International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

16 (December, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

UDC 343.137

EOI 10.11232/2663-4139.16.10

ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОДИ ПРО ПРИМИРЕННЯ

ПОВЗИК Євген Вікторович

кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності,

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

 

УКРАЇНА


Анотація. Автором проаналізовано актуальні питання здійснення кримінального провадження на підставі угоди про примирення, підстави та умови її укладення, суб’єктний склад учасників судового розгляду угоди про примирення та питання, які суд з’ясовує під час розгляду угоди.

Ключові слова: угода, угода про примирення, судовий розгляд, провадження на підставі угод, примирення.

Постановка проблеми. Гарантії дотримання прав підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого формуються низкою факторів, визначальне значення серед яких відіграє передбачений законом порядок застосування угоди про примирення, який має бути впорядкований, деталізований, що забезпечує прозорість та зрозумілість цієї процедури. Це, у свою чергу, актуалізує дослідження порядку розгляду судом угоди примирення.

Аналіз досліджень та публікацій. Питання щодо особливостей правового регулювання та порядку застосування інституту угоди примирення розглянуто у роботах Н. Ю. Волосової, В. М. Верещак, Л. В. Головка, Ю. М. Грошевого, М. П. Дубовика, В. Л. Льовкіна, Ю. В. Кувалдіної, Л. М. Лобойка, О. О. Ніколаєва, Т. Б. Ніколаєнко, Т. П. Підюкової, П. В. Прилуцького, П. В. Пушкаря, О. Є. Соловйової, П. Л. Степанова, І. А. Тітко, В. М. Тертишника, О. Г. Шило та інших вчених. Але, не зважаючи на достатню наукову дослідженість інституту угод, залишаються окремі питання, які неоднозначно вирішуються на практиці при здійсненні провадження на підставі угоди про примирення та потребують наукового аналізу.

Мета статті. Дослідження процесуального порядку розгляду судом угоди про примирення, підстав та умов її укладення, питань, які суд з’ясовує під час розгляду угоди з метою виявлення шляхів нормативного вдосконалення чинного інституту угоди про примирення.

Виклад основного матеріалу. Проаналізуємо діяльність суду у кримінальному провадженні на підставі угоди про примирення. Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК угоду про примирення може бути укладено в будь-який момент після повідомлення особі про підозру та до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Якщо ж угоду укладено під час досудового розслідування, то її розгляд здійснюється в підготовчому провадженні. З огляду на це, необхідно зазначити, що КПК, на жаль, не передбачив порядку підготовчого судового засідання в цій категорії кримінальних проваджень, хоча й, безумовно, він відрізняється суттєвою специфікою порівняно із загальним порядком підготовчого провадження, передбаченого ст. 314 КПК. Певною мірою ця прогалина законодавчого регулювання усунута Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ у Інформаційному листі від 15.11.2012 р. «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» [1], Інформаційному листі від 05.04.2013 р. «Про доповнення до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 р. № 223-1679/0/4-12 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» [2], «Узагальненні судової практики здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 22 січня 2014 р. [3] та Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» [4].

Зі змісту ст. 31 та ч. 3, 4 ст. 469 КПК вбачається, що судове провадження на підставі угоди здійснюється одноособово, за винятком випадку, передбаченого ч. 9 ст. 31 КПК, коли кримінальне провадження здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів. Визначення судді здійснюється згідно зі ст. 35 КПК автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів кримінального провадження.

Головуючий отримує обвинувальний акт, угоду про примирення за контрольним журналом судових справ та інших матеріалів, переданих для розгляду судді, та не пізніше п'яти днів після дати надходження до його провадження відповідного матеріалу має прийняти рішення (постановити ухвалу) про призначення підготовчого судового засідання, визначити дату, час та місце його проведення про що секретар судового засідання повідомляє сторін угоди та інших учасників судового провадження.

