International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

15 (November, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

ECONOMICS

UDC 338.1 (045)

EOI 10.11232/2663-4139.15.24

НАПРЯМИ ПIДВИЩЕННЯ  КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТI ПIДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

БОГАЦЬКА Наталія Миколаївна

ORCID ID: 0000-0002-7546-7428

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри економіки та міжнародних відносин

Вiнницький торговельно-економiчний iнститут КНТЕУ

 

ВIТКОВСЬКА Анастасiя Станіславівна

здобувач вищої освіти факультету економіки, менеджменту та права

Вiнницький торговельно-економiчний iнститут КНТЕУ

 

КРУПСЬКА Валентина Андріївна

здобувач вищої освіти факультету економіки, менеджменту та права

Вiнницький торговельно-економiчний iнститут КНТЕУ

 

УКРАЇНА


Анотація. У статтi розглянуто сутнiсть конкурентоспроможностi пiдприємств, чинники, що сприяють та стримують її розвиток. Розглянуто основнi завдання та напрями пiдвищення конкурентоспроможностi пiдприємств в сучасних умовах господарювання. Надано пропозиції щодо шляхів підвищення куонкурентоспроможності.

Ключові слова: конкуренцiя; конкурентоспроможнiсть; стратегiя; завдання; чинники конкурентоспроможності; напрями підвищення конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможнiсть пiдприємства є одним iз важливих аспектiв ринкового середовища, який характеризує можливiсть пiдприємства адаптуватися до умов ринку и посiсти провiдне мiсце i втримати його якомога довше. Проблема управлiння та пiдвищення конкурентоспроможностi пiдприємства зумовлена складнiстю самого пiдприємства як об’єкта управлiння, наявнiстю залежностi конкурентоспроможностi пiдприємства вiд умов зовнiшнього середовища.

Конкуренцiя на ринку стає все жорсткiша, йде суперництво мiж товаровиробниками за вигiднiшi умови виробництва та реалiзацiї продукцiї, за одержання найвищого прибутку та iнших переваг, ця конкуренцiя здiйснюється рiзними методами та може виступати в рiзних формах. Тому виникає необхiднiсть у постiйному пошуку нових шляхiв для пiдвищення конкурентоспроможностi пiдприємства.

Чимало вiтчизняних i зарубiжних вчених дослiджували можливостi пiдвищення конкурентоспроможностi та зробили значний внесок  у розвиток сучасної теорiї конкурентоспроможностi: Абаєв К., Ансофф I., Балабанова I. В., Бокiй В. I., Воронко- ва А. Е., Градов А. П., Гранатуров В. М., Герчикова I. Н., Дикань В. Л., Должанський I. З., Жигулiн А. А., Загорна Т. О., Зубко Л. В., Iванов Ю. Б., Iванова О.Ю., Казанцев С. Ю., Ковадло К. Л., Котлер Ф., Литвиненко А. Т., Мазаракi А. А., Павлова В. А., Портер М., Смолiн I. В., Ушакова Н. М., Хамiнiч С. Ю., Хемел Г., Шишкова О. Є, Шубiн А. А та iншi.

Метою даної статтi є визначення можливостей пiдвищення конкурентоспроможностi вiтчизняних  пiдприємств в сучасних умовах.

Конкурентоспроможнiсть пiдприємства – це концентрування проявлення переваг над конкурентами в економiчнiй, технологiчнiй, органiзацiйних сферах дiяльностi пiдприємств, яке можна визначити економiчними показниками (додатковий прибуток, ринкова частка, обсяг продажу) [1].

Конкурентоспроможнiсть виявляється лише в умовах конкуренцiї i через конкуренцiю.  Проблема конкурентоспроможностi була предметом вивчення економiчної, соцiологiчної, юридичної наук, при цьому кожна з них обґрунтовувала свої цiлi, застосовувала специфiчнi методи дослiдження цього iнституту. Найчастiше поняття “конкурентоспроможнiсть” вживають тодi, коли споживач обирає той чи iнший товар або послугу фiрми, враховуючи їх якiснi показники.

