International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

16 (December, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

ECONOMICS

UDC 331.005.95/.96

EOI 10.11232/2663-4139.16.31

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

БОГАЦЬКА Наталія Миколаївна

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри економіки та міжнародних відносин

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

ГЕНДЕГА Анатолій Анатолійович

здобувач вищої освіти факультету економіки, менеджменту та права

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

УКРАЇНА


Анотація. В статті розглянуто одну з головних проблем українських підприємств – управління трудовими ресурсами. На жаль, керівники більше звертають увагу на виробничі фактори, аніж на трудові. Зарубіжні країни вже мають певний досвід у цій сфері. Саме трудові ресурси підприємства, на відміну від інших ресурсів, мають можливість виставляти вимоги до керівництва щодо змін умов роботи і оплати праці, виконувати роботу або відмовлятися від неї добровільно, а також можуть звільнятися за власним бажанням. Визначено, що на формування трудового потенціалу організації впливає низка факторів: політичні, економічні, технологічні, екологічні, духовні.

Ключові слова: трудові ресурси; персонал; фактори; безробіття; оплата праці.

На сучасному етапі трудові ресурси підприємства виступають важливим елементом і гарантом забезпечення високого рівня прибутковості і ефективної діяльності організації. Витрати на оплату праці стали однією з головних складових собівартості продукції і послуг, що надаються будь-якої організації, тому від ефективності управління трудовими ресурсами безпосередньо залежить її прибуток. Трудові ресурси підприємства, з економічної точки зору, демонструють потенціал підприємства, тому, як наслідок, впливають на конкурентоспроможність. На додачу, трудові ресурси – це також і частина населення країни, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності і являють найбільш активну частину населення [1]. Тому, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, а отже є конкурентною на ринку праці, то аналіз трудових ресурсів у ринкових умовах стає особливо актуальним.

Трудовими  ресурсами  на  підприємстві  займалося чимало   зарубіжних   та   вітчизняних   вчених.   До прикладу,    В.  Я.  Брич  та  О.  В.  Борисяк  у  своїй науковій  праці  провели  класифікацію  технологій управління персоналом та запропонували трактувати  формування  персоналу  як  холістичну функцію у системі управління персоналом в умовах оптимізаційного  розвитку,  сутність  якої  полягає у  формуванні  інноваційної  команди. А О. О. Гетьман та А. О. Білодід розробили авторську схему  застосування  традиційних  та  інноваційних методів  розвитку  персоналу  на  підприємстві  [2]. 

Метою написання статті є визначення основних впливових факторів на трудові ресурси як підприємства так і країни на сучасному етапі.

Згідно дослідження Багрій, трудові ресурси організації визначаються як сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і входять до його облікового складу, а також мають фізичний та інтелектуальний потенціал для виробництва товарів і послуг [3]. Сучасні економісти ідентифікують трудові ресурси підприємства як ресурс, що не тільки виконує певний обсяг зазначеної роботи, але має професійні навички, і рівень освіти, і фізичні та інтелектуальні здібності [1]. Вони є основною продуктивною силою суспільства та одним з головних чинників його територіальної організації. Більше того, становлення і розвиток трудової діяльності працівника демонструється таким узагальнюючим показником як трудовий потенціал[4].

Розвиток трудових ресурсів залежить від багатьох факторів середовища і праці. Насамперед, це економічні фактори як оплата праці і обсяг виконаних робіт та продукції [4]. Тому, в результаті цих факторів випливає показник ефективності використання наявних ресурсів. Далі, впливовим фактором є політичний, оскільки регламентує і забезпечує соціальні умови, в рамках яких повинна відбуватися економічна діяльність, розвиватися творчі здібності трудових ресурсів і т. п. [4]. Наступним фактором є екологічні характеристики діяльності, стосуються природи з її економічним потенціалом з урахуванням рівня шкоди і забруднення навколишнього середовища та організму людини. Далі фігурують технологічні чинники, які впливають на поєднання засобів і предметів праці, технологічністю обладнання і використовуваних матеріалів. На додаток, варто відмітити також фактори духовного впливу, оскільки вони забезпечують духовні потреби та регулюють поведінкові норми працівників. Далі, розгладаючи трудові ресурси організації з точки зору показників людської ідентифікації варто відмітити вплив моральних, психологічних, економічних, соціальних, політичних, фінансових та інших показників кожен робітник приймає рішення про працевлаштування.

Відомо, що саме трудові ресурси підприємства, на відміну від інших ресурсів, мають можливість виставляти вимоги до керівництва щодо змін умов роботи і оплати праці, виконувати роботу або відмовлятися від неї добровільно, а також можуть звільнятися за власним бажанням. У зв’язку з цим необхідно ретельно продумувати напрямки ефективного використання трудові ресурси підприємства. Наприклад, розглядаючи суть діяльності підприємства з точки зору найманих працівників, варто відмітити, що суспільний розвиток організації забезпечується через задоволення від роботи та забезпечення адекватного рівня оплати праці. Більше того, з точки зору менеджерів підприємств обране місце працевлаштування має забезпечувати збільшення доходів та професійний інтерес [5].

