International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

14 (October, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

PHILOLOGY

UDC 82’512.161:159.92

EOI 10.11232/2663-4139.14.03

СУЧАСНЕ ПСИХОАНАЛІТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ РОМАНУ ОРХАНА ПАМУКА «РУДОВОЛОСА ЖІНКА»

ПОКРОВСЬКА Ірина Леонідівна

доктор філологічних наук, доцент

КНУ імені Тараса Шевченка

 

ЯНИЦЬКА Ірина Юріївна

студентка Інституту філології

КНУ імені Тараса Шевченка

 

УКРАЇНА


Анотація. Усталеною та оптимальною методологічною основою для визначення причинно-наслідкових аспектів твору раніше визначались виключно літературні засоби аналізу, проте з розвитком та поширенням синтезу наукових галузей, літературознавства та психології зокрема, формується нове бачення та розкриття смислових зв’язків. Читання тексту з урахуванням психоаналітичних теорій та новаторських ідей Зигмунда Фрейда – відомого вченого та засновника психоаналізу, мало колосальний вплив на психологію західної, а згодом і світової цивілізацій ХХ століття. Такі наукові досягнення, як обґрунтування поняття “несвідоме”, розробка теорії Eдіпового комплексу, створення методу вільних асоціацій та методики тлумачення сновидінь дозволяють по-іншому глянути на літературний твір, що в свою чергу активізує дослідження даної тематики. Метою наукової статті є створення сучасного психоаналітичного тлумачення роману турецького класика Орхана Памука “Рудоволоса Жінка”, яке формуючи нове розуміння твору дозволить реципієнту заглянути в закулісся авторських думок. Ключовий рушій висвітлення тем та досягнення поставленої мети – психоаналітичні теорії Зигмунда Фрейда. Методи дослідження представлені такими загальнонауковими методами, як аналіз, побудова положень, порівняння та узагальнення. Введення авторських коментарів та наукових гіпотез з урахуванням вже відомих фактів створює ефект когнітивного дисонансу у реципієнта та відкриває ширший ареал для дослідження не лише літературного доробку письменника, але й його особистості загалом. Отримані результати дослідження дають повне та широке уявлення не лише про роман турецького класика Орхана Памука, але й про розуміння його творчості та літератури крізь призму психоаналітики. Дослідження не лише примножує загальні відомості, але й подає реципієнту нові положення щодо літературного психоаналізу та сприйняття твору. Висновки дослідження узагальнюють причинно-наслідкові зв’язки роману “Рудоволоса Жінка” з огляду психоаналізу.  Зазначена тематика має перспективу дослідження з напрямку удосконалення теоретичних та практичних знань.

Ключові слова: фрейдизм; психоаналіз в літературознавстві; психоаналітичні теорії; теорія психосексуального розвитку; свідоме і несвідоме; турецька художня література.

Постановка проблеми. Психоаналіз вважається одним із найцікавіших та найсуперечливіших явищ сьогодення. Наукові дослідження Зигмунда Фрейда (1856-1939) здобули важливе місце в інтерпретації багатьох видів мистецтва, літератури зокрема. Теорії, розроблені австрійським психологом та його внесок в аналіз внутрішнього світу, тлумачення снів та асоціацій, торкнулися не лише пересічних людей, але й більшості митців і науковців ХХ-ХХІ ст. 

Психоаналітична методологія новітня теорія тлумачення, що переносить увагу із зовнішнього об’єктивного світу на світ прихований і суб’єктивний, впливає на становлення модерного інтерпретаційного літературознавства і дозволяє досить продуктивно й цікаво інтерпретувати художні тексти. Так, взявши до уваги твори світових письменників і глянувши на них крізь призму психоаналітичної методології, можна дізнатися нові, в певній мірі приховані письменником, деталі сюжету [1].

Романи турецького класика, лауреата Нобелівської премії з літератури (2006) Орхана Памука користуються великим попитом як на теренах Туреччини, так і за кордоном. Останнім романом письменника вважається роман “Рудоволоса Жінка” (тур. Kırmızı Saçlı Kadın), у якому Орхан Памук порушує проблему батьковбивства. Цей твір зацікавив безліч літературних критиків та став об’єктом обширного психоаналізу [9].

Наукову новизну вбачаємо у тім, що у цій науковій розвідці вперше здійснюється психоаналіз роману “Рудоволоса Жінка”, який є методологічно продуктивним інструментом виявлення нових смислових горизонтів Орхана Памука.