Теоретичнi проблеми забезпечення конкурентоспроможностi завжди посiдали чiльне мiсце у системi наукових дослiджень практично усiх економiчних шкiл i течiй. Можна стверджувати, що стан сучасної економiчної науки в цiлому, актуальнiсть i невiдкладнiсть вирiшення поставлених проблем її подальшого розвитку, аналiз ситуацiї, що склалась на пiдприємствах, вказують на необхiднiсть забезпечення їх конкурентоспроможностi. Слiд урахувати й те, що в економiчнiй науцi, на нашу думку, ще чiтко не сформувалася методологiя формування системи управлiння конкурентоспроможнiстю пiдприємств. У процесi зародження знаходяться проблеми конкурентоспроможностi, якi визначаються окремими течiями та напрямами, що розвиваються на власних методологiчних засадах або конкурують мiж собою [2].

Проблема пiдвищення конкурентоспроможностi вiд окремого виду продукцiї, бiзнес-процесу до пiдприємства в цiлому залежить вiд вирiшення проблеми використання наявних резервiв. Управлiння конкурентоспроможнiстю вiтчизняних пiдприємств повинно базуватися на системному пiдходi до цiлеспрямованого пошуку всiх резервiв, їх аналiзу та можливостi використання для розвитку.

Склад резервiв може змiнюватися: iнновацiї, пов’язанi з виробництвом продукцiї, органiзацiєю та управлiнням пiдприємством обумовлюють виникнення нових видiв резервiв. Жодне пiдприємство не може досягти переваги над конкурентами у всiх сферах дiяльностi, але воно спроможне використати свої можливостi на досягнення конкурентних переваг в довгостроковiй перспективi. Наявнiсть невикористаних можливостей виникає внаслiдок появи нових можливостей виробництва та змiни ринкової ситуацiї у зв’язку з безперервним науково-технiчним прогресом, що безпосередньо впливає на зростаючi вимоги до квалiфiкацiї кадрiв i освоєння нової технiки та технологiй.

Резерви конкурентоспроможностi як невикористанi можливостi пов’язанi, з одного боку, з особливостями використання окремих елементiв внутрiшнього потенцiалу пiдприємства, а з iншого, з використанням факторiв зовнiшнього ринкового середовища. Останнi включають резерви використання правил i норм, що встановлюються державою i резерви самих ринкових механiзмiв [3].

Ефективне функцiонування пiдприємства полягає у всебiчному використаннi резервiв конкурентоспроможностi. Одним з таких напрямiв є реалiзацiя органiзацiйно-економiчних резервiв, зокрема вдосконалення органiзацiї виробництва, органiзацiйної структури та системи управлiння на пiдприємствах, що не потребує значних капiтальних витрат. Це вимагає систематичного та найбiльш повного їх виявлення у процесi аудиту всiєї дiяльностi пiдприємства, необхiдностi визначити величину цих резервiв. Тобто, такий аналiз дозволить пiдприємству розробити стратегiю та тактику дiяльностi з пiдвищення конкурентоспроможностi.

З метою цiлеспрямованого використання резервiв для пiдвищення конкурентоспроможностi пропонується їх подiлити на двi групи: резерви, пов’язанi iз зовнiшнiми факторами конкурентоспроможностi та резерви, пов’язанi з невикористанням потенцiалу пiдприємства. У реальнiй дiйсностi можливостi пiдвищення конкурентоспроможностi, закладенi в зовнiшнiх i внутрiшнiх чинниках функцiонування пiдприємств, реалiзуються неоднаково i не повнiстю. Резерви, як невикористанi можливостi пiдвищення конкурентоспроможностi пiдприємства, виникають тому, що завжди є розрив у часi мiж виникненням конкретних науково-технiчних досягнень та їх використанням у виробничiй практицi [4].

Проблеми пошуку i реалiзацiї резервiв з’являються перед кожним пiдприємством не тiльки в кризовi перiоди, а й при роботi в стабiльному економiчному середовищi. В умовах сучасної економiчної кризи виживання пiдприємств залежить багато в чому вiд використання внутрiшнiх виробничих резервiв розвитку. На пiдприємствах повиннi запрацювати механiзми скорочення ви- трат, використання прихованих ресурсiв, ефективного застосування знань навченого персоналу, посилення активностi вищого менеджменту. Комплексний пiдхiд до реалiзацiї внутрiшнiх резервiв пiдприємства забезпечується в процесi модернiзацiї виробничих систем, що дає можливiсть пiдвищення конкурентоспроможностi пiдприємств шляхом пiдвищення продуктивностi працi та якостi продукцiї без залучення масштабних iнвестицiйних ресурсiв [5].