Необхідно зазначити, що перевіряючи угоду у підготовчому судовому провадженні, суд, за загальним правилом, не має перед собою матеріалів кримінального провадження, адже йому в цій стадії кримінального процесу надаються лише обвинувальний акт, угода, розписка про отримання копії обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування. Тому для ухвалення вироку на підставі угоди з метою перевірки її вимогам закону суду необхідні матеріали кримінального провадження, які він має право витребувати. Проте, як свідчить правозастосовна практика, суди майже не витребують матеріали досудового розслідування. У зв’язку з цим, доречно звернути увагу на позицію ВССУ, який вказує на необхідність витребування документів, поданих сторонами під час досудового розслідування. Крім цього, певні складнощі в правозастосовній практиці виникають у зв’язку з прямою забороною направляти до суду будь-які документи окрім обвинувального акту та додатків до нього (ч. 4 ст. 291 КПК) та відсутністю виключень з цього правила у зв’язку з провадженням на підставі угод.

Участь сторін угоди під час її розгляду в підготовчому судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК є обов'язковою. Неприбуття для участі у судовому засіданні інших учасників судового провадження, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання, не перешкоджає його проведенню. В разі якщо у судове засідання не прибули сторони угоди або одна зі сторін, головуючий має відкласти судове засідання, призначити дату нового засідання і вжити заходів для забезпечення прибуття цих осіб до суду. В разі, коли сторони угоди з’явилися, судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у підготовчому провадженні, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені КПК. Після ознайомлення зазначених осіб із пам'яткою головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їхні права та обов'язки, за необхідності додатково роз'яснює їх.

Слід відзначити, що склад сторін угоди про примирення не вичерпується лише потерпілим та підозрюваним/обвинуваченим. Відповідно до Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 р. «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» [1] стороною чи сторонами угоди можуть бути й неповнолітні. В такому разі угода повинна укладатися за участю законних представників і захисників неповнолітніх. При цьому якщо неповнолітній досяг шістнадцятирічного віку, він має право укладати угоду про примирення самостійно, але за наявності згоди його законного представника. Якщо ж неповнолітній не досяг 16 років, угоду про примирення за його згодою укладає законний представник неповнолітнього.

Якщо ж потерпілий, підозрюваний чи обвинувачений не володіє мовою, якою здійснюється кримінальне судочинство, то в такому кримінальному провадженні обов’язкову участь бере його перекладач. В такому разі доцільно складати та направляти до суду два примірника угоди про примирення, один з яких складено на рідній мові потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого, який підписується перекладачем (ч. 4 ст. 29 КПК України). Разом з тим, у змісті угоди повинно бути зазначено та засвідчено підписом те, що перекладач попереджений про відповідальність за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Саме таке вирішення цього питання, на нашу думку, забезпечуватиме дотримання прав та захист інтересів сторін угоди та сприятиме їх обізнаності щодо покладених на них угодою про примирення обов’язків.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 р. «Про доповнення до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 р. № 223-1679/0/4-12 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод»» [2] стороною угоди про примирення може бути юридична особа як приватного, так і публічного права. Разом із тим юридичним особам публічного права, зважаючи на те, що вони діють із метою забезпечення публічних інтересів та потреб значної кількості людей, відшкодування шкоди має здійснюватися в повному обсязі. Тому, слід враховувати, якщо стороною угоди про примирення виступає юридична особа публічного права, то інститут прощення боргу не підлягає застосуванню, так само не допускається заміна відшкодування завданої майнової шкоди вчиненням певних дій на користь потерпілого та обов’язок особи відшкодувати у повному обсязі шкоду, заподіяну злочином, завжди зберігає силу. Отже, у разі якщо до суду надійшла угода про примирення, однією зі сторін якої є юридична особа публічного права та в змісті якої, незважаючи на визнання факту заподіяння винним юридичній особі майнової шкоди і визначення її розміру, замість встановлення строку її відшкодування наведено перелік дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язаний вчинити на користь потерпілого, або якщо розмір шкоди взагалі не визначено, суд має відмовити у затвердженні угоди про примирення на підставі п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України.

