємець. Адже, вдосконалення законодавства, буде сприяти усуненню прогалин, та активному застосуванню даних законодавчих актів в практичній діяльності.

Ключові слова: фізична особа-підприємець, підприємницька діяльність, господарювання, права та обов’язки, господарський кодекс України, цивільний кодекс України.

Постановка проблеми. Одним із найбільш розповсюджених суб’єктів здійснення підприємницької діяльності є фізична особа як суб’єкт господарювання. Незважаючи на досить велику кількість публікацій, слід зазначити, що аналізу та дослідження питання участі громадян у господарсько-правовій формі досліджено не достатньо. Не вирішеними залишаються низка важливих проблем теоретичного та практичного характеру. Однією з проблем є відсутність єдиного законодавчого акту, який би встановлював особливості діяльності фізичної особи-підприємця та об’єктивні заборони та обмеження на здійснення підприємницької діяльності.

Актуальність даної теми полягає в правовій незахищеності фізичної особи-підприємця, а саме в пригніченні її прав і свобод, недосконалому захисті.

До проблем правового статусу фізичних осіб-підприємців зверталися Т.В. Блащук, О.М. Вінник, Ю.А. Голик, Ю.С. Горяйнова, Д.В. Задихайло, О.І. Іванійчук, О.О. Коломієць, B.М. Кравчук, І.М. Кучеренко, Р.А. Майданик, С.О. Теньков, В.C. Щербина, А.В. Щурука та інші.  Правовий статус фізичної особи як суб’єкта господарських відносин аналізували: Е. Беляневич, Т. Блащук, А.Г.Бобкова, О.М. Вінник, М.М. Дутов, Р. Майданик, О.В. Старцев, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін. [2;4].

Мета статті - комплексний аналіз фізичної особи, як суб’єкта підприємницької діяльності та особливості його господарювання. Виокремлення особливостей, що притаманні фізичній особі – суб’єкту підприємницької діяльності і вирізняють її з поміж інших суб’єктів права

Виклад основного матеріалу. Спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус фізичної особи-підприємця, на сьогодні не існує. Відповідні положення, щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у главі 13 Господарського кодексу України, главі 5 Цивільного кодексу України та у деяких галузевих документах, що регулюють відповідний вид діяльності.

У ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України (далі – ГК України) міститься визначення суб’єкта господарювання, яке, як зазначає Ю.М. Крупка, терміни «господарювання» та «підприємницька діяльність», мають певну спорідненість та можуть застосовуватись щодо суб’єктів підприємницької діяльності [4, с. 84]. Ця теза випливає з аналізу ч.2 ст. 3 ГК України [3], відповідно до якої, господарювання, що має за мету одержання прибутку, є підприємництвом. Тобто підприємництво є різновидом господарської діяльності.

Як зазначено в ч.1 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством [3]. 

Правоздатність індивідуального підприємця можна прирівняти до правоздатності юридичних осіб, вони можуть мати права і обов’язки, необхідні для здійснення будь-яких видів господарської діяльності, що не суперчить законодавству України та щодо яких законом не передбачено обмежень (ст. 50 ЦК України). Це випливає з положення ст. 91 ЦК України, відповідно до якої юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині [5].

В ст.51 Цивільного кодексу України передбачено, що до  підприємницької  діяльності  фізичних  осіб  застосовуються нормативно - правові акти,  що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб,  якщо інше не встановлено законом або не  випливає із суті відносин [5].

Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці реалізують свою компетенцію, тобто всю сукупність прав та обов’язків.  При цьому, решта прав фізичної особи, що становлять її правоздатність, виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, передбаченої ЦК України. Останнє  випливає зі змісту частини третьої статті 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої  щодо  громадян  положення  цього  кодексу  поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Згідно із Роз’ясненням Міністерства Юстиції України від 14.01.2001 року Статус фізичної особи – підприємця – це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [3].

Підприємцем може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до чинного законодавств, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), або особа, яка до досягнення повноліття уклала шлюб. Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У даному випадку повна дієздатність виникає з моменту державної реєстрації фізичної особи як підприємця [5].

Визначальним для отримання статусу підприємця є державна реєстрація відповідної фізичної особи шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року [6].

Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення [3].

Приватними підприємцями не можуть бути військовослужбовці, державні службовці, народні депутати, особи, які мають судимість за корисливі злочини тощо.

Прийняття Цивільного та Господарського кодексів України стало передумовою для проведення систематизації законодавства, що регулює підприємницьку діяльність. За останні роки в Україні була прийнята значна кількість нормативних актів, регламентуючих діяльність окремих видів суб’єктів підприємницької діяльності, в основному зі статусом юридичної особи. Що стосується правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних осіб, то нормами права врегульовано лише обмежене коло відносин за участю цих суб’єктів. Разом з тим, на практиці досить складно, інколи, відрізнити законне та незаконне підприємництво, складнощі досі виникають з відмежуванням підприємницької діяльності від інших видів діяльності.

Але, не дивлячись на це, кожний громадянин має право  на  підприємницьку діяльність,  яка  не  заборонена  законом  (стаття  42 Конституції України).  Це  право  закріплено  і  в  статті  50 Цивільного кодексу України.  При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність  за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом [5].