Актуальність дослідження детермінована недостатнім вивченням причинно-наслідкових зв’язків, які впливають на розуміння художньої літератури взагалі і роману “Рудоволоса Жінка” зокрема. Синтез психології із іншими галузями дає змогу по-іншому глянути на твір Орхана Памука зрозуміти підтекст та зануритись у внутрішній світ не лише головних героїв, але й самого автора.

Мета – здійснити психоаналітичне тлумачення змісту роману “Рудоволоса Жінка”, висвітлюючи ідеї та концепти класичних психоаналітичних симптомів, зокрема Едіпового комплексу, свідомого і несвідомого, психосексуального розвитку тощо.

У цьому дослідженні, спираючись на фрейдівську теорію, ми ставимо перед собою такі завдання:  1) здійснити у творі аналіз стосунків між різними поколіннями, визначивши взаємозв’язок батька та сина; 2) дослідити історичне “ехо” в контексті батьковбивства; 3) з’ясувати роль жінки та її вплив на розвиток подій у творі. 

У пропонованому дослідженні для систематизації та наукового аналізу матеріалу використовуються такі загальнонаукові методи, як дискурс-аналіз, побудова положень, порівняння та узагальнення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над питанням психоаналітичного тлумачення в турецькій літературі працювали Мукаддер Еркан, Нусрет Ерсьоз, Сурея Якут; психоаналіз в романі “Рудоволоса Жінка” прослідковували Есра Алічавушоглу, Бедрі Катіпоглу, Селін Кіраз [5]. Окремо слід також згадати про вклад у розвиток психоаналітичних аспектів світових науковців, а саме: Джеймса Астора, Дуглас Девіса, Саллі Кестер, Сюзан Хеттерс Фрідман. Серед вітчизняних важливими є праці таких дослідників, як Юрій Безхутрий, Тамара Гундорова, Ніла Зборовська, Оксана Забужко, Ярослав Мельник, Соломія Павличко, Володимир Панченко та інші [3].

Виклад основного матеріалу. З. Фрейдом розроблені дві важливі психологічні теорії – теорія несвідомого і теорія потягів. Перше твердження З. Фрейда, суть якого полягає в тому, що людина не є раціональним правителем свого життя, а навпаки – “полоненим” підсвідомості, яка визначає нашу поведінку та побутову мову, змушує людину по-іншому реагувати на звичні речі. Інша ж розкриває людську похіть в контексті інтимного устремління за допомогою так званого Едіпового комплексу [4].

Цікаво, що підтвердження та основу цих положень можна прослідкувати у літературі. Яскравим прикладом є роман турецького класика “Рудоволоса Жінка”, в якому переплетення сюжетних ліній та часових просторів на тлі міфічних оповідань доповнюють одне одного, виступаючи немов цілісний механізм.

Події твору розгортаються в невеликому турецькому місті Онгерен неподалік від Стамбула наприкінці 80-х років ХХ століття. Головний герой твору – Джем Челік, звичайний гімназист, який в ході роману перетворюється із мрійливого юнака у заможного та успішного чоловіка. 

Перевтіленню сприяло чимало специфічних чинників. По-перше, Джем рано почав працювати, коли батько залишив сім’ю, він взяв на себе роль головного годувальника. По-друге, юнак отримав не тільки гроші і досвід риття колодязів, але й набагато цінніше – духовного наставника, взірця для наслідування, в особі якого був Махмуд-уста. Останній, але не менш важливий фактор – кохання. 

Юний Джем Челік випадково зустрічає рудоволосу незнайомку, яка значно старша за нього, – і шалено закохується. Пізніше хлопець дізнається, що рудоволоса Гюльджіхан грає в місцевому театрі, де він будучи глядачем, ознайомлюється зі трагедією про Рустама і Сухраба. Після інтимного зв’язку із акторкою, плодом трагічної пристрасті стає злодіяння. Поки Махмуд-уста працював на дні криниці, Джем опустив в неї відро, припускаючи фатальний кінець, головний герой вирішує нікому не говорити про інцидент і повертається до буденного життя в Стамбулі.

 В університеті він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Айше. Там Джем стає одержимий історіями про Едіпа та Рустама. Побудувавши успішну кар’єру в будівельній компанії, Джем Челік мріє про дітей, проте через безпліддя Айше не може народити йому первістка. 

Отримавши лист від 26-річного чоловіка на ім’я Енвер, головний герой повертається в місто Онгерен. Під час розслідування батьківства, Джем дізнається, що насправді не вбивав Махмуд-усту, а з плином часу старець помер своєю смертю. У кінці твору ми стаємо свідками фізичної розправи, яка закінчується вбивством Джема Челіка та ув’язненням Енвера.

