International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

10 (June, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

PSYCHOLOGY AND SOCIOLOGY

UDC 159.9

DOI 10.36074/2663-4139.10.03

ФОРМУВАННЯ НАРАТИВІВ ПРИ ШИЗОФРЕНІЇ ТА ШИЗОЇДНОМУ РОЗЛАДІ ОСОБИСТОСТІ

ЧЕРНЯК Анастасія Валеріївна

здобувач вищої освіти психологічного факультету

Київський Національний університет імені Тараса Шевченка

 

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

 

ЗАВЯЗКІНА Наталія Володимирівна

ORCID ID: 0000-0001-5565-8959

доктор псих. наук, доцент кафедри психодіагностики та клінічної психології

Київський Національний університет імені Тараса Шевченка

 

УКРАЇНА


Анотація. У дослідженні на підставі якісних та кількісних підходів здобуті емпіричні дані, завдяки комплексному аналізу здійснено теоретичне узагальнення та обгрунтовано нове вирішення актуальної наукової проблеми сучасної клінічної психології та діагностики – визначення взаємозв’язку між нейрокогнітивними функціями, особистими наративами та соціальним функціонуванням у вибірці клінічно стійких амбулаторних пацієнтів з шизофренією та групи з шизоїдним розладом особистості.

Ключові слова: клінічна психологія; наратив; нейрокогнітивні процеси; шизофренія; шизоїдний розлад особистості; діагностика.

Постановка проблеми: Шизофренія, як зараз визнається та концептуалізується, є надзвичайно гетерогенним розладом, що характеризується різними проявами симптомів [12]. Для того, щоб краще зрозуміти розлад, все більша кількість дослідників розладів шізофренічного спектру почали зосереджуватися на емпіричних аспектах з особливим акцентом на розумінні суб'єктивного досвіду пацієнтів. Зокрема, порушення самості було досліджено як потенційно ключову особливість шизофренічної патології [16]. Погіршення самосвідомості, зменшення здатності до саморефлексії та порушення сприйняття себе були історично визнані важливими ознаками розладів шизофренічного спектру [18]. Крім того, останнім часом було обгрунтовано, що репрезентація себе у часі та особистої розповіді [14] порушена у даних пацієнтів.

Під особистими наративами розуміють історії, які люди розповідають, щоб організувати свій досвід у змістовному контексті, і вважається, що формування цих особистих історій в кінцевому рахунку пов'язане зі структурою та основами особистої ідентичності - тобто відчуття самості [13].

Були досліджені наративи при шизофренії [14], проте люди з шизоїдним розладом особистості не розглядалися, тоді коли їх дифузія ідентичності з такими явищами, як апатія та ангедонія, помітна в конструктах особистих наративів. Хворі ж на шизофренію демонструють значне послаблення здатностей повністю та цілісно розповідати свої життєві історії (Lyasker, Wickett & Davis, 2005), що свідчить про проблеми з особистими наративами та ідентичністю, які починаються на продромальних стадіях хвороби [11]. Насправді, дослідники вважають, що труднощі у формуванні особистої розповіді - це фундаментальне уявлення про розлад мислення, пов’язаний із шизофренією [17]. Однак механізми, що сприяють дефіциту в наративах у хворих на шизофренію, недостатньо вивчені.

Аналіз досліджень та публікацій. Видатні теорії свідомості, пізнання та самості [8] становлять фундамент для розуміння загального розвитку самості та наративної ідентичності, а також вказують на фактори, які можуть сприяти порушенню при шизофренії. Зокрема, дефіцит нейрокогнітивного функціонування, пов’язаний із шизофренією, може сприяти деформації особистих наративів [9]. Ці недоліки пов'язані з проблемами функцій виконавчих, робочою пам’яттю та іншими когнітивними областями, які можуть впливати на здатність людини помічати або виділяти важливу інформацію, тимчасово інтегрувати та в кінцевому підсумку формувати цілісний виклад свого досвіду.

