International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

16 (December, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

ПІДМЕЖУВАННЯ ОБМЕЖЕННЯ ТА ОБТЯЖЕННЯ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ

ЧОПЧИК Христина Віталіївна

здобувач вищої освіти юридичного факультету

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

УКРАЇНА


Анотація. У даній статті описуються проблеми відмежування таких правових категорі як «обмеження» та «обтяження» прав на землю. Аналізуються правовідносини змістом, яких виступають дані поняття. Вказуються основні аспети щодо реєстрації обтяжень прав на землю. Зазначаються способи встановлення обмежень та обтяженні та форми в яких вони безпосередньо виражаться. Аналізується доктрина, що була сформована у процесі напрацювання великої кільності вчених-юристів, що намагалися розмежувати дані правові категорії. Вказуються нормативно-правові акти задопомогою яких регулються поняття «обмеження» та «обтяження» прав на земельну ділянку. Передбачаються права на які не можуть покладатися обмеження та обтяження. Варто вказати, що в розрізі даної статті випливають основні завдання, що були покладені в законодавчому встановленні даних правових категорій та на необхідність закріплення їх визначень в правозастосовчих актах.

Ключові слова: обмеження; обтяження; суб’єктивні права; юридичні обов’язки; спосіб реєстрації; сервітут; емфітемзис; суперфіцій; рента; способи встановлення; право власності.

Для забезпечення захисту суспільного інтересу законодавстві більшості країн світу вводяться певні обмеження та обтяження, в тому числі  прав на землю. Варто зазначити, що дані категорії мають однаковий предмет регулювання чим і завдають проблем із їх розмежуванням.

Проблематика правового регулювання обмежень і обтяжень прав на землю, їх розмежування неодноразово ставала предметом досліджень таких вчених-правників: А.М. Мірошніченка, О.О.Погрібного, В.К. Гуревського, П.Ф. Кулинич, С.М. Міненка, Д.В. Бусуйок, В.М. Корецького, І.О. Іконицької, Н.В. Черкаської та інших.

Земельний кодекс не дає чіткого визначення поняття «обтяження», проте воно знайшло своє відображення у ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: «обтяження – заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору»[3]. Відповідно до даного положення обмеження права можна розглядати як заборону здійснювати правомочність.

Спроби розмежувати обмеження та обтяження часто були не вдалими через частину обмежень, які складають зміст земельного сервітуту, який відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прямо віднесений до обтяжень прав на землю.

В. К. Гуревський поділяє обмеження за змістом правовідносин на: а)ті, які надають право користуватись чужою земельною ділянкою; б) які забороняють здійснювати певні дії на власній земельній ділянці; в) які є поєднанням перших та других [1].

Тобто, обмеження права відбувається перш за все через покладання обов’язків на суб’єктів права, які визначають межі поширення прав та за допомогою такого механізму відбувається регулювання відносин у суспільстві та забезпечення нормального функціонування правової держави в цілому. Однак не слід забувати, що обмежуватися не можуть абсолютні людські права, але так як право власності на земельну ділянку не належить до них то в передбачених законодавством України випадках дане обмеження може застосовуватися.

Варто вказати, що I.І Каракаш зазначав, що обмеження прав на землю повинні забезпечувати вирішення основних завдань,  які стоять перед суб’єктом права, – здійснювати раціональне й ефективне використання земель і водночас забезпечувати їх охорону. Характер обмежень повинен бути таким, щоб внаслідок реалізації суб’єктивного права у встановлених межах не було завдано збитків природному об’єкту, в інтересах якого встановлено обмеження. Водночас установлене обмеження не повинно перешкоджати використанню земельної ділянки за її основним цільовим призначенням [2].

