International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

16 (December, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

ECONOMICS

UDC 330.5

DOI 10.36074/2663-4139.16.13

АКТУАЛЬНІСТЬ ВУГЛЕЦЕВОГО ПОДАТКУ ДЛЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ТА СКОРОЧЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ  В УКРАЇНІ

 

ПЕККОЄВ Владислав Сергійович

здобувач вищої освіти факультету менеджменту та маркетингу

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

 

УКРАЇНА


Анотація. У статті було проведено аналіз сучасного стану енергетичного сектору України, виявлено ключові проблеми, які потребують нагального розгляду. Проаналізовано тренди щодо викидів парникових газів в Україні. Актуальність вуглецевого податку для України як ніколи висока, оскільки ми взяли на себе ряд кліматичних зобов’язань (Паризька угода) перед ЄС. Ми прагнемо наслідувати європейські цінності та значно скоротити викиди ПГ до 2050 року. Разом з тим Україна націлена на низьковуглецевий розвиток, що відображено у Стратегії низьковуглецевого розвитку до 2050 року та Енергетичній стратегії до 2035 року. Механізм вуглецевого оподаткування за раціонального використання може акумулювати кошти на модернізацію енергетичного сектору та підвищення енергоефективності. За допомогою такого інструменту як модель загальної рівноваги для України було оцінено економічний вплив від впровадження різноманітних низьковуглецевих політик з метою стримати глобальне потепління в рамках 1,5 та 2°С. Результати показують, що вуглецевий податок відіграє важливу роль у підвищенні ВВП України у 2050 році на 12-15% у 2050 році.

Ключові слова: вуглецевий податок, енергетичний сектор, енергоефективність, ВДЕ, модель загальної рівноваги для України.

Вступ. Енергетика – одна з основних галузей емітерів парникових газів. Саме тому рівень викидів ПГ значною мірою залежить від якості існуючого технологічного забезпечення та політики подальшого розвитку енергетичної системи країни. Енергетична галузь України переживає не найкращі дні та потребує подальшого реформування. Причиною цьому перш за все є те, що протягом десятиліть модернізація енергетичного сектору майже не проводилась. Внаслідок цього значна частина енергетичного устаткування повністю або частково зношена. В той час, коли у світі активно обговорюють та починають впроваджувати новітні технології (наприклад Carbon Capture and Storage (CCS) та її різновиди), в Україні для початку потрібно модернізувати вже існуючі теплові та атомні електростанції разом з технологіями, які там використовуються. Ні в кого не виникає сумнівів у тому, що розвиток технологій – це шлях до зниження викидів СО2, але разом з тим процес модернізації потребує чималих інвестицій. Податок на викиди СО2 може акумулювати необхідні для цього кошти.

Постановка задачі. Метою даної статті є проаналізувати сучасний стан енергетичного сектору України, виявити ключові проблеми та напрями, де податок на викиди СО2 може бути максимально корисним, змоделювати розвиток економіки України за базовим та альтернативними сценаріями низьковуглецевого розвитку, використовуючи модель загальної рівноваги для України.

Методологія. В якості статистичних джерел використовуються дані сайту державної статистики України, зокрема таблиці витрати-випуск, енергетичний баланс України, дані щодо енергоємності ВВП, структури енергетичного сектору.

Вже проведено велику кількість досліджень щодо економічних наслідків від впровадження політик/заходів низьковуглецевого розвитку. У той час як вони різняться за секторальним охопленням, часовими рамками та цілями скорочення викидів ПГ, їх об’єднує те, що ВВП в результаті впровадження політик зазнає незначного падіння. 

Гургель дослідив вартість запровадження політик задля досягнення скорочення викидів ПГ у Бразилії на 43% у 2030 та на 50% у 2050 (у порівнянні з 2005 роком). Результати показують, що за використання вуглецевого податку для всіх секторів ВВП знизиться на 0.5% у 2035 та на 3.3% у 2050, у той час як ставки податку будуть відповідно $3/тону CO2-екв. у 2030 та $103/тону CO2-екв. у 2050 [5].