Дефіцит соціального функціонування широко визнаний у хворих на шизофренію [6]. Соціальна та/або професійна дисфункція відзначається як визначальна особливість розладу в діючих діагностичних критеріях, із помітними погіршеннями працездатності, міжособистісних стосунків та самодогляді протягом значної частини часу з моменту початку хвороби (МКХ-10) [4]. З недавніх пір емпіричні дані свідчать, що проблеми соціального функціонування виникають на продромальних фазах шизофренії [5]. Крім того, соціальне функціонування було введене як міра функціональних наслідків при шизофренії та шизоїдному розладі особистості в рамках багатьох досліджень [10].

З точки зору взаємозв'язку між соціальним функціонуванням та розвитком особистого наративу і нейрокогнітивними функціями, відсутність узгодженості життєвого наративу істотно впливає на розуміння індивідом себе як частини історії [14] минулого та майбутнього. Труднощі в доступі до зрозумілих, організованих розповідей про минулий особистий досвід впливатимуть на здатність людини використовувати попередній досвід таким чином, щоб повідомити про її поточну поведінку та вибір [2]. Результати вищезазначених досліджень свідчать, що у хворих на шизофренію виникають труднощі в обробці автобіографічних спогадів таким чином, що при згадуванні втрачається цілісність значення [8] на підставі погіршення нейрокогнітивних процесів.

Мета статті. Інтеграція теоретичного розуміння та емпіричних досліджень відповідних нейрокогнітивних функцій при шізофренії у контексті формування особистих наративів є важливою та новаторською для покращення розуміння та діагностики розладу. Крім того, враховуючи недавнє терапевтичне застосування моделей особистих наративів при шизофренії, дослідження в цій галузі можуть допомогти визначити відповідні цілі психосоціального втручання в Україні. Доцільним було оцінити взаємозв'язок між нейрокогніцією, особистим наративом та соціальним функціонуванням у вибірці клінічно стабільних амбулаторних пацієнтів з шизофренією і групи з шизоїдним розладом особистості.

Виклад основного матеріалу.

Об`’єкт: наративи та нейрокогнітивні функції.

Предмет: роль взаємозв’язку наративів та нейрокогнітивних функцій при шизофреніїї та шизоїдному розладі особистості.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати існуючі теоретичні засади конструкту наративу та пов’язаних з його утворенням нейрокогнітивних функцій.

2. Дібрати відповідний досліджуваному предмету інструментарій.

3. Зробити порівняльний аналіз особливості наративів та нейрокогнітивних функцій в групах з шизоїдним розладом особистості та шизофренією.

4. Розробити рекомендації щодо дослідження формування наративу при шизофренії та шизоїдному розладі особистості.

Методи дослідження:

1. Теоретичний аналіз напрацювань спеціалістів та науковців із даної тематики.

2. Анкетування та тестування («Опитувальник для оцінки соціального функціонування та якості життя психічно хворих / Карта для хворих на шизофренію», «Опитувальник для оцінки соціального функціонування та якості життя психічно хворих/Карта соціального функціонування» І. Я. Гуровича та А.Б. Шмуклера; Шкала ТРУД (Транскрибування усного дискурсу) М. Л. Макаров; Шкала «Коротка оцінка когнітивних функцій у пацієнтів з шизофренією» (BACS) Г. Р. Саркісяна, І.Я. Гуровича, Р. С. Кифа; Цифрова коректурна проба в модифікації Л.І; Вассермана; Моніторингу джерел Nienow & Docherty; Субтест «Шифровка» - невербальний субтест методики
Д. Векслера; Завдання на логічну пам’ять шкали пам’яті Д. Векслера (WMS); Батарея тестов Халстеда-Рейтана TMT-A, TMT-B, NAB; Тест на емоційний інтелект
Дж. Саловея та Д. Карузо; Тест на вербальне навчання У. Хопкінса; Шкала оцінки позитивних і негативних синдромів (PANSS) за С.П. Кєєм, Л.А. Оплер і А. Фіцбейном.).

3. Методи кількісного та якісного аналізу.

Обрані методи дослідження шизофренії та шизоїдного розладу особистості зосереджують увагу на феноменологічних аспектах розладу, щоб краще зрозуміти його основний характер. Зокрема, розвиток особистих наративів, тобто складність, з якою учасники формують, організовують та формулюють свої "життєві наративи". Проте, не менший аспект дослідження займає підбір інструментарію для виявлення того, як співвідноситься утворення наративів з показниками нейрокогнітивного та соціального функціонування. Завданням відбіру методик цього дослідження було обрати найбільш відповідні для пошуку кореляцій мовленевої складності наративів [1] із життєвими сюжетами та показниками когнітивними та соціальними до вирішення проблем людьми з шизофренією та шизоїдним розладом.