Тобто, громадянин,  який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність,  після проходження відповідних реєстраційних  та  інших  передбачених  законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу  фізичної  особи, якого  він  набув  з  моменту народження,  а лише набуває до нього нової ознаки - "підприємець" [2, с. 64].

Враховуючи наведене,  слід відмітити,  що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкт  права  власності  як  фізична  особа  - підприємець та  не  містить  норм  щодо  права  власності фізичної особи - підприємця.  Законодавство  лише  встановлює,  що  фізична особа  -  підприємець відповідає за зобов'язаннями,  пов'язаними з підприємницькою діяльністю,  усім своїм майном, крім майна, на яке
згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, суб'єктом   права  власності  визнається  саме  фізична особа,  яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає  на  правовий  режим майна, що перебуває у його власності.

Фізична особа-підприємець відповідає по зобов'язаннях, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання шляхом:

  • визнання наявності або відсутності прав;

  • визнання недійсними господарських операцій за підставами, передбачених законом;

  • визнання повністю або частково недійсними актів державної влади й органів місцевого самоврядування або споживачів;

  • припинення дій, що порушують право або що створюють загрозу;

  • відшкодування збитків

  • застосування штрафних санкцій ;

  • застосування оперативно-господарських санкцій;

  • застосування адміністративно-господарських санкцій

  • іншими способами, передбачених законодавством України [3].

Як зазначено в приписі ст. 47 ГК України є певні загальні гарантії прав підприємців:

1. Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

2. Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для пріоритетних державних потреб.

3. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.

4. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

5. Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом [3].

За захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних майнових прав або охоронюваних законом інтересів фізичні особи-підприємці звертаються до господарського суду (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України). Фізичні особи-підприємці вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони чи обмежень.

Висновки. Отже, ми дійшли до висновку, що підприємницька діяльність потребує детального законодавчого регулювання, що покликане сприяти подальшому розвитку підприємництва та  економіки України в цілому. На сьогоднішній день не існує спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус фізичної особи-підприємця, та об’єктивні заборони та обмеження на здійснення підприємницької діяльності, тому необхідно прийняти новий нормативно-правовий акт, який би закріпив відповідний статус і особливості господарювання ФОП як суб’єкта підприємницької діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Статус фізичної особи – підприємця: проблеми застосування законодавства: Роз’ясненням Міністерства Юстиції України від 14.01.2011 р. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012323-11.#Text 

  • Ротань В. (2006) Правовий статус фізичної особи-підприємця ( с. 63-66). Юридичний радник №2.

  • Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text. 

  • Крупка Ю.М. (2008) Правові основи підприємницької діяльності ( 480 с.). Київ: навч. Посібник.

  • Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 40-44, ст.356. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

  • Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (Закон України) №755-IV. (2003). Відомості Верховної Ради № 31-32.  Ст. 263. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text


LEGAL GUARANTEES FOR THE PROTECTION OF AN INDIVIDUAL ENTREPRENEUR WHEN CARRYING OUT ECONOMIC ACTIVITIES

BAGLAY Anna,
3rd year law student
Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

PRONENKO Victoria,
3rd year law student
Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

POKLONSKA Oksana,
teacher of the department of civil law disciplines, Faculty of Law
Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs
UKRAINE

Abstract.
In the scientific article during the research of the issue of legal guarantees of natural persons-entrepreneurs in carrying out economic activity, a number of scientists who researched this issue are mentioned. The legislative base is analyzed, in particular the Commercial Code of Ukraine, the Civil Code of Ukraine, the Law of Ukraine "On State Registration of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Associations" of 15.05.2003. Also, attention is focused on consolidating this issue in the legal system of Ukraine. The definition of the concept of business entity in accordance with the current economic legislation of the country. When writing a scientific article, the focus is also on the legal capacity of the business entity, namely the individual entrepreneur. The study also focuses on the competence of the individual entrepreneur, his rights and responsibilities in accordance with national law. The status of a natural person-entrepreneur is indicated, according to the Explanation of the Ministry of Justice of Ukraine. Also, the scientific article focuses on the requirements for citizens who wish to engage in entrepreneurial activity in the form of a natural person-entrepreneur, in particular, such as full civil capacity. the state registration of a natural person-entrepreneur is obligatory in accordance with the Law of Ukraine “On State Registration of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Associations” of 15.05.2003. Also, the focus is on those entities that cannot engage in entrepreneurial activity. The scientific article also analyzes the protection of the rights and legitimate interests of business entities in accordance with the Commercial Code of Ukraine by the state. Based on the researched materials and system analysis, we came to the conclusion about the settlement of the researched issue at the legislative level and the need for its improvement and systematization, in particular, a clear definition of the concept of individual entrepreneur. After all, the improvement of legislation will help to eliminate gaps and the active application of these laws in practice.


Keywords: Individual entrepreneur, entrepreneurial activity, management, rights and responsibilities, commercial code of Ukraine, civil code of Ukraine.

© Баглай А.В., Проненко В.С., Поклонська О.Ю., 2020

© Baglay A., Pronenko V., Poklonska O., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 15.12.2020