Судове засідання розпочинається з оголошення прокурором обвинувального акта. Головуючий надає слово прокуророві для оголошення ним змісту обвинувального акта. Після цього головуючий, встановивши особу обвинуваченого, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним. Якщо після роз'яснення суті обвинувачення обвинувачений заперечує проти затвердження угоди, вона не може бути затверджена. У такому випадку суд постановляє ухвалу про закриття судового провадження у кримінальному провадженні на підставі угоди (ухвала про відмову в затверджені угоди). 

Після проведення вище зазначених дій головуючий, оголосивши текст угоди, відповідно до ч. 5 ст. 474 КПК має з'ясувати в обвинуваченого, чи повністю він розуміє:

1) права, надані йому законом, а саме: право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов’язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; права допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь; 

2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК;

3) характер кожного обвинувачення;

4) вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК.

Аналіз нормативних положень, які стосуються наслідків укладення, затвердження та невиконання угоди про примирення, дає підстави стверджувати, що КПК зобов’язує роз’яснити обвинуваченому, потерпілому лише ті наслідки, які стосуються апеляційного та касаційного оскарження вироку на підставі угоди (ст. 394, 424 КПК України), відмови обвинуваченого від здійснення прав, які б він мав при судовому розгляді в загальному порядку (п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України) та наслідки невиконання угоди (які відповідно до ст. 476 КПК України полягають у скасуванні вироку та призначенні судового розгляду в загальному порядку або направленні матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування). Однак, вбачається, задля забезпечення добровільності укладення угоди, обізнаності щодо своїх прав і обов’язків, необхідно роз’яснювати також і наслідки умисного невиконання угоди (що полягають у можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України). У переважній більшості угод такі наслідки не зазначаються.

З огляду на вищевикладене, актуальним уявляється аналіз рішення Верховного Суду США  від 31 березня 2010 р. у справі «Падійя проти Кентуккі», яке вже отримало характеристику історичного в силу особливої значущості положень, які в ньому містяться. Суть цієї справи полягає у тому, що емігрант із Гондураса Хосе Падійя, який біля 40 років прожив у США, був заарештований у штаті Кентуккі, оскільки у його автомобілі було знайдено наркотичні засоби. Він визнав себе винним у перевезенні наркотичних засобів, що за законодавством США є тяжким злочином, і його було засуджено до п’яти років позбавлення волі. Пізніше Падійя заявив, що погодився визнати себе винним, виходячи із некомпетентної поради адвоката, який заявив, що засудження не впливає на міграційний статус засудженого. Насправді ж за законодавством США Падійя, не будучи громадянином США і маючи судимість, повинен бути депортований із США негайно після закінчення відбуття строку покарання. У зв’язку з цим, на розгляд Верховного Суду США було поставлено питання: чи є некомпетентна порада адвоката щодо правових наслідків визнання вини засудженим «неефективною допомогою адвоката», а тому й порушенням конституційних прав засудженого. Суди нижчестоящих інстанцій визнали, що адвокат не зобов’язаний попереджати клієнта про іміграційні наслідки визнання вини, оскільки депортація, на їх думку, є непрямим наслідком визнання вини. На відміну від цього, Верховний Суд США відмовився розмежовувати прямі і непрямі наслідки визнання вини, а зазначив у своєму рішенні, що необхідність правильної юридичної поради ніколи не була більш важливою. Депортація є невід’ємною, а у деяких випадках самою значною частиною кримінального покарання, яке отримував підсудний, який визнав свою вину і не є громадянином. Тому адвокат зобов’язаний був про це попередити. Невиконання цього обов’язку призвело до порушення конституційного права засудженого, що повинно мати наслідком скасування вироку [5].

Тому, уявляється, при укладенні угоди повинні бути роз’яснені не лише ті правові наслідки, що закріплені ст. 473 КПК України, але й ті, що можуть негативно вплинути на положення підозрюваного, обвинуваченого у зв’язку з затвердженням цієї угоди, а саме: вирішення питання щодо речових доказів; неможливість працевлаштуватися до органів правопорядку; неможливість бути обраним до представницьких органів влади тощо. На практиці зустрічаються спроби вирішення сторонами угоди вказаних питань. Так, у кримінальному провадженні № 1-кп/644/195/16 сторони угоди дійшли згоди щодо покарання, яке повинен понести обвинувачений разом з конфіскацією транспортних засобів та інших засобів вчинення злочину [6]. Однак, видається, що відповідно до глави 35 КПК України таке вирішення долі речових доказів не може бути предметом домовленостей сторін угоди. Це питання вирішується лише судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України). Водночас, про можливість такої конфіскації речових доказів при затвердженні угоди обвинувальним вироком суду, вважаю, підозрюваному, обвинуваченому необхідно роз’яснювати при розгляді угоди судом.