Учасники (всього N = 56) включали дві групи: 1) пацієнти з шизофренією та 2) з шизоїдним розладом особистості. Групу учасників з шизофренією та групу з шизоїдним розладом були відібрані з урахуванням етики та конфіденційності використання даних амбулаторних пацієнтів  Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічного медичного об’єднання». Учасники обох груп відповідають всім з наступних критеріїв виключення, були виключені з дослідження: випадки епілепсії або судоми, поточне зловживання наркотичними речовинами, історія залежності від наркотиків чи алкоголю, достатньо серйозна для того, щоб назначати стаціонарну детоксикацію, історія травматичного ураження мозку або діагноз, який відповідає або вказує на будь-який інший вид органічного ураження мозку, розумову відсталість. Ці критерії були запроваджені для виключення учасників з когнітивним дефіцитом на основі можливої ​​травми мозку, пошкодженнями, які можна віднести до таких типів станів, а не до когнітивних функціях шизофренічного спектру.

Всі учасники завершили дослідницьку батарею, що складається з клінічних інтерв'ю, розповіді з життєвих сюжетів, нейрокогнітивного тестування та міри, що оцінюють багато аспектів вирішення соціальних проблем.

Методи і вибірка відповідали завданню дослідити наступні гіпотези: передбачалося, (1) розвиток особистого наративу виявиться нижчим у пацієнтів з шизофренією порівняно з пацієнтами з шизоїдним розладом особистості; (2) розвиток особистого наративу буде суттєво пов'язаний з нейрокогнітивним функціонуванням у пацієнтів з шизофренією; (3) рівень розвитку особистої розповіді при шизофренії також буде суттєво пов'язаний із соціальним функціонуванням у хворих на шизофренію, та (4) рівень розвитку особистого наративу опосередкує взаємозв'язок між нейрокогнітивним функціонуванням та соціальним функціонуванням у хворих на шизофренію.

Аналіз був завершений у чотирьох частинах. По-перше, щоб оцінити гіпотезу про те, що розвиток особистого наративу буде більш порушеним в пацієнтів з шизофренію порівняно з групою з шизоїдним розладом, була встановлена групова змінна MANOVA, в якій субшкальні бали підрядних значень шкали ТРУД (Транскрибування усного дискурсу) за Макаровим зуміжні зі шкалами для оцінки наративної розробки (ШОНР) [14] введені як залежні змінні. Перед аналізом залежні змінні були стандартизовані. Зважаючи на те, що підшкали ТРУД+ШОНР є концептуально пов'язаними - і були взаємопов'язаними у цьому дослідженні - підхід багатофакторного аналізу був доцільним. Для оцінки конкретного напрямку групових відмінностей використовувалися планові прості контрасти з хворими на шизофренію в якості групи порівняння.

Через групові відмінності щодо загального функціонування (оцінки соціального функціонування та якості життя психічно хворих, І. Я. Гуровича та А.Б. Шмуклера; див. Табл. 1) між шизофренією та групою з шизоїдним розладом особистості було проведено послідуюче групове дослідження MANCOVA за змінною. Стандартизовані змінні ТРУД+ШОНР вводилися як залежні змінні, а оцінка функціонування визначалася як коваріат.

Для перевірки гіпотез про те, що розвиток особистого наративу буде суттєво пов'язаний з нейрокогнітивним функціонуванням та соціальним функціонуванням у хворих на шизофренію, були визначені двовимірні кореляції (Pearson's r) між показниками підшкал ТРУД+ШОНР і виконанням нейрокогнітивних завдань та соціальним функціонуванням.

Для визначення дисперсії балів ТРУД+ШОНР, що припадає на нейрокогнітивні змінні, також виконувалися лінійні регресії з когнітивними завданнями, введеними як предиктори.

