International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

15 (November, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

UDC 341.171

EOI 10.11232/2663-4139.15.06

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФРАНЧАЙЗИНГУ В ЄС

СОВА Олег Леонідович

здобувач вищої освіти

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

УКРАЇНА


Анотація. У статті проведено аналіз особливостей правового регулювання договору франчайзингу на території ЄС, досліджено нормативні акти ЄС, національне законодавство країн членів та Європейський кодекс етики франчайзингу. Надано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання договору франчайзингу в праві Європейського Союзу.

Ключові слова: франчайзинг, договір франчайзингу, франчайзі, франчайзер, Європейський Союз.

Постановка проблеми.

Правове регулювання договору франчайзингу в ЄС викликає великий інтерес. Оскільки універсального способу регулювання таких відносин поки що не існує право ЄС здійснює правове регулювання договору франчайзингу за допомогою антиконкурентного права, такий спосіб має як свої переваги, так і недоліки. На даний момент право ЄС щодо договору франчайзингу закріпила тільки загальні положення залишивши франчайзеру та франчайзі регулювати відносини франчайзингу на власний розсуд.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Правове регулювання франчайзингу в ЄС досліджували такі науковці: Огінок С.В., Корзун В. Б., Абель М., Вест. К. та частково Мендельсон М. та ін.

У своїх роботах автори притримуються думки про те, що шлях який обрало ЄС є одним з найкращих, оскільки позбавлений недоліків, що притаманні національному регулюванні.

Мета статті.

Автор ставить собі на меті проаналізувати головні акти якими регулюється договір франчайзингу у Європейському Союзі та виокремити плюси і мінуси такого регулюваня.

Виклад основного матеріалу.

Правове регулювання договору франчайзингу в ЄС почалося з рішення Суду ЄС у справі №161/84 «Pronuptia de Paris GmbH v. Pronuptia de Paris Im-gard Schillgllis» від 28.01.1986 р. (далі-справа Pronuptia). Справа стосувалася обов’язку франчайзі виплати франчайзеру заборгованість за винагородою. Вирішуючи справу суд повинен був відповісти на ряд питання, основним з яких було:

Чи застосовується стаття 85 (1) Римського договору до франчайзингових угод?

Відповідаючи на перше питання Суд встановив, що договори франчайзингу не порушують положень статті 85 (1) Римського договору, оскільки франчайзинг, на думку Суду ЄС, є більшим ніж просто спосіб збуту продукції це спосіб для підприємця отримати додаткову фінансову вигоду зі свого досвіду без інвестування свого власного капіталу. Більш того, система надає торговцям, які не мали до цього достатнього досвіду, можливість доступу до методів, яких би вони ніколи не досягли, не витративши на це значні зусилля, і дозволяє їм отримувати вигоди від репутації торгового найменування франчайзера ... Така система, що дозволяє франчайзеру отримувати прибуток від досягнутого їм успіху, не може пошкодити конкуренції [1].

На додачу до цього, Суд ЄС зауважив, що стаття 85 (1) Договору про заснування Європейського економічного співтовариства не застосовується, якщо франчайзингові угоди не містять положень, що обмежують свободу сторін більш ніж того вимагає природа франчайзингового угоди.

Рішення у справі Pronuptia є дуже вважливим для права ЄС, оскільки вперше було визнано франчайзинг в якості самостійних правовідносин, відокремивши їх від ліцензійних та дистриб’юторських відносин та встановило перші правові рамки, які сторони повинні дотримуватися у франчайзингових відносинах. Так, наприклад Суд зауважив, що положення, яке зобов’язує франчайзі продавати товари, які є предметом франшизи, тільки у приміщеннях, що передбачені договором є такими, що обмежують конкуренцію або негативно впливають на розподіл ринку.

Приймаючи той факт, що франчайзингові мережі все більше розвиваються на території спільного ринку Європейська Комісія прийняла Регламент №4087\88 від 30 листопада 1988 року про застосування статті 85 (3) Римського договору до окремих видів франчайзингових угод, який припинив свою дію в 1999 році (далі-Регламент). Регламент регулював франчайзингові правовідносини між двома компаніями, що були створені та діяли та території ЄС та займалися товарним й сервісним франчайзингом. Варто зазначити, що на компанії не резидентів ЄС також поширювалася дія Регламенту, якщо вони працювали на території ЄС. 

Оскільки на момент прийняття Регламенту ЄС немало значеної правової бази головною метою даного регламенту ми бачимо саме встановлення типових ознак договору франчайзингу, надати трактування основним термінам: «франчайзинговий договір», «франчайзі й франчайзер» і т.п.

Відповідно до Регламенту франчайзинговим договором є угода, за допомогою якої одне підприємство, франчайзер, надає іншому підприємству, франчайзі, в обмін на пряме чи непряме фінансове зустрічне задоволення право використовувати франшизу для просування на ринку певних видів товарів і / або послуг, воно включає як мінімум обов'язки, які стосуються використання загального найменування або вивіски магазину і надання одноманітно оформлених приміщень та / або засобів транспорту, зазначених у договорі, повідомленням франчайзером франчайзі ноу хау, тривалого надання франчайзером франчайзі комерційної або технічної допомоги протягом терміну дії угоди [2].

