International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

16 (December, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

PSYCHOLOGY AND SOCIOLOGY

UDC 612.8221: 616.89

DOI 10.36074/2663-4139.16.05

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ ТА НАПРЯМІВ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА АЛКОГОЛІЗМ

ХАРКІВСЬКА Анна Ігорівна

докторант кафедри психологія1,  лікар загальної практики-сімейний лікар2

1Міжрегіональна Академія Управління Персоналом,

2КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги

 

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

 

ПРОКОПОВИЧ Євген Михайлович

кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри психології розвитку

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

 

УКРАЇНА


Анотація. У роботі представлено спробу здійснити психологічний аналіз  методів та напрямів психотерапевтичної допомоги хворим на алкоголізм. Доводиться ефективність опосередкованої стресової психотерапії, гештальтпсихотерапії,  поведінкової терапії, сімейної терапії. Аналізується зміст комплексної психотерапевтичної методики лікування хворих на алкоголізм у стані неспання з використанням сугестивного тренінгу. Автором статті здійснена спроба аналізу    одного із відомих методів психоте¬рапії – психосинтезу у роботі із хворими на алкоголізм. Розкрито принципи та описано систему використання методів раціональної психотерапії при корекції неврозоподібних розладів, що часто спостерігаються при алкогольній залежності.У статті доводиться позитивна роль в лікуванні залежності інших психотерапевтичних методів: інтерперсональної психотерапії, психоделічної, бібліотерапії, ігрової, раціонально-емотивної, латеральної світлотерапії, релаксації, позитивної, одвикової та методів психологічної корекції.

Ключові слова: терапевтична  допомога; хворі на алкоголізм;  методи та напрями психотерапевтичної допомоги; гештальттерапія; когнітивно-поведінкова терапія.

Невід'ємною частиною реабілітації є психологічна корекція та психотерапія. Аналіз стану психотерапевтичної допомоги та психологічної корекції щодо хворих з ознаками залежності показує,  що   у  дослідженнях  В.Б. Альтшулера,  Н.Н. Іванця, О.Ж.Бузика, Є.А.  Брюна, Зінов'єва  С.В., І.П.Лисенко, А.Т.  Сафонова, Б.Д.Карвасарського, Л.М. Барденштей, І.Н.П’ятницької, К.С.Фрідмана, Л.Рохліної, Л.А. Чистякової та ін., доведена успішність реабілітації  від  процесу  і  змісту особистісно-емоційних  змін  осіб,  залежних  від  алкоголю,  у  ході  реабілітації.

Мета статті полягає у виявленні особливостей методів та напрямів психотерапевтичної допомоги хворим на алкоголізм.

Як показав аналіз літератури, психотерапія залежної поведінки при алкоголізмі більшою мірою представлена варіантами опосередкованої стресової терапії.

На відміну від методів емоційно-стресової психотерапії, в яких негативне ставлення до алкоголю у хворих формується внаслідок переживання комплексу неприємних для них наслідків, опосередкована психотерапія використовує тільки заборонні формулювання, спрямовані на створення у пацієнта відчуття стійкої небезпеки за своє здоров’я та життя у разі вживання алкоголю. Опосередкована терапія формує у хворого попередню установку на очікування неприємних вегетативних реакцій на алкоголь.

Автори підкреслюють [2,4,6,8,9], що своєрідним “ключем” будь-якого варіанта опосередкованої психотерапії є “введення” у мозок пацієнта умовного коду, який пригнічує потяг до алкоголю, “програмує” на повну відмову від алкоголю на час, визначений лікарем.

В основу дії опосередкованої психотерапії покладені такі положення: вироблення у хворого активної установки на результат лікування; система психотерапевтичної підготовки пацієнта (бажано поетапної), в якій велика увага приділяється раціональному поясненню принципу лікування; посилення психотерапевтичних дій шляхом застосування групової підготовки, формування у хворих стану напруженого очікування сеансу терапії; використання прийнятого у суспільстві ставлення до того чи іншого методу лікування та ставлення до лікування самого пацієнта.