Отже, перед прийняттям процесуального рішення стосовно угоди суд відповідно до ст. 474 КПК повинен здійснити процесуальні дії, спрямовані на перевірку ним добровільного характеру угоди і усвідомлення сторонами угоди її наслідків. Таким чином, предмет кримінального процесуального пізнання суду при розгляді угоди, на відміну від загального порядку судового розгляду кримінального провадження, обмежено дослідженням обставин, які стосуються змісту угоди та порядку її укладення. Така обмеженість пізнавальної діяльності суду може бути пояснена специфікою порядку застосування угод у кримінальному провадженні, пріоритетне значення в якому надається  досягненню сторонами консенсусу, що визнається юридично значущим вироком суду.

Вирішуючи питання, що мають значення для перевірки угоди, суд має керуватися внутрішнім переконанням, яке  грунтується на тих фактичних даних, що з’ясовано ним в судовому засіданні і які у своїй сукупності надають можливості ухвалити справедливе рішення. Суд повинен бути переконаний у тому, що правопорушення вчинено саме тією особою, особа розуміє наслідки застосування цієї процедури, а також бажає цього, що її дії правильно кваліфіковано і угоду складено відповідно до її волевиявлення.

У зв’язку з цим особливого значення набуває повнота дослідження таких обставин. В цьому контексті слід зазначити, що вище наведені обставини, які за змістом КПК повинен з'ясувати суд, на нашу думку, не є достатніми для виключення можливої помилки при оцінці укладеної угоди і добровільності позиції обвинуваченого.

Висновки та пропозиції. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, вина підозрюваного, обвинуваченого повинна бути належним чином доведена, а сама угода повинна відповідати фактичним обставинам, які встановлено під час здійснення досудового провадження. Тому при оцінці змісту угоди судом крім її добровільності та відповідності вимогам закону, суд має забезпечити обізнаність сторін угоди щодо всіх наслідків її укладення та затвердження, оцінити її відповідність зібраним у кримінальному провадженні доказам та встановленим обставинам вчиненого правопорушення, правильність його кваліфікації, що, вважається, необхідно прямо передбачити в КПК.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод: Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 р. // ВССУ. Вилучено зhttp://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12.

  • Про доповнення до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 р. № 223-1679/0/4-12: Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 р. // ВССУ. Вилучено з http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0223740-13.

  • Узагальнення судової практики здійснення кримінального провадження на підставі угод від 22 січня 2014 р. Вилучено з http://sc.gov.ua/ua/uzagalnennja_sudovoji_praktiki.html.

  • Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод: Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015. Вилучено з http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-15.

  • Padilla v. Kentucky Историческое решение Верховного Суда США. Вилучено з  http://www.usbusinesslawblog.com/?p=165.

  • Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 03 лютого 2016 р. у провадженні № 1-кп/644/195/16. Вилучно з http://www.reyestr.court.gov.ua


PECULIARITIES OF CRIMINAL PROCEEDINGS ON THE BASIS OF A CONCILIATION AGREEMENT

POVZYK Yevhen,
assistant of the department of criminal procedure and operative-search activity
Yaroslav Mudryi National Law University
UKRAINE

Abstract.
The author analyzes the current issues of criminal proceedings on the basis of the conciliation agreement, the grounds and conditions of its conclusion, the subjective composition of the participants in the trial of the conciliation agreement and issues that the court clarifies during the review of the agreement.


Keywords: agreement, conciliation agreement, trial, proceedings on the basis of agreements, conciliation..

© Повзик Є.В., 2020

© Povzyk Ye., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 04.12.2020