Раджбхандарі дослідив набір шляхів розвитку Таїланду, використовуючи модель загальної рівноваги. Податок накладається на усі сектори економіки, а надходження перерозподіляються домогосподарствам. Результати показують, що для досягнення цілі скорочення викидів ПГ на  25% у 2030 необхідна ставка податку становить $54.6/тону CO2-екв., а рівень ВВП знизиться на  2.5%. У той же час, щоб досягти ще більш амбітної цілі скорочення на 50% у 2050, ціна на СО2 має становити $91/тону CO2-екв. у 2050, а ВВП знизиться на 11.9% у 2050. Але якщо енергоефективність та ефективність технологій зросте на 40%, то ціна на СО2 може знизитись на 53%-69% залежно від сценарію [7].

У деяких дослідженнях проаналізовано вплив вуглецевого податку на економіку України. Зокрема Фрей [4] використовуючи статичну модель загальної рівноваги демонструє, що податкова ставка у розмірі $3.46/тону CO2-екв. Призведе до скорочення викидів ПГ на 22%. Використання надходжень від податку разом із зменшенням рівня інших податків призводить до позитивних макроекономічних наслідків, ВВП зростає на 0.1%.

У нещодавньому звіті  PMR (2019) [6] для України показано, що для досягнення скорочення викидів ПГ в Україні на 5% у 2030 році необхідно встановити податок на рівні $2.68/тону CO2-екв. У звіті показано, що ВВП за такого рівня податку майже не зазнає змін, оскільки знижується лише на 0,1%.

Для дослідження використовувалась модель загальної рівноваги для України, розроблена Чєпелевим М.Г. [2]. Модель включає в себе 88 секторів, розширений енергетичний блок та розрахунок викидів ПГ (рис. 1):

Рис.1. Кругообіг потоків в ОМЗР України

 

Результати дослідження. За даними сайту державної служби статистики України (ДССУ) ступінь зносу основних засобів сектору постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря на 2016 рік становив 62,1% [1]. Окрім проблеми модернізації слід також зосередити увагу на структурі загального постачання первинної енергії (ЗППЕ) та кінцевому споживанні енергетичних ресурсів. За останніми даними ДССУ (2018 рік) ЗППЕ має наступну  динаміку протягом 1990-2018рр. (Рис. 2) та структуру у 2018 р. (Рис. 3):

Рис. 2. Загальне постачання первинної енергії в Україні 1990-2018 рр.

Рис. 3. ЗППЕ в Україні у 2018 році за видами енергоресурсів

 

Це демонструє нам наступну картину: викиди ПГ в Україні більшою мірою скорочувались за рахунок зменшення рівня виробництва, а не за рахунок позитивних структурних змін (наприклад стрімке збільшення частки ВДЕ у ЗППЕ). Хоча за останні роки Україна значно просунулась у цьому напрямі (в основному за рахунок «зеленого» тарифу), але цього все ще недостатньо для досягнення показників європейських країн. І знову ж таки для стрімкого поштовху у розвитку ВДЕ Україні необхідно залучити значні інвестиції і разом з тим прийти до консенсусу у питанні вектору розвитку країни:

  • Чи варто Україні зберегти домінуючу роль вугільних та атомних електростанцій?

  • Чи можливо слід зосередити увагу на переході до вуглецевої нейтральності (стрімке нарощування потужностей ВДЕ)?

  • Чи намагатися зберегти вугільні та атомні електростанції разом з просуванням ідеї поступового розвитку ВДЕ (певного роду комбінований варіант розвитку енергетичної системи)?

Що стосується кінцевого споживання, то за даними держстату приблизно третя частина – це промисловість, приблизно п’ята частина – транспорт, 31% – побутові споживачі, 8% – торгівля і послуги, 4% – сільське господарство, 5% – неенергетичне використання (рис. 4).

Для порівняння за даними Євростату [3] щодо кінцевого споживання енергії у 2018 році структура виглядає наступним чином:

  • промисловість – 25,8%;

  • транспорт – 30,5%; 

  • побутові споживачі – 26,1%;

  • торгівля і послуги – 14,2%;

с/г – 2,9%

Рис. 4. Кінцеве споживання енергії в Україні у 2018 р.

 

Висновок наступний – в Україні промисловість споживає найбільше енергоресурсів, промисловість та сільське господарство в Україні споживають більше енергоресурсів ніж країни ЄС, у той час як в ЄС у цьому питанні більш розвинена сфера послуг та транспорт (електрифікація транспорту, збільшення частки електрокарів позитивно впливає на динаміку викидів ПГ).

У той же час, говорячи про енергоресурси, слід наголосити на ще одній актуальній проблемі для України, а саме – залежність від імпорту (табл. 1).