Значного поширення набула методика опосередкованої психотерапії, розроблена О.Р. Довженко [1]. Вона має в основі використання комплексу психотерапевтичних прийомів, матеріалізованих через фізичні стресові дії і спрямована на активацію емоційних механізмів мозку.

Г.М. Ентін [2] підкреслює, що вирішальну роль у методі “кодування” за Довженком грає вміння лікаря-психотерапевта оволодіти аудиторією та переконати пацієнтів у його ефективності. Слабким місцем методу є установка на обмеження вживання алкоголю лише терміном “кодування”.

Останнім часом розроблені різноманітні модифікації та комплексні методи психотерапії, до яких ”кодування за Довженком” входить складовою частиною [2].

Г.І. Григор’єв та О.Н. Кузнєцов [3] на основі вивчення патопсихології емоційних порушень при алкоголізмі шляхом теоретичного і практичного розвитку методу стресотерапії за О.Р. Довженком розробили метод масової емоційно-естетичної психотерапії. Обгрунтуванню та оцінці ефективності емоційно-стресової терапії при лікуванні хворих на алкоголізм присвячені дослідження С.І. Табачнікова, О.Н. Зінченко [4].

В останні роки з’явилась тенденція комбінування різних типів психотерапії. Так, М.І. Тонкаль та Ю.В. Валентик [5] розробили комплексну психотерапевтичну методику лікування хворих на алкоголізм у стані неспання, використовуючи сугестивний тренінг. Складники методу: індивідуальна і групова раціональна психотерапія; комбінований вплив психотерапевтичних заходів (гетеро- й аутосугестія); індивідуальне й групове сугестивне тренування. Психотерапевтичний процес проводили у 3 етапи: 1 - відбір до психотерапевтичної групи; 2 - сугестивний тренінг у лікувальній групі; 3 - диференційований вихід з лікувальної групи. Метод опрацьований на 60 хворих на алкоголізм. Автори відзначають, що внаслідок лікування хворі в усіх випадках змогли сформувати навички психічної саморегуляції, підвищилося критичне ставлення до захворювання, досягнуто формування сприятливої установки на лікування. З опануванням цієї методики хворий здобував здатність долати патологічний потяг до алкоголю, якщо такий актуалізувався.

М.І. Вітвицький [6] використувув емоційно-стресову терапію за В.Є. Рожновим як складову частину комплексної програми, в якій поєднується психотерапія з традиційним медикаментозним лікуванням. Дослідження показало, що із 45 хворих на алкоголізм рецидив хвороби спостерігався в перші 6 міс. у 5, а в наступні 6 міс. - ще у 9 хворих; 31 хворий дотримувався тверезості. У контрольній групі з 35 осіб ремісія до 1 року була зафіксована у 1/4 хворих.

Н.І. Бережна, Сонник Г.Т.  [7] використовувала у своїй лікувальній практиці групову психотерапевтичну роботу, а разом з Г.Т.Соннік [7] зробили спробу модифікувати для лікування алкоголізму один із відомих методів психотерапії - психосинтез. Коригуючу дію психосинтезу вивчали на 30 хворих на алкоголізм  II-ій стадії (середній вік пацієнтів - 25-35 років; тривалість хвороби - 3-8 років). Заняття проводили 3 рази на тиждень. Спочатку більшість хворих сприйняла метод негативно, та в міру засвоєння вправ кожен вибрав для себе найефективніші. У процесі лікування автори спостерігали позитивну динаміку з редукцією афективних порушень, послаблення потягу до алкоголю.

У вітчизняних дослідженнях значно гірше розроблені методологія та стратегії психотерапевтичної та психокорекційної роботи з хворими на алкоголізм. Є окремі дослідження, в яких спостерігаються спроби визначити напрями психокорекційних втручань у хворих на алкоголізм.  Так Н. А. Шатайло [8] підкреслює, що в процесі психокорекційної роботи повинні вирішуватися наступні завдання: підвищення у хворого мотивації до лікування; створення у пацієнта почуття огиди до алкоголю, корекція характерологічних особливостей, засвоєння способів здорового життя.