В преамбулі Регламенту Європейська Комісія визнала, що на даний момент не має необхідно досвіду у врегулюванні франчайзингу і не поширила дію регламенту на:

  • промислові франшизи (тобто такі, які стосуються виробництва товарів), оскільки вони складаються з виробничих ліцензій, заснованих на патентах і / або технічних ноу-хау, скомбіновані з ліцензіями на використання торгової марки;

  • франшизи, що стосуються продажу товарів на оптовому рівні [2].

Вперше в рамках ЄС Регламент закріпив допустимі обмеження конкуренції, які могли бути включені в договір франчайзингу, а також перелік неприпустимих обмежень. До першої групи було включено положення, щодо надання ексклюзивної території для франчайзі з одночасною забороною на активний пошук клієнтів поза межами такої території. До другої групи відносяться положення, що передбачають розподіл ринку між виробниками конкурентами, положення, що встановлюють обмеження для франчайзі у пошуку клієнтів та поставників [3, с. 9].

Проте, на нашу думку, як і рішення Суду ЄС по справі Pronuptia, так і Регламент №4087\88 в повній мір не змогли охопити франчайзингові відносини. Причиною цього стало акцентування уваги тільки на товарному та сервісному франчайзингові.

Наразі регулювання договору франчайзингу здійснюється відповідно до Регламенту Європейської Комісії №330/2010 від 20 квітня 2010 про застосування пункту 3 статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу до категорії вертикальних угод та узгоджених дій (далі-Регламент). Даний регламент буде діяти до 2022 року [4].

Варто зазначити, що Регламент регулює відносини франчайзингу тільки опосередковано, оскільки він має на меті запобігти антиконкурентним діям на спільному ринці. Регламент містить у собі норми, які забороняють включати деякі положення до договору франчайзингу.

Оскільки регулювання франчайзингу на території ЄС здійснюється на двох рівнях: на рівні ЄС та правове регулювання в кожні державі безпосередньо. Варто описати як держави підійшли до питання регулювання франчайзинг.

Огінок С.В. розділяє правове регулювання договору франчайзингу державами членами ЄС на чотири групи:

  • країни, які не мають окремого державного регулювання франчайзингу (Греція, Чехія);

  • країни, в яких франчайзинг регулюється на державному рівні (Бельгія, Італія);

  • країни, які мають державне регулювання франчайзингу, а також він регулюється правом ЄС (Франція, Німеччина);

  • країни, в яких державне регулювання здійснюється відповідно до права ЄС (Нідерланди, Польща) [5, с. 138].

Іншим способом регулювання франчайзингових відносин є використання актів недержавних організацій, таких як Європейська Федерація Франчайзингу, що розробила Європейський кодекс етики франчайзингу. Кодекс надає сторонами уніфіковані визначення термінів «франчайзинг». «ноу-хау», закріплює зобов’язання франчайзера перед укладанням угоди надати інформацію про франшизу франчайзі.

Варто зазначити, оскільки Європейський кодекс етики франчайзингу було створено недержавною організацією, то кодекс має тільки рекомендаційний характер і може бути використаний при регулюванні договору франчайзингу сторонами згідно з принципом автономії волі (lex voluntatis).

Підбиваючи підсумок варто зазначити, що на території ЄС поки ще не існує спеціального нормативного акту, яким би сторони користувалися при франчайзингових відносинах, а сучасний стан при якому регулювання франчайзингу відбувається антиконкурентним правом ЄС та національним законодавством не є досконалим, оскільки антимонопольне право не може повністю охопити відносини франчайзингу, а національне законодавство по-різному підходить до питання регулювання франчайзингу тому на нашу думку варто створити єдині обов’язкові норми для регулювання франчайзингових відносин.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Рішення Суду ЄС 161/84 по справі «Pronuptia de Paris GmbH v. Pronuptia de Paris Im-gard Schillgllis» від 28.01.1986// Commi. Вилучено з https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A61984CJ0161.

  • Регламент Комісії ЄС 4087\88 від 30 листопада 1988 року про застосування статті 85 (3) Римського договору до окремих видів франшизних угод. Вилучено з https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:31988R4087.

  • Корзун В. (2005). ФРАНЧАЙЗИНГ В ПРАВЕ ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА. Журнал международного права и международных отношений, (4), 8–11. Вилучено з https://elib.bsu.by/bitstream/123456789/23934/1/2005_4_JILIR_korzun_r.pdf.

  • Регламент Комісії ЄС 330/2010 від 20 квітня 2010 року про застосування пункту 3 статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу до категорії вертикальних угод та узгоджених дій. Вилучено з https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:32010R0330&from=EN.

  • OHINOK S. (2015) STATE REGULATION OF FRANCHISING IN THE EU MEMBER COUNTRIES. Baltic Journal of Economic Studies, (1), 137–140. Вилучено з https://cyberleninka.ru/article/n/state-regulation-of-franchising-in-the-eu-member-countries/viewer


LEGAL REGULATION OF FRANCHISING IN THE EU

SOVA Oleh,
student
State Higher Educational Institution Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman
UKRAINE

Abstract.
The article analyzes the features of the legal regulation of the franchise agreement in the EU, examines EU regulations, national legislation of EU member states and the European Code of Ethics for Franchising. Proposals are provided for improving the legal regulation of the franchise agreement in European Union law.


Keywords: franchising, franchising agreement, franchisee, franchisor, European Union.

© Сова О.Л., 2020

© Sova O., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 07.11.2020