Нарешті, була перевірена гіпотеза про те, що рівень розвитку особистого наративу опосередковує взаємозв'язок між нейрокогнітивним функціонуванням та соціальним функціонуванням у хворих на шизофренію, шляхом оцінки непрямих ефектів. Попередні дослідження показали, що у хворих на шизофренію існує міцнаий зв'язок між нейрокогнітивним функціонуванням та соціальним функціонуванням [5]. Цей взаємозв'язок відомий як загальний ефект. Були протестовані дві моделі медіації, які визначали нейрокогнітивні показники як незалежну змінну, бал за мірою соціального функціонування як змінну результату, а рівень розвитку особистого наративу як змінну медіатора. Практичний комп'ютерний метод дослідження розподілу статистик імовірнісних розподілів проводився за допомогою макросу для SPSS. Традиційні методи тестування непрямих ефектів (тобто тест Собеля) були продемонстровані як особливо вразливі до нестачі потужності [15] та враховуючи порівняно невеликий розмір вибірки, його використання було переважніше використання тесту Собеля з метою зменшення ризику помилки типу II.

Були отримані двухмірні кореляції для вивчення зв’язку між демографічними та функціонуючими змінними, які виявились суттєво різними між групами (роки навчання, бал функціонування) та змінними наративного розвитку. Для пацієнтів, хворих на шизофренію, загальна кількість років освіти не була суттєво корельована з жодною із змінних наративного розвитку. Оцінка функціонування була співвіднесена на рівні тенденції з самоідентичністю (r = 0,298, p = 0,066), соціальною значущістю (r = 0,292, p = 0,071) та складеною оцінкою ТРУД+ШОНР (r = 0,277, p = 0,088). Що стосується шизоїдного розладу особистості, то загальна кількість років освіти була суттєво співвіднесена із соціальною значущістю (r = 0,547, p = 0,23); оцінка функціонування суттєво корелює з відчуженням (r = 0,505, p = 0,38).

Було перевірено, чи опосередковує розвиток наративів кореляцію між нейрокогнітивними процесами та соціальним функціонуванням у пацієнтів з шизофренією, використовуючи багатофакторний регресійний аналіз. Для того, щоб вперше оцінити медіацію, коли нейрокогніція широко функціонувала, було обрано стандартизовану загальну композиційну оцінку ККБ. Оцінки знаходження рішення до проблеми та соціального функціонування були стандартизовані та підсумовані до сумісної міри соціального функціонування, а стандартизований сумісний бал ТРУД+ШОНР був введений як запропонований посередник (див. Малюнок 1).

Жодних контрольних змінних не використано в аналізах. Стандартизований коефіцієнт регресії між глобальним нейрокогнітивним та наративним розвитком не був статистично значущим (B = 0,46, t (37) = 0,2788, p = 0,782), тоді як стандартизовані коефіцієнти регресії між розвитком наративу та соціальним функціонуванням (B = 0,21, t (37) = 1.6902, p = 0.10) і глобального нейрокогнітивного та соціального функціонування (B = 0,21, t (37) = 1,7272, p = 0,093) були значущими на рівні тренду. Було перевірено значення цього непрямого ефекту, використовуючи процедури бутстреп завантаження (Hayes, 2012). Нестандартні непрямі ефекти були обчислені для кожного з 5,000 завантажених зразків, також був отриманий 95% довірчий інтервал. Результати медіаційних аналізів показали, що непрямий ефект розвитку наративу (B = 0,016, CIb = -0,04, 0,13) не був значущим у цій моделі, коли досліджували довірчі інтервали з правкою на зміщення. Ці результати показані на малюнку 1, що представлений вище.

Враховуючи зв'язки між завданнями наративної пам’яті та сумісною оцінкою ТРУД+ШОНР, обговореною раніше, оцінка пам'яті наративної була обрана для другого аналізу медіації, використовуючи цей специфічний аспект нейрокогнітивних процесів як незалежну змінну (див. Малюнок 2).

Ідентично попереднім аналізам медіації сумісний бал соціального функціонування та ТРУД+ШОНР були введені в модель як відповідні залежні та запропоновані медіаторні змінні. Нестандартизовані непрямі ефекти знову були обчислені для кожного з 5,000 завантажених зразків разом із довірчими інтервалами 95%. Подібно до раніше перевіреної моделі медіації, непрямий ефект розвитку наративу не був значущим у цій моделі при розгляді зміщених довірчих інтервалів (B = 0,045, CIb = - 0,02, 0,19; Див. Малюнок 2).