Слід зазначити, що напрями психокорекційної роботи, які пропонує автор мають певний сенс. Але яким способом досягається вирішення цих завдань, залишається невідомим.

В дослідженнях Л.А.Саути, С.В.Рокутова, В.А.Лавренка [9] підкреслюється необхідність створення іншої стратегії допомоги хворим на алкоголізм. Автори пропонують ідею створення терапевтичних бригад, основна мета діяльності яких - проведення ефективної реабілітаційної роботи. В Україні за допомогою терапевтичних бригад реалізовувалася програма, яка включала в себе психотерапевтичні втручання, терапію спортом, засвоєння певних трудових навичок. Робота з хворими на алкоголізм здійснювалася як індивідуально, так і в психокорекційних групах і була спрямована на засвоєння хворими нових, більш конструктивних форм поведінки.

Цікавим також є досвіт роботи за програмою “12 Кроків”. В центрі разом із спеціалістами-психологами працюють хворі, які мають певний стаж тверезості. Створено терапевтичне середовище, яке значною мірою підтримується тверезими алкоголіками.

Наведені дослідження в цілому адекватно визначають напрями психокорекційної роботи з хворими на алкоголізм, але в них відсутня послідовність, системність, спрямованість психотерапевтичних втручань на специфічні, зумовлені саме формуванням хімічної залежності, патологічні підструктури особистості.

Таким чином, стратегії психокорекційної та психотерапевтичної допомоги хворим на алкоголізм в Україні практично не розроблені. Існують тільки окремі дослідження, в яких висвітлюється певний позитивний досвіт психологічної та психотерапевтичної роботи.

У сучасних зарубіжних дослідженнях проведене ретельне вивчення ефективності різних методів психотерапії при корекції залежної поведінки. Помітна тенденція до застосування психотерапевтичних методів, напрацьованих у різних теоретико-методологічних орієнтаціях.

Одним із ефективних методів, що використовують при лікуванні алкогольної залежності є гештальтпсихотерапія, яку можна сприймати як систему виховання, спрямовану на зміну ставлення особистості до себе і оточуючого світу, як стиль життя, що характеризується спонтанністю, щирістю, спрямованістю на вдосконалення особистості. При лікуванні залежної поведінки в рамках даної концепції основними завданнями, як підкреслює S.I. Sidеroff [10], є розвиток у хворого відповідальності за свої дії, впевненості в собі, стимуляція контактів й усунення тривоги.

Гештальттерапія в лікуванні алкоголізму використовується як в індивідуальній, так і в груповій формах.

Непоганий результат у лікуванні хворих на алкоголізм дає міжособистісна терапія Клемана, метою якої є зменшення або припинення зловживання і розвиток більш ефективних стратегій поведінки, ніж ті, що призвели до зловживання. Міжособистісна терапія підкреслює важливість у лікуванні основних таких 4 положень: 1) додержання медичної моделі психічних розладів; 2) зосередження уваги пацієнта на теперішніх міжособистісних діях;

3) використання терапевтом дослідницької позиції, що аналогічна установкам підтримувальної та дослідницької терапії; 4) стислість і виразність стану уваги.

Особистісну терапію найчастіше використовують у поєднанні з медикаментозним лікуванням, але, як вважає автор, вона може бути ефективною і без медикаментозних впливів.