 

Таблиця 1. Енергетичний баланс України за 2018 рік

Взято з [1]

 

Частка імпортованих енергоресурсів у 2018 році становила приблизно 35%, що у грошовому еквіваленті склало понад $13 млрд. Якщо розглянути більш деталізовано, то Україна майже на 50% залежить від імпорту вугілля та торфу, на 35% – від імпорту сирої нафти та природного газу, та на 100% залежить від імпорту нафтопродуктів.

Для виробництва енергії за рахунок атомних електростанції та ВДЕ Україні не потрібно імпортувати енергоресурси, а тому це можна вважати ще одним аргументом на користь поступового переходу до вуглецевої нейтральності, що в свою чергу призведе до скорочення викидів ПГ.

Наступною важливою проблемою для України є високі ціни на енергоресурси. Наприклад ціна на електроенергію для промислових споживачів в Україні є значно вищою за ціни у інших країнах Європи. У той час, коли європейські країни знижували ціни на електроенергію у період COVID-19, ціни в Україні знижувались набагато повільнішими темпами (рис 5). Монополізація ринку електроенергії в Україні є причиною неефективного ціноутворення.

Окрім проблеми монополізації ринку, існує ряд інших проблем: високий обсяг неврегульованих боргів, високий обсяг перехресного субсидіювання, неготовність систем обліку та ІТ-систем призводить до відсутності стимулів для інвестування у галузь.

Рис. 5. Середні оптові ціни РДН, євро за 1 МВт•год, травень 2020

 

Наслідком накладання одна на одну вже зазначених проблем з відсутністю модернізації, застарілими технологіями, зношеними основними фондами, високими цінами на енергоресурси та структурою споживання, орієнтованою на промисловість, є низькі показники енергоефективності для України. Низька енергоефективність в свою чергу спричинює високу енергоємність ВВП України.  Незважаючи на те, що протягом останніх 10 років спостерігається поступове зменшення енергоємності ВВП України (табл 2): у 2018 р. її рівень був на 76,5% меншим за показник 1990 р. та у 2,5 рази меншим за пікове значення у 1996 р цього все ще недостатньо на фоні того, що з 1990 р. енергоємність світового ВВП скоротилась  у 1,5 рази. Очевидно, що чим вищі показники енергоємності, тим гірша ситуація з викидами ПГ.

 

Таблиця 2. Енергоємність в Україні за 2007-2018 рр.

Взято з [1]

 

У висновку розуміємо, що сучасна ситуація в енергетичному секторі далека до оптимальної, і це є результатом невдалих реформ у минулому та зумовлено низкою чинників, серед яких:

  • неефективна і застаріла структура енергосектору;

  • високий знос генеруючих і розподільних потужностей;

  • залежність від імпорту енергоресурсів;

  • висока енергоємність;

  • висока вартість енергоресурсів,

  • енергетичний сектор не є достатньо екологічним

Розуміючи, що існуючі проблеми є також значною загрозою для енергетичної безпеки, Україна прагне реформувати сектор і опирається в цьому на європейський досвід. Новітня енергетична політика ЄС ґрунтується на досягненні основних пріоритетних цілей розвитку європейської економіки та енергетичного сектору:

1. Підвищення енергоефективності.

2. Зниження викидів та декарбонізація економіки.

3. Підтримка досліджень та інновацій.

Українська енергетична політика в значній мірі формується в контексті європейської, що обумовлено: наявністю міжнародних зобов’язань у рамках формування єдиного енергетичного простору, відповідних угод з Енергетичним Співтовариством і ЄС; існуванням перед суспільством подібних викликів, як у ЄС, у збереженні навколишнього середовища для майбутніх поколінь; зниженням викидів задля зменшення антропогенного впливу на зміну клімату; підвищенням конкурентоспроможності національної  економіки шляхом модернізації енергетичного сектору та впровадження енергоефективних технологій.

Отже, визначальними компонентами/напрямами для якісного реформування сектору енергетики України можна вважати:

  • Енергоефективність

  • Інновації, модернізація

  • Декарбонізація

  • ВДЕ

Для стимулювання розвитку таких елементів уряди країн використовують різні механізми, але найрозповсюдженішим є механізм оподаткування. В даному випадку мова йде про податок на викиди СО2 в атмосферу (вуглецевий).

У багатьох країнах застосування вуглецевого податку та правильне використання надходжень від податку стало дієвим інструментом для реалізації політики енергоефективності та екологічної політики. Сучасні високі податки на СО2 в європейських країнах суттєво стимулювали інвестиції у відновлювані джерела енергії (табл. 3).