Це дослідження встановило: 1) пацієнти з шизофренією продемонстрували нижчий бал за всіма змінними наративного розвитку порівняно з групою з шизоїдним розладом особистості; 2) ці суттєві відмінності між групами залишалися значними, коли загальний рівень функціонування був включений у модель в якості коваріації; 3) змінні розвитку наративу на низькому рівні були пов'язані з деякими - але не всіма - аспектами нейрокогніції та соціального функціонування в групі пацієнтів з шизофренією; 4) сумісна оцінка розвитку наративу не була істотним посередником зв'язку між нейрокогніцією та соціальним функціонуванням у групі з шизофренією.

Дане дослідження продемонструвало значну підтримку першої гіпотези: в пацієнтів з шизофренією виявлено сильніше порушення розвитку наративу порівняно з групою з шизоїдним розладом особистості. Хоча попередні дослідження показали, що у хворих на шизофренію більш низькі показники розвитку наративу в порівнянні зі здоровим контролем [13], це перша робота, де подібні результати при залученні шихоїдного розладу особистості. Крім того, рівень глобального функціонування інакше враховувався, раніше при дослідженні аспектів розвитку наративу не розглядався показник усвідомлення наявності хвороби, що виявляє значно різний результата між групами. Це відкриття вказує на те, що групові відмінності між групами з шизофренією і з шизоїдні розладом особистості за більшістю аспектів розвитку наративу маловірогідно будуть пов'язані виключно з відмінностями в загальному функціонуванні.

Запропоновані результати надали обмежену підтримку для деяких з гіпотез щодо зв'язку між шкалами наративного розвитку і показниками нейрокогнітивного і соціального функціонування в групі пацієнтів з шизофренією. При дослідженні змінних розвитку наративу, були виявлені скромні зв’язки з певними змінними нейрокогнітивних функцій. Зокрема, краща ефективність щодо індексу «Вимірювання та лікування для поліпшення когніції при шизофренії» (ВЛПКШ) когнітивної консенсусної батареї (ККБ) була пов'язана з більш високим рівнем обізнаності про хворобу, тоді як більш високі показники в завданні на «Наративна пам’ять» були пов'язані з вищими рівнями самоідентичності, вищими рівнями поінформованості про хворобу та вищими рівнями формування особистого наративу (складова оцінка ШОНР+ТРУД).

Додатковий аналіз, що вивчав групу екстримальних показників за змінними розвитку наративу (тобто нижній і верхній квартали), надав висновок: пацієнти з надзвичайно низькими показниками у групі відчуження мали значно нижчі показники за показниками соціального функціонування порівняно з пацієнтами з надзвичайно високими показниками відчуження.Крім того, кореляційний аналіз виявив значну кореляцію між специфічними негативними симптомами та змінними в розвитку наративу у хворих на шизофренію. По-перше, нижчі показники поінформованості про хворобу були пов'язані з більшими труднощами в абстрактному мисленні. Цей висновок може відображати те, що пацієнти, які мають симптоми, що заважають їх здатності критично мислити або схильності до конкретних мисленнєвих процесів, менш здатні розпізнавати та розуміти свої симптоми та загальний рівень психічного здоров'я. По-друге, самоідентичність та загальний рівень розвитку наративу були пов'язані з пасивним/апатичним соціальним відчуженням. Одне з можливих тлумачень цього висновку полягає в тому, що зміни в особистому наративі вторинному щодо шизофренії, особливо через зміни почуття самоідентичності, - можуть помітно погіршити зв’язок між власним «Я» та власним досвідом, тим самим роблячи їх менш помітними/доступними в процесі організації поведінки, спрямованої на ціль. Більш конкретно, акт організації поведінки спрямованої на ціль передбачає «сукупність суміжних процесів, за допомогою яких внутрішній стан через дію перетворюється на досягнення мети» [7]. Цей процес також включає посилання на попередній досвід у контексті найближчих планів, цілей на майбутнє та особистих цінностей. Цей процес може перешкоджати погіршенню почуття самоідентичності особи, через що вони не визнають себе тими, хто раніше зробив вагомий або передбачуваний особистий внесок у результати (тобто вони не відчували, що їх поведінка активно чи значущо вплинула на результат), тим самим попередній досвід як здавалося б несуттєвий в організації/підборі поведінки та виявляється у зниженій мотивації [3]. Ці можливості можуть бути розглянуті більш детально в майбутніх дослідженнях.