Відносини Джема з батьком, матір'ю, Махмуд-устою, його першим коханням Гюльджіхан та їхнім первістком Енвером становлять основу сюжету, тоді як підсвідомість, асоціації, переживання та міфічні інциденти з фігурами, діють як підтекст і поглиблюють розповідь оповідача. Тема стосунків між різними поколіннями, зокрема, між батьком і сином, порушується на перших сторінках роману, проте актуальною вона залишаться до кінця.

Постать батька в моделі Фрейда - центральна фігура, значно складніша і амбівалентніша, ніж мати. Батько, будучи заручником інстинктивних потягів, фундатором ідеальних та агресивних проекцій, безпосередньо впливає на формування психологічного стану дитини, моделює самооцінку та ступінь володіння агресією [2].

Зростаючи в неповній родині, на підсвідомому рівні головний герой починає шукати прообраз батька в інших людях. Найоптимальнішим кандидатом стає Махмуд-уста, який зазначає, що секрет хороших стосунків вчителя і його учня – імітація стосунків батько-син.

Свою турботу він проявляє у різний спосіб: після важкого робочого дня, наче за маленькою дитиною, доглядає за втомленим Джемом, розповідає йому різні повчальні історії, ділиться спогадами: “Мені було не по собі, коли Махмуд-уста лив мені воду на голову великим кухлем: не тому, що вода не прогрілася на сонці, а тому, що він бачив мене голим. – Ти ще зовсім дитина, сказав він мені якось раз.” [10]. Проте, якщо для Махмуда це була радше звичайна імітація, то юнак всерйоз сприймає такий догляд та увагу.

Порівнюючи рідного батька та вже так званого батька Махмуда, головний герой помічає розбіжності. Перший любив жартувати, розважатись зі своїми друзями, ховатись від буденних справ та сімейних зобов'язань у своїй аптеці: “У ті ночі, коли батько залишався на чергування, він вбивав час перед маленьким переносним телевізором. Оскільки я помітив, що батько зі своїми приятелями стає розкутішими і безтурботним, в аптеці я довго не затримувався, забирав порожні миски і повертався додому” [10].

Тоді ж як Махмуд-уста був більш серйозний та щирий в своїх висловленнях: “У мого батька була звичка приховувати свою політичну діяльність, і тому він ніколи не дозволяв мені втручатися в його справи і не питав моєї думки. А Махмуд-уста ділився зі мною своїми міркуваннями” [10].  Вправний уста не боявся брати на себе обов'язки, він ставив собі мету і впевнено йшов до неї. Окрім того, Махмуд-уста намагався привити Джему любов до мистецтва:  “Махмуд-уста, як добросердий батько, навіть ходив зі мною в кінотеатр “Гюнеш” [10]. На нашу думку, саме у стабільності і суворості Махмуд-усти головний герой знайшов свій авторитет і взірець для наслідування.

Варто також зазначити, що головний герой і його син Енвер, про якого він дізнається через тридцять років, за різним збігом обставин зростали без батька. Таким чином, можна провести паралель, в якій ключовою ланкою буде власне не кровний батько, а людина, яка його заміняла Махмуд-уста.

Отже, аналізуючи наведені у творі стосунки різних поколінь, можна зробити висновок, що формування зв’язку  “батько-син” у Джема та Енвера із Махмуд-устою визначається психологічним аспектом та зумовлене підсвідомою потребою у наставництві.

Всім відомий вислів “історія повторюється” в романі О. Памука трансформується у формулювання “Hayat efsaneyi tekrar eder” (укр. “Життя повторює легенду”). Літературний спосіб роботи Памука в романі дозволяє збігу стати повторенням минулих інцидентів. Таким чином, автор робить подвійний підхід до питання неминучість долі та акцентує увагу на міфи і легенд, які начебто дублюючись, втілюються в реальність.

Орхан Памук вміло відображає роздвоєння східного і західного світів. Автор інтегрує розповіді про царя Едіпа (Софокл) до Рустама і Сухраба (Фірдоусі), тим самим підкреслюючи, що мотиви й тематика творів Сходу і Заходу – схожі, а їх частотність застосування вказує актуальність проблеми батьковбивства [6].

За рахунок рамкової побудови твору, читач вибудовує паралель між минулим та теперішнім світами. Історичне ехо в контексті батьковбивства розгортається так, як у книжці: Джем, подібно до Сухраба, вирішує вбити свого батька (Махмуд-усту), а його син Енвер, як і в історії про царя Едіпа, вбиває свого батька.