В зарубіжній практиці великої популярності при лікуванні залежності набули методи когнітивно-поведінкової терапії, які спрямовані на покращення самоконтролю, розвиток соціальних навичок [10,11,14]. Стратегії усвідомленої поведінкової терапії включають в себе наступні напрями: самоспостереження, аналіз наслідків зловживання, визначення цілей лікування, формування особистих завдань, розвиток самоконтролю, аналіз ситуацій, що ведуть до рецидиву, навчання методам подолання рецидиву, засвоєння навичок подолання потягу до алкоголю. Тренування соціальних навичок зосереджується на навчанні хворих побудові конструктивних взаємовідносин з оточенням, позитивному сприйманні навколишнього середовища, усвідомленої відмови від вживання алкоголю. Дослідження [1,5,7,9] доводять що особи, які використовували стратегії самоусвідомлення та тип поведінки, спрямований на вирішення проблеми, мали кращі результати, ніж ті пацієнти, які використовували тільки стратегію уникнення ситуацій зловживання. Наслідки лікування пацієнтів, яким одночасно надавалася медична, соціальна та психологічна допомога, виявилися найкращими. Повторні дослідження підтвердили, що розвиток навичок самоконтролю у хворих надало кращі результати, ніж контрольоване лікування у 12 з 17 випадків, а тренування соціальних навичок було більш ефективним, ніж контроль умов лікування в 10 з 10 випадків.

Певної популярності при лікуванні алкогольної залежності набули методи психодинамічної особистісної психотерапії. G.E.Woody, I. Luborsry, A.T. McLellan.  Вони виявили, що підтримуюча психодинамічна терапія була більш ефективна, ніж просто домовленість з хворим про необхідність дотримувати лікувальний контракт. Проте тільки половина з усіх обстежених хворих змогли повністю завершити курс лікування. З цього автор робить висновки, що пацієнтів з алкогольною залежністю важко призвичаїти до міжособистісної терапії, оскільки вони не розуміють переваги такого лікування.

Т.Станкушев [186], К. Заімов, Св. Заімова [15], повідомляють про непогані результати використання методів раціональної психотерапії при корекції неврозоподібних розладів, що часто спостерігаються при алкогольній залежності.

S. Lebovici [16] сповіщає про позитивний ефект при поєднанні психодрами з різними методами групової психотерапії.

Взаємовідносини залежних пацієнтів з членами своєї родини є суттєвим фактором, який впливає на їх психічний стан та спрямованість на одужання як в період зловживання, так і період одужання. Багато авторів порівнюють результати дослідження груп поведінкової терапії, інтерактивної сімейної терапії з контрольною групою, в якій не проводилися психотерапевтичні втручання. Пацієнти обох експериментальних груп мали більші ремісії, ніж пацієнти контрольної групи. Дослідження довело також, що підключення членів родини хворого до психотерапевтичного процесу значно покращує взаємовідносини в родині, що в свою чергу, сприяє одужанню хворого.

M. Galanter [11] також рекомендує використовувати в системі допомоги хворим на алкоголізм сімейну терапію. Нормалізація сімейних відносин і усунення сімейних конфліктів є складником багатьох психотерапевтичних програм.

Існують дослідження, в яких здійснена спроба порівняти ефективність різних методів психотерапії. Пацієнтам з меншим ступенем соціопатії і психічних розладів більше підходить інтерактивна психотерапія. Для пацієнтів з більш серйозними розладами слід рекомендувати поведінкову психотерапію. Крім того дослідником підкреслюється кращий ефект при використанні методів групової психокорекції та психотерапії в різних їх методологічних орієнтаціях та модифікаціях в порівнянні з індивідуальною.

Хр. Дмітров та К. Кіров [12] виділяють основні принципи, яких слід дотримуватися при роботі з хворими: психотерапевтична група є одним з лікувальних чинників; об’єкт лікування – хворий та процес взаємодії між хворими; психотерапевт впливає на хворого через психотерапевтичну групу.

Г. Каменєв [13] вважає, що групова психотерапія робить хворого більш зрілим і соціально пристосованим. Переорієнтація особистісних цінностей, яка виникає в процесі обговорення, поліпшує ресоціалізацію хворого. Проте автор підкреслює, що у деяких випадках у хворих, об’єднаних в групу, може виникнути колективний опір лікуванню. Тому важливо знаходити оптимальне співвідношення між груповою та індивідуальної терапією.