Тому, чим вищий рейтинг компанії, тим більше можливостей і соціальних благ вона надає працівнику, і має доступ на вищого рівня потенціалу трудових ресурсів. Більше того, характеризуючи ефективне управління трудовими ресурсами, варто відзначити, що формування керівництва відбувається з допомогою низки аспектів. По-перше, це психофізіологічні можливості участі у трудовій діяльності. По-друге, це можливості нормальних трудових контактів. По-третє, це творчі здібності працівника, які включають наявність знань і навичок, необхідних для виконання певних обов’язків і видів робіт. Наведеним критеріям відповідають наступні складові трудового потенціалу: здоров’я, творчий потенціал, активність, освіта, ресурси робочого часу та ін. Тому, одним із ключових завдань ефективного використання трудові ресурсів підприємства має бути ретельно продумана і гнучка політика управління.

Попит та пропозиція трудових ресурсів в країні демонструє баланс інтересів між робітником і роботодавцем. На даний час на ньому попит набагато менший за пропозицію, внаслідок чого збільшується кількість безробітних людей[3]. Це вимагає нового підходу до вивчення проблем у використанні трудових ресурсів, оцінки їх ефективності під впливом виробничих та соціально-економічних факторів в умовах реформування економіки. До таких проблем насамперед відносять: неефективне використання робочого часу, спад продуктивності праці, низький рівень зайнятості у виробництві, плинність кадрів на підприємстві тощо. Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, слід пам’ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітних скорочень обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою недостачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас – збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє.

Для оцінки сучасного стану ринку трудових ресурсів розглянемо рис.1, який демонструє зміну показника запланованого масового вивільнення працівників по всіх областях України та столиці, згідно даних Державного центра зайнятості [6].

Рис. 1. Заплановане масове вивільнення працівників, тис. осіб

 

Рисунок 1 демонструє чітку тенденцію зростання показників  масового вивільнення працівників по всіх областях. Загалом, статистична інформація Державної служби зайнятості свідчить про те, що в Україні зросла кількість вивільнених робочих місць з 159,8 тисяч в 2019 році до 206,2 тисяч осіб в 2020му. Основною причиною вищевказаного масштабного зростання безробіття стали пандемія COVID-19, карантинні заходи і порушення економічних процесів. При цьому, згідно даних Державного центра зайнятості, вдвічі зросла пропорція робочої сили відповідно до показника 2019 року в листопаді 2020го року. Таким чином, в сучасних реаліях, в середньому по Україні, на одну вільну вакантну посаду претендує 6 безробітних, в той час як в 2019му було 3 чоловіки. Як наслідок, найбільших труднощів працевлаштування зазнають такі працівники як економіст, менеджер, юрист, оператор комп’ютерного набору, бухгалтер. Тому, як результат, вказані дані демонструють нестабільну ситуацію на ринку трудових ресурсів, тому потребують серйозної підтримки з боку держави як для безробітних, так і роботодавців.

Таким чином, трудові ресурси підприємства є рушійною силою виробництва і надання послуг. Тому, в умовах перманентних явищ вирішальну роль в успішній діяльності підприємства відіграє склад, кваліфікація і використання трудових ресурсів, їх ставлення до праці. На формування трудового потенціалу організації впливає низка факторів як політичні, економічні, технологічні, екологічні, духовні. На додачу, оскільки трудовий ресурс керується людським фактором, то на вибір працівника впливають особисті цінності та психологічні особливості. Проте статистика свідчить що сучасна ситуація із забезпеченням робочих місць погіршується через економічні зрушення внаслідок пандемії і методів карантину.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Дідченко, O. І. (2014) Економічна оцінка ефективності використання трудових ресурсів. Запорізька державна інженерна академія, 185-192. Вилучено із http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_7_185.pdf

  • Богацька, Н., & Мельник, Ю. (2018). Інноваційні методи управління трудовими ресурсами на підприємстві. ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, (1), 27-29. Вилучено із https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/2617-7064/article/view/57

  • Багрій, К. Л. (2017) Деякі особливості аналізу ефективності використання трудових ресурсів. Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту, (1-2), 344-350. Вилучено із: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchtei_2017_1-2_36.

  • Сапега, А. О. Трудовые ресурсы как элемент деятельности ораганизации / А. О. Сапега, Э. В. Козич // Современные исследования. - 2018. – Вип. 5 (9).

  • Шевчук, О. А. (2013) Промислове підприємство як система соціально-стратифікаційних відносин коаліції власних ресурсів. Економіка розвитку, 3(67), 72-75. Вилучено із:  http://www.ed.ksue.edu.ua/ER/knt/eu133_67/e133sh2.pdf

  • Державна служба зайнятості (2020). Вилучено з: https://www.dcz.gov.ua/analitics/67


FACTORS OF INFLUENCE ON LABOR RESOURCES OF THE ENTERPRISE

BOGATSKA N.,
Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Economics and International Relations
Vinnytsia Trade and Economic Institute KNUTE
UKRAINE

HENDEHA A.,
student of the Faculty of Economics, Management and Law
Vinnytsia Trade and Economic Institute KNUTE
UKRAINE

Abstract.
The article considers one of the main problems of Ukrainian enterprises - management of labor resources. Unfortunately, managers pay more attention to production factors than to labor. Foreign countries already have some experience in this area. It is the labor resources of the enterprise, in contrast to other resources, have the opportunity to make demands on management to change working conditions and wages, perform work or refuse it voluntarily, and can be fired at will. It is determined that the formation of the labor potential of the organization is influenced by a number of factors: political, economic, technological, environmental, spiritual.


Keywords: labor resources; personnel; factors; unemployment; pay.

© Богацька Н.М., Гендега А.А., 2020

© Bogatska N., Hendeha A., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 09.12.2020