Нарешті, використання ІПХ з шизоїдним розладом особистості також представляє нову перспективу розуміння психологічних процесів. Незважаючи на рух у галузі психіатричних діагнозів від бінарних діагностичних міток до більш багатомірних підходів розуміння та діагностики психічних захворювань (Американська психіатрична асоціація [DSM-5], 2013), психопатологія часто вважається дихотомічною за своєю природою.

Висновки та пропозиції. Негативна симптоматика при шизофренії значуще не корелює з когнітивним функціонуванням та утворенням особистого наративу, що може свідчити про ізольованість когнітивного і негативного доменів.

Пацієнти з шизофренією продемонстрували нижчий бал за всіма змінними наративного розвитку порівняно з групою з шизоїдним розладом особистості.

Подібні суттєві відмінності між групами залишалися значними, коли загальний рівень функціонування був включений у модель в якості міри спільної мінливості двох випадкових змінних.

Змінні розвитку наративу на низькому рівні були пов'язані з деякими - але не всіма - аспектами нейрокогніції та соціального функціонування в групі пацієнтів з шизофренією

Сумісна оцінка розвитку наративу не була істотним посередником зв'язку між нейрокогнітивним та соціальним функціонуванням у групі з шизофренією.

Дане дослідження продемонструвало значну підтримку першої гіпотези: в пацієнтів з шизофренією виявлено сильніше порушення розвитку наративу порівняно з групою з шизоїдним розладом особистості.

Хоча попередні дослідження показали, що у хворих на шизофренію більш низькі показники розвитку наративу в порівнянні зі здоровим контролем [13], це перша робота, де подібні результати при залученні шизоїдного розладу особистості.

Окрім того, рівень глобального функціонування інакше враховувався, раніше при дослідженні аспектів розвитку наративу не розглядався показник усвідомлення наявності хвороби, що виявляє значно різний результата між групами. Це відкриття вказує на те, що групові відмінності між групами з шизофренією і з шизоїдні розладом особистості за більшістю аспектів розвитку наративу маловірогідно будуть пов'язані виключно з відмінностями в загальному функціонуванні.

При проведенні диференціальної діагностики шизофренії цілеспрямованим в якості додаткових діагностичних критериїв можливе використання характеристики когнітивних функцій, а саме - методики завдяки яки найбільш помітні когнітивні дефіцити, як персеналізаційні елементи .

Майбутні дослідження можуть отримати користь від додаткового врахування нормативного характеру психологічних труднощів, що охоплюють діагностичні групи та населення, яке, як правило, не має яскраво вираженого психічного захворювання. Цей аспект може бути особливо сприятливим для розуміння адаптивного інтегрування психологічних труднощів у історію життя та виявлення стилів подолання, які можуть дозволити людям вести психологічну боротьбу без необхідності формального лікування психічного здоров'я.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Дроздова К.А., Рупчев Г.Е., Семенова Н.Д. Нарушение вербальной беглости у больных шизофренического спектра // Социальная и клиническая психиатрия. 2015. No4. С. 9-19.

  • Завязкина Н.В. Речь как одна из составляющих экспертно-психологической личности // Судова експертиза. Сучасний стан та перспективи розвитку: тези доповідей. – К.: Міністерство юстиції України, 2010.- С. 389.

  • Кудрявцев И. А., Сафуанов Ф. С., Васильева Ю. А. Особенности регуляции деятельности психопатических личностей смысловыми (мотивационными) установками // Журн. невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. – 1985. – Вып. 12. – Т. 85. – С. 1837 – 1842.

  • Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств / под ред. Ю. Л. Нуллера, С. Ю. Циркина, Россия, СПб: Адис, 1994. – 304 с.

  • Addington, J., Penn, D., Woods, S. W., Addington, D., & Perkins, D. O. (2008). Social functioning in individuals at clinical high risk for psychosis. Schizophrenia research, 99(1-3), 119.