Позитивно впливає на хворих з ознаками залежності їх участь у наданні допомоги іншим залежним пацієнтам. Допомога іншим пацієнтам дає більш позитивний результат, ніж тривалість госпіталізації, нейропсихологічний стан, доза, яку до лікування вживав хворий. Це може бути допомога в умовах стаціонару хворих з більшим досвітом тверезої поведінки хворим, що тільки починають свій шлях до одужання. Після завершення лікування хворі беруть участь у роботі груп одужуючих пацієнтів. Порівняльне дослідження виявило, що різні варіанти поведінкової терапії, що поєднані з терапією сім’ї, роботою над подоланням рецидивів та участю в наданні допомоги іншим пацієнтам дають кращі результати, ніж аналогічні програми, але без участі хворих в наданні допомоги іншим залежним пацієнтам. 

Існують дослідження, в яких доводиться позитивна роль в лікуванні залежності інших психотерапевтичних методів: інтерперсональної психотерапії, психоделічної, бібліотерапії, ігрової, раціонально-емотивної, латеральної світлотерапії, релаксації, позитивної, одвикової та методів психологічної корекції.

E.X. Freed [14] зауважує, що лікування алкоголізму - це не лікування окремих симптомів, а допомога хворому у радикальній зміні способу мислення, дій, що в кінцевому результаті дає можливість хворому вирішувати свої проблеми самостійно.

Для стійкої ремісії необхідна зміна стилю життя. Тому дослідники приділяють велику увагу створенню різних програм проведення вільного часу. При цьому підкреслюється важливість зміни основних позицій хворого щодо дозвілля, а саме: психологічної (мотиваційний аспект); соціальної (рольове значення суб’єкта в сім’ї та колективі); політико- економічної (вартість дозвілля, його соціальна та індивідуальна користь); впливу дозвілля на почуття.

Напрями роботи з пацієнтами в умовах індивідуального консультування, що пропонуються нами, сприяють активнішому залученню хворих до групової психокорекційної роботи, а самостійно зроблені відкриття у сфері самопізнання можуть стати матеріалом для групового обговорення.

Слід зазначити, що психокорекційні та психотерапевтичні техніки, що використовуються у роботі, можуть бути досить різноманітними. Їх вибір залежить від індивідуальних особливостей хворого та особистого вибору психолога чи психотерапевта. Однак вони повинні відповідати поставленим цілям та завданням і сприяти просуванню хворого до життя без алкоголю.

Крім проведення психологічних консультацій та психокорекційної роботи з хворим психолог повинен консультувати його з питань, як потрібно самостійно працювати із запропонованими посібниками, зі “щоденником самоспостережень”.

Таким чином кінцевою метою психокорекційної роботи з хворими на алкоголізм  є формування у них установки на утримання від зловживання та спрямованість на особистісний розвиток.

Дослідження дозволило виявити переваги різних форм психокорекційної роботи. Індивідуальна психокорекційна робота найбільш інтенсивно здійснюється у період звернення хворого до лікування та у період абстинентних проявів. На цей період її мета - скерувати хворого до лікування, надати йому інформацію про умови перебування у центрі та лікувальні програми, підтримати хворого у період абстинентного синдрому. ЇЇ обсяг і термін визначається об'єктивним станом пацієнта. В подальшому індивідуальна психокорекційна робота здійснюється з кожним хворим обсягом не менше З годин на тиждень. Її тематика визначається психологом, виходячи з потреб конкретного пацієнта.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Довженко, О.Р. (2010). Місце методу стресопсихотерапії у лікуванні алкоголізму. VIII з`їзд невропатологів, психіатрів та наркологів: Тез. доп.

  • Энтин, Г.М. (1991). Еще раз к вопросу о стрессопсихотерапии алкоголизма по методу А.Р. Довженко. Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С.Корсакова, (т 91:2). 132-133.