Відповідно до фрейдизму, існує три психологічні сутності для опису динаміки людської психіки: “воно” (id), “его” (ego) та “над-я” (super-ego). “Воно” відображає уявний, нереальний світ, тобто наші мрії та бажання. Перехідною ланкою до концепції “Над-я”, яка включає заборони, контроль інстинктивних імпульсів через прийняття батьківських та соціальних стандартів, вважається его [7]. Саме цій  “золотій середині” Фрейд приділяє особливу увагу, адже его людини є джерелом поведінки та визначальним фактором раціонального мислення [11].

Теорія Фрейда каже, що споконвіків відносини між батьком і сином на рівні підсвідомості мають змагальницький характер, тобто син бачить батька своїм потенційним суперником [9]. Досліджуючи це положення, можна ототожнити, що постійне бажання зустрічей головного героя з рудоволосою жінкою це вплив фази “воно”, а боязнь майстра Махмуда “над-я”. Як результат Джем, а точніше його его, вирішує позбутись від головної перешкоди, яка могла б завадити його щастю. Аналогічним чином пояснюється мотив вбивства Джема – Енвер борючись за любов матері, стріляє у серце батька.

Визначальним є той факт, що в усіх випадках ключова роль відводиться саме Гюльджіхан. Закохавшись в актрису бродячого театру, загадкову Рудоволосу Жінку, яка щоночі розповідає місцевій публіці старовинні казки та перекази, Джем Челік вперше пізнає сп'яніння любов'ю, ревнощі, відчуття свободи і відповідальності.

Головний герой пронесе ці почуття через все життя, щоб тридцять років потому знову зустрітися зі своїм минулим віч-на-віч. Незважаючи на те, що в ході історії всі герої переживатимуть почуття ненависті та злоби один до одного, єдина лише Рудоволоса Жінка зуміє зберегти любов та людяність стосовного інших.

Постать рудоволосої Гюльджіхан торкнулась життя кожного, без винятку, героя твору. За хронологією, спершу вона стала коханням всього життя для батька Джема, проте різні життєві обставини їх розділили. Несподівана зустріч з його сином оживила пам’ять про перше кохання, але ціна тих стосунків та наслідки були надто серйозні – замах на життя Махмуд-усти, народження Енвера, розпад сімей, врешті-решт смерть головного героя.

На нашу думку, найбільший вплив Рудоволоса Жінка мала на свого первістка Енвера. Він став для неї справжнім подарунком долі, спогадом про минуле. Зростаючи на історіях про Сухраба, з самого дитинства в ньому зароджувався гнів на рідного батька, який з часом переріс у заплановане вбивство.

Висновки. Отримані результати дослідження пропонують нове, сучасне тлумачення роману Орхана Памука “Рудоволоса Жінка”, з урахуванням психоаналітичного висвітлення основних ідей.

За допомогою психоаналітичних теорій, запропонованих Зигмундом Фрейдом, нам вдалось виявити причинно-наслідкові зв’язки кожного з героїв роману “Рудоволоса Жінка”. Зокрема, підсвідома потреба у батьку повливала на формування стосунків між Джемом, Енвером та Махмуд-устою.  Крім того, трирівнева структура людської психіки (“воно” (id), “его” (ego), “над-я” (super-ego), Едіпів комплекс та теорія психосексуального розвитку пояснюють мотив вбивства Махмуд-усти та Джема Челіка.  

Введення західних та східних мотивів щодо питання батьковбивства не лише вказують на обізнаність автора та його вміння інтегрувати час та простір, але й підкреслюють актуальність даної проблеми. Легенди про царя Едіпа (Софокл) та Рустама і Сухраба (Фірдоусі) повторюються в реальному житті, тим самим підкреслюючи неминучість долі.

Особливу увагу звертаємо на постать однойменної Рудоволосої жінки Гюльджіхан. Вона, як рушійний фактор розвитку подій, відображається у всіх сюжетних лініях: лінія батька головного героя, лінія Джема Челіка, лінія Махмуд-усти та лінія сина Енвера. Як результат, її вплив поширюється на кожного героя, тим самим, вона підтверджує певну домінантність.

На нашу думку, синтез психології та літератури відкриває більші горизонти розуміння тексту. Психоаналітичне тлумачення творів з використанням теорій Фрейда розглядає людину (персонажа твору) не лише з огляду на теоретичні положення, але й досліджує її зсередини, з глибини підсвідомості, внаслідок чого вибудовується модель поведінки та пояснюються ті чи інші дії.