Практика свiдчить, що основними напрямами пошуку резервiв пiдвищення ефективностi дiяльностi пiдприємства є:

1) ресурсний  вiдображає першочергову необхiднiсть аналiзу ефективностi використання наявної матерiальної бази виробництва та живої працi; при цьому потрiбно враховувати рiвень завантаження обладнання, структуру собiвартостi продукцiї, що виготовляється з погляду спiввiдношення в нiй часток амортизацiї, матерiальних витрат, витрат на оплату працi;

2) органiзацiйний  передбачає пошук можливостей пiдвищення ефективностi тих процесiв, що вiдбуваються на пiдприємствi; при цьому насамперед увага звертається на ефективнiсть управлiння - важливої складової ефективностi пiдприємства, а отже, значним резервом її пiдвищення, є органiзацiя виробничого процесу  вiд рiвня робочого мiсця окремого працiвника чи спецiалiста до рiвня пiдприємства в цiлому;

3) технологiчний  це удосконалення технiчної бази та пов’язанi з цим органiзацiйно-правовi проблеми. На думку багатьох економiстiв, подолання технiчного й технологiчного вiдставання потребує не просто переходу на сучаснi технологiї, а й упровадження певного комплексу вiдносин «корпоративної культури».

Серед дослiдникiв переважають погляди щодо подiлу резервiв конкурентоспроможностi пiдприємств на п’ять укрупнених груп: резерви використання ринкової ситуацiї; резерви використання органiзацiйного потенцiалу пiдприємства; резерви використання виробничого i технологiчного потенцiалу пiдприємства; резерви використання кадрового потенцiалу; резерви використання фiнансово-економiчного потенцiалу.

Таким чином, основними завданнями у сферi пiдвищення конкурентоспроможностi можна визначити такi: усунення бар'єрiв пiдприємницькiй дiяльностi, зменшення податкового тиску; удосконалення законодавства в галузi пiдприємницької дiяльностi, розроблення антимонопольного законодавства; забезпечення платоспроможного попиту населення; державна пiдтримка новостворених пiдприємств: створення служб iнформацiї про новiтнi технологiї, змiни у законодавствi, перспективнi ринки збуту; фiнансове стимулювання iнновацiйної дiяльностi пiдприємств щодо створення нових товарiв i послуг.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Близнюк, С.В. (2019) Конкурентний потенцiал пiдприємництва як категорiя сучасних економiчних дослiджень. Iнвестицiї: практика та досвiд, (7),                 41-45.

  • Богацька, Н. М. & Цинкобур, Д. Р. (2017). Сучасні методики оцінки конкурентоспроможності ідприємства. Молодий вчений, (4), 599-603.

  • Васютiна, I.О. (2018) Теоретичнi аспекти конкурентоспроможностi пiдприємствю. Держава та регiони,  (5),  114-118.

  • Довбенко, В.I. (2018) Чинники пiдвищення конкурентоспроможностi вiтчизняних пiдприємств за умов глобалiзацiї. Зовнiшня торгiвля: право та економiка, (6), 29-35.

  • Панасенко, Д.А. (2019) Конкурентоспроможнiсть пiдприємства: шляхи пiдвищення. Львiвська полiтехнiка, (727), 270-276.


DIRECTIONS OF INCREASING THE COMPETITIVENESS OF ENTREPRENEURSHIPS IN MODERN CONDITIONS

BOGATSKA N.,
Associate Professor of the Department of Economics and International Relations
Vinnytsia Trade and Economic Institute of KNUTE

VITKOVS
ʹKA A., student of the Faculty of Economics, Management and Law
Vinnytsia Trade and Economic Institute of KNUTE

KRUPS
ʹKA V., student of the Faculty of Economics, Management and Law
Vinnytsia Trade and Economic Institute of KNUTE
UKRAINE

Abstract.
The article considers the essence of competitiveness of enterprises, factors that promote and hinder its development. The main tasks and directions of increasing the competitiveness of enterprises in modern business conditions are considered. Suggestions for ways to increase competitiveness are provided.


Keywords: competition; competitiveness; strategy; task; competitiveness factors; directions of increasing competitiveness.

© Богацька Н.М., Вiтковська А.С., Крупська В.А., 2020

© Bogatska N., Vitkovsʹka A., Krupsʹka V., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 24.11.2020