  • Кузнецов, О.Н., Григорьев, Г.И. (2001). Патопсихология эмоциональных нарушений при хроническом алкоголизме как основа его массовой эмоционально-эстетической психотерапии. Вестн. гипнологии и психотерапии, (1), 23-26.

  • Табачников, С.И., Зінченко, Е.Н. (1999). Обоснование и оценка краткосрочной эмоционально-стрессовой психотерапии алкогольной зависимости в учреждениях нового типа. Укр. вісн. психоневрології (т 7:1), 96- 98.

  • Тонкаль, М.І., Валентик, Ю.В. Сугестивний тренінг у комплексному лікуванні хворих на хронічний алкоголізм. VIII з`їзд невропатологів, психіатрів та наркологів УРСР: Тез. доп. - Х., 2000. - Ч.2. (с.259-260).

  • Витвицкий, М.И. (1991). Некоторые данные к дифференцированной терапии больных алкоголизмом (с.36-37). Современные методы профилактики и лечения в практической медицине.

  • Бережна, Н.І., Сонник, Г.Т. Можливість застосування психосинтезу для лікування хронічного алкоголізму. Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології: Тез. доп. конф. Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології - Х., 1993. (с.153-154).

  • Шатайло, Н.А. (1996). Опыт психокорекции при комплексном лечении наркомании. Вопросы клинической и социальной психиатрии и наркологии: Тез. докл. науч. конф. Вопросы клинической и социальной психиатрии и наркологии, (с.83-84).  Днепропетровск, Украина.

  • Саута Л.А., Рокутов С.В., Лавренко В.А. (1995). Комплексная программа лечения и реабилитации наркоманов в Днепропетровском облнаркодиспансере (с.159-162). Лікарська справа (1-2). 

  • Sideroff Stephan I. (1984). Use of gestalt therapy within a drug treatment programm (p.238-246). Drug abuse. Found Psychosoc. Approach. N.-Y.: Farmingdale.

  • Galanter, M. (1993). Network therapy for addiction: a model for office practice (vol. 150: p.28-36). Am j Psychiatry.

  • Дмитров, Хр., Киров,  К. (1965). Основни въпроси на груповата психотерапия (с.453-460). Неврол., психиатр. и неврохир. №6.

  • Каменев, Г. (1973). Аспекти на груповата психотерапия (с.229-231). Неврол., психиатр. и неврохир, (3).

  • Freed, E.X. (1996). Deviant drug and alcohol use. New Concepts, Methods and Applications. (p.249-278).


PECULIARITIES OF METHODS AND DIRECTIONS OF PSYCHOTHERAPEUTIC CARE FOR PATIENTS WITH ALCOHOLISM

KHARKIVSKA Anna,
doctoral student of the Department of Psychology1, general practitioner-family doctor2
1Interregional Academy of Personnel Management,
2KNP "Center for Primary Health Care №3"
UKRAINE

SCIENTIFIC ADVISER:

PROKOPOVYCH Yevhen,
Candidate of Medical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Developmental Psychology
Taras Shevchenko National University of Kyiv
UKRAINE

Abstarct.
The paper presents an attempt to carry out a psychological analysis of methods and areas of psychotherapeutic care for patients with alcoholism. The effectiveness of indirect stress psychotherapy, gestalt psychotherapy, behavioral therapy, family therapy is proved. The content of complex psychotherapeutic methods of treatment of patients with alcoholism in the waking state with the use of suggestive training is analyzed. The author of the article made an attempt to analyze one of the well-known methods of psychotherapy - psychosynthesis in working with patients with alcoholism. The principles and system of using the methods of rational psychotherapy in the correction of neurosis-like disorders, which are often observed in alcohol dependence, are described. The article proves a positive role in the treatment of addiction of other psychotherapeutic methods: positive, habitual and methods of psychological correction.


Keywords: therapeutic care; patients with alcoholism; methods and directions of psychotherapeutic care; gestalt therapy;cognitive-behavioral therapy.

© Харківська А.І., 2020

© Kharkivska A., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 08.12.2020