Активізація тлумачення художніх творів з огляду психоаналізу формує протиставлення “традиційності” та “нових тенденцій”. Таким чином, виникає необхідність вивчення та доповнення психоаналітичних аспектів, що поширюються у літературознавство. Зазначена тематика має перспективу дослідження з напрямку удосконалення теоретичних та практичних знань.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Вертипорох О. (2013). Психоаналітична інтерпретація: методика і практика (на матеріалі оповідання Володимира Даниленка Солом’яний пан). Вісник Черкаського університету. Філологічні науки.

  • Гулина М.А. (2018). Ипостаси и трансформации образа отца в психоанализе. Консультативная психология и психотерапия.

  • Кузнецов Ю. (2014).  Психоаналіз як метод дослідження літератури (прикладний аспект). Психологія і суспільство.

  • Ali Зavuşoğlu, Esra. (2012). Psikanaliz, Freud ve Sanat. Sanat Tarihi Yıllığı. Вилучено з https://dergipark.org.tr/tr/download/article-file/410064 

  • Berna Moran. (2004). Edebiyat Kuramları ve Eleştiri. İletişim Yayıncılık. Вилучено з https://www.iletisim.com.tr/Images/UserFiles/Documents/Gallery/edebiyat-kuramlari-ve-elestiri.pdf 

  • S. Cengiz. Orhan Pamuk’un Romanlarında Doğu. Batı İkilemi. Вилучено з http://hutad.hacettepe.edu.tr/index.php/hutad/article/viewFile/113/71

  • S. Freud. (1933). New Introductory Lectures on Psycho-Analysis. In J. Strachey et al. (Trans.). The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud, Volume XXII. London: Hogarth Press. Вилучено з https://wwnorton.com/books/9780393007435

  • Freud, Sigmund. (1962). Three Essays on the Theory of Sexuality, trans. James Strachey. New York: Basic Books

  • Aylin Erce. Orhan Pamuk’un Kırmızı Saзlı Kadın Adlı Romanında Oedipus Kompleksi. Bitlis Eren University. Вилучено з https://www.academia.edu/40746600/ORHAN_PAMUK_UN_KIRMIZI_SAÇLI_KADIN_ADLI_ROMANINDA_OEDİPUS_KOMPLEKSİ_1

  • Orhan Pamuk. (2016). Kırmızı Saзlı Kadın. Yapı Kredi Yayınları.

  • August Push. (2007). Gцrsel Sanat ve Цznesi”, Freud ve Зağdaş Sanat. Yapı Kredi Kьltьr Sanat Yayıncılık.


MODERN PSYCHOANALYTIC INTERPRETATION OF ORHAN PAMUK’S NOVEL «THE RED-HAIRED WOMAN»

POKROVSKA I.,
Doctor of Philology, Associate Professor
Taras Shevchenko National University of Kyiv

YANYTSKA I.,
student of Institute of Philology
Taras Shevchenko National University of Kyiv
UKRAINE

Abstract.
The established and optimal methodological basis for determining the causal aspects of the work was previously determined exclusively by literary means of analysis, but with the development and dissemination of synthesis of scientific fields, literature and psychology in particular, a new vision and disclosure of semantic connections is formed. Reading the text, taking into account the psychoanalytic theories and innovative ideas of Sigmund Freud - a famous scientist and founder of psychoanalysis, had a tremendous impact on the psychology of Western and later world civilizations of the twentieth century. Such scientific achievements as substantiation of the concept of "unconscious", development of the theory of the Oedipus complex, creation of a method of free associations and methods of dream interpretation allow to look at a literary work differently, which in turn intensifies research on this topic. The purpose of the scientific article is to create a modern psychoanalytic interpretation of the novel by the Turkish classic Orhan Pamuk "Red-haired Woman", which forming a new understanding of the work will allow the recipient to look behind the scenes of the author's thoughts. Sigmund Freud's psychoanalytic theories are the key drivers of coverage of the topics and achievement of the set goal. Research methods are represented by such general scientific methods as analysis, construction of provisions, comparison and generalization. The introduction of author's comments and scientific hypotheses taking into account the already known facts creates the effect of cognitive dissonance in the recipient and opens a wider area for studying not only the literary achievements of the writer, but also his personality in general. The obtained results of the research give a complete and broad idea not only of the novel by the Turkish classic Orhan Pamuk, but also of the understanding of his work and literature through the prism of psychoanalysis. The conclusions of the research summarize the cause-and-ef ect relationships of the novel The Red-Haired Woman in terms of psychoanalysis.


Keywords: Freudianism; psychoanalysis in literary criticism; psychoanalytic theories; the theory of psychosexual development; conscious and unconscious; Turkish fiction.

© Покровська І.Л., Яницька І.Ю., 2020

© Pokrovska I., Yanytska I., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 10.10.2020