В свою чергу можна видділети наступні ознака щодо обтяження права власності на землю, а саме до них відносять наступні: 1) стосуються земельної ділянки як об'єкта права; 2) встановлюються з метою забезпечення інтересів третіх осіб у такій ділянці в порядку, передбаченому законом чи договором; 3) поєднуються з правами третіх осіб на цю ділянку, що ускладнює, перешкоджає власнику вільно здійснювати свої правомочності, накладає на власника тягар зайвих обов'язків, пов’язаних з використанням такої ділянки чи з необхідністю звільнення земельної ділянки від обмежувальних умов; 4) обтяження прав на землю виражаються у додатково встановлених прав з боку третіх осіб; 5) специфічна форм вираження та способів встановлення обмежень прав на землю.

Аналізуючи земельне законодавство та наукові напрацювання у цій сфері, на мою думку, можна виокремити ряд відмінних ознак, які розмежовують дані поняття. До таких ознак належать: 1) спосіб реєстрації даних правових категорій (обтяження прав на земельні ділянки підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку встановленому в законі, а обмеження даних прав у Державному земельному кадастрі і є чинним з моменту державної реєстрації);  2) способи встановлення (обтяження встановлюються за договором, законом, рішенням суду чи заповітом, а обмеження за договором чи законом); 3) форма у якій виражаються (обтяження прав на землю виражається в таких формах, як встановлення ренти, сервітуту, емфітевзису та суперфіцію, а обмеження у встановленні охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель також обмеження, що випливають із правил добросусідства). Варто зазначити, що обтяженнями є будь-які права на земельні ділянки речового характеру, окрім права власності, в той час як обмеження – це звуження меж суб’єктивного права, яке не випливає із прав інших осіб. Обмеження права власності на земельну ділянку стосуються суб’єкта права і спрямовані на вчиненням землевласником дій, або утримання від  них на користь третіх осіб. Натомість, обтяження стосуються земельної ділянки як об’єкта права та поєднуються з правами третіх осіб, що перешкоджає власникові вільно здійснювати свою правомочність щодо неї.

    Таким чином можемо констатувати, що обмеження і обтяження – це різні правові категорії, які тягнуть за собою різні юридичні наслідки. Відтак проблема у розмежуванні даних понять мають не тільки теоретичну, а й практичну площину, що завдає неабияких труднощів із визначенням правового статусу земельної ділянки. Обмеження прав на землю слугує для забезпечення інтересу суспільства. Відсутність чіткого визначення даного поняття в земельному законодавстві досить ускладнює практику застосування  положення, однак на даному етапі становлення України законодавець намагається усунути прогалини та визначає чіткі підстави щодо встановлення обмеження. Не слід забувати, що обмеження прав на землю повинно відповідати меті його встановлення і в жодному разі не обмежувати абсолютні людські права та безперечно повинно будуватися на основних принципах права, що забезпечить розвиток України, як правової європейської держави та доведе, що не дарма проводиться велика кількість реформ, які будуть насправді приносити користь для життя її громадян.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Мірошниченко А.М. (2007). Земельне право України. Київ: Алерта.

  • Погрідний О.О., Каракаша І.І. (2009). Київ: Істина.

  • Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон України). 1952-IV. (2020). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15.


THE CONCEPT OF SUBJECTS OF LABOR LAW

СHOPCHYK Кh.,
student of the Faculty of Law
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
UKRAINE

Abstract.
This article describes the problems of distinguishing such legal categories as "restriction" and "encumbrance" of land rights. Legal relations are analyzed by the content of these concepts. The main aspects of registration of encumbrances on land rights are indicated. The methods of setting restrictions and encumbrances and the forms in which they are directly expressed are indicated. The doctrine that was formed in the process of developing a large number of legal scholars who tried to distinguish these legal categories is analyzed. The normative legal acts are indicated by means of which the concepts of "restriction" and "encumbrance" of the rights to the land plot are regulated. There are rights that cannot be restricted or encumbered. It should be noted that in the context of this article the main tasks set in the legislative establishment of these legal categories and the need to enshrine their definitions in law enforcement acts.


Keywords: limitation; encumbrance; subjective rights; legal obligations; method of registration; easement; emphytemisis; superficies; rent; installation methods; property right.

© Чопчик Х.В., 2020

© Сhopchyk Кh., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 13.12.2020