  • Blanchard, J. J., Mueser, K. T., & Bellack, A. S. (1998). Anhedonia, positive and negative affect, and social functioning in schizophrenia. Schizophrenia Bulletin, 24(3), 413-424.

  • Brown, R. G., & Pluck, G. (2000). Negative symptoms: thе pathology of motivation and goal-directed behaviour. Trends in Neurosciences, 23(9), 412-417.

  • Damasio, A. & Meyer, K. (2009). Consciousness: An overview of the phenomenon and its possible neural basis. In Laureys, S. & Tononi, G. (Eds.), The neurology of consciousness: Cognitive neuroscience and neuropathology (pp. 3-14), Oxford, UK: Elsevier.

  • Gallagher, S. (2000a). Self-reference and schizophrenia: A cognitive model of immunity to error through misidentification, in Exploring the Self: Philosophical and Psychopathological Perspectives on Self-Experience, ed. Dan Zahavi (pp. 203-209). Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins.

  • Green, M., Nuechterlein, K., Kerns, R., Baade, L., Fenton, W., Gold, J., ... & Marder, S. (2008). Functional co-primary measures for clinical trials in schizophrenia: results from the MATRICS Psychometric and Standardization Study. American Journal of Psychiatry, 165(2), 221-228.

  • Hartmann, E., Milofsky, E. Valliant, G., Oldfield, M., Falke, R., & Ducey, C. (1984). Vulnerability to schizophrenia: Prediction of adult schizophrenia using childhood information. Archives of General Psychiatry, 41(11), 1050-1056.

  • Keshevan, M.S., Nasrallah, H.A., & Tandon, R. (2011). Moving ahead with the schizophrenia concept: From elephant to the mouse. Schizophrenia Research, 127(1-3), 3-13.

  • Lysaker, P.H., Wickett, A.M., Campbell, K., & Buck, K.D. (2003). Movement towards coherence in the psychotherapy of schizophrenia: A method for assessing narrative transformation. Journal of Nervous and Mental Disease, 191(8), 538-541.

  • Lysaker, P.H., Wickett, A., & Davis, L.W. (2005). Narrative qualities in schizophrenia: Associations with impairments in neurocognition and negative symptoms. Journal of Nervous and Mental Disease, 193(4), 244-249.

  • MacKinnon, D. P., Lockwood, C. M., Hoffman, J. M., West, S. G., & Sheets, V. (2002). A comparison of methods to test mediation and other intervening variable effects. Psychological Methods, 7, 83-104.

  • Nelson, B., Fornito, A., Harrison, B. J., Yucel, M., Sass, L. A., Yung, A. R., Thompson, A., Wood, S. J., Pantelis, C., & McGorry, P. D. (2009). A disturbed sense of self in the psychosis prodrome: Linking phenomenology and neurobiology. Neuroscience and Behavioral Reviews, 33, 807-817.

  • Roe, D. & Davidson, L. (2005). Self and narrative in schizophrenia Time to author a new story. Medical Humanities, 31, 89-94.

  • Sass, L. A., & Parnas, J. (2003). Schizophrenia, consciousness, and the self. Bulletin, 29(3), 427-444.


FORMATION OF NARRATIVES IN SCHIZOPHRENIA AND SCHIZOPHRENIC PERSONALITY DISORDER

CHERNIAK Anastasiia,
applicant of the Faculty of Psychology
Taras Shevchenko National University of Kyiv
UKRAINE

SCIENTIFIC ADVISER:

ZAVYAZKINA Natalia,
D.Sc. (Psychological sciences), Associate professor of the Department of psychodiagnostics and clinical psychology
Taras Shevchenko National University of Kyiv
UKRAINE

Abstarct.
The study based on qualitative and quantitative approaches obtained empirical data, through a comprehensive analysis, a theoretical generalization was made and a new solution to the current scientific problem of modern clinical psychology and diagnosis was substantiated - determining the relationship between neurocognitive functions, personal narratives and social functioning in a sample of clinically stable outpatients with schizophrenia and schizophrenia


Keywords: clinical psychology; narrative; neurocognitive processes; schizophrenia; schizophrenic personality disorder; diagnostics.

© Черняк А.В., 2020

© Cherniak A., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 05.06.2020