 

Таблиця 3. Ставки вуглецевого податку в різних країнах

Дані сформовано з [8]

 

Для моделі загальної рівноваги України було розроблено базовий сценарій та 2 альтернативних сценарії (Сценарій 2 – збереження температури до 2°С, Сценарій 3 – до 1,5°С).

Результати моделювання показують, що ВВП за Сценарієм 2 зростає на 12% у 2050 році та на 16% за Сценарієм 3 (рис. 6).

Рис. 6. Зміни у ВВП за 2 альтернативними сценаріями порівняно з базовим

 

Що стосується випуску продукції за секторами спостерігаємо наступні результати у 2050 році (рис. 7). Відповідні ставки податку на СО2, які необхідні для таких змін у ВВП та випуску продукції показано на рисунку 8.

Рис. 7. Зміни у випуску продукції за 2 альтернативними сценаріями у 2050 році

Рис. 8. Вартість СО2 $/тону СО2-еквіваленту

 

Висновки: Питання оподаткування викидів ПГ в Україні є дуже актуальним. Ставка СО2 становить лише 0,35 євро/тонну а частка ВДЕ лише 6,8%, що є найнижчими показниками серед європейських країн. Натомість правильно підібрані ставки оподаткування та механізми перерозподілу податкових зборів дозволять ефективно витрачати державні кошти, стимулюючи модернізацію енергетичного сектору та промисловості, прискорений розвиток ВДЕ та технологій поглинання вуглецю (CCS), підвищення енергоефективності (в тому числі енергоефективність будівель). За правильного підходу ВВП може зрости на 12-15% у 2050 році. Акумулюючий ефект в перспективі допоможе досягнути амбітної цілі Паризької угоди – зменшення викидів парникових газів, стримання глобального потепління, а за найкращих умов – вуглецевої нейтральності для України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Державна служба статистики України.  Вилучено з  http://www.ukrstat.gov.ua/

  • Chepeliev, M. (2014) Simulation and economic impact evaluation of Ukrainian electricity market tariff policy shift. Economy and forecasting, 1(1), 1-24

  • Energy statistics - an overview. Вилучено з  https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Energy_statistics_-_an_overview#Final_energy_consumption

  • Frey, M. (2017). Assessing the impact of a carbon tax in Ukraine. Climate Policy, 17(3), 378–396.

  • Gurgel, A.C., S. Paltsev and G.V. Breviglieri (2019). The Impacts of the Brazilian NDC and their contribution to the Paris Agreement on Climate Change. Energy and Development Economics, 1-18

  • Partnership for Market Readiness (PMR)  (2019). Ukraine Carbon Pricing Options. Modelling Report. August 2019

  • Rajbhandari, S., Limmeechokchai, B. & Masui, T. 2019. The impact of different GHG reduction scenarios on the economy and social welfare of Thailand using a computable general equilibrium (CGE) model. Energy, Sustainability and Society 9, 19 (2019)

  • World Bank Data. Вилучено з https://data.worldbank.org/


IMPORTANCE OF THE CARBON TAX FOR THE ENERGY SECTOR AND REDUCTION OF GREENHOUSE GAS EMISSIONS IN UKRAINE

PEKKOIEV V.,
Student of the Faculty of Management and Marketing
National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"
UKRAINE

Abstarct.
The article analyzes the current state of the energy sector of Ukraine, identifies key issues that need urgent consideration. Trends in greenhouse gas emissions in Ukraine are analyzed. The urgency of the carbon tax for Ukraine is higher than ever, as we have made a number of climate commitments (the Paris Agreement) to the EU. We strive to follow European values and significantly reduce GHG emissions by 2050. At the same time, Ukraine is focused on low-carbon development, which is reflected in the Low-Carbon Development Strategy until 2050 and the Energy Strategy until 2035. The rational use of carbon taxation can accumulate funds to modernize the energy sector and increase energy efficiency. Using an instrument such as the general equilibrium model for Ukraine, the economic impact of implementing various low-carbon policies to curb global warming at 1.5 and 2 ° C was assessed. The results show that the carbon tax plays an important role in increasing Ukraine's GDP in 2050 by 12-15% in 2050.

Keywords: carbon tax, energy sector, energy efficiency, RES, general equilibrium model for Ukraine..

© Пеккоєв В.С., 2020

© Pekkoiev V., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 10.12.2020