International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

10 (June, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТІВ ТРУДОВОГО ПРАВА

ЧОПЧИК Христина Віталіївна

здобувач вищої освіти юридичного факультету

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

УКРАЇНА


Анотація. У даній статті описується розвиток і становлення суб’єкта трудового права, як повноцінного учасника правовідносин. Визначається співвідношення між собою таких правових категорій,  як «суб’єкт права» та «суб’єкт правовідносин»  також їх взаємодія між собою. Проводиться аналіз правової доктрини в розрізі визначення поняття «суб’єкта трудового права». Детально описуються ознаки суб’єкта правового права, як учасників трудових правовідносин та формується визначення поняття «суб’єктів правового права». Розкривається елементи правового статусу суб’єктів трудового права. Зазначаються проблеми, які спричиняє не визначення даної правової категорії законодавцем у нормативно-правових актах, що регулюють трудові правовідносини.

Ключові слова: суб’єкти трудового права; правовідносини; суб’єкт правовідноси; правовий статус; трудова праводієздатність.

Український народ завжди пов’язував своє існування із працею. Якщо звертатися до історичних джерел, то можна дійти до висновку, що ще за часів правління Ярослава Мудрого у його першому зводі законів Руській Правді регулювалися правовідносини за участі суб’єктів трудового права. Цей факт підтверджується тим, що у вищевказаному зводі законів оперували таким поняттями як найманий робітник (наймит). Важливим фактом є те, що ще до формального закріплення даних відносин за участі суб’єктів трудового права представники династії Рюриковичів практично використовували найману працю для побудови своїх кораблів за яку платили вичениними шкурами тварин, воском, медом та іншими продуктами, які в той час мали цінність. Вже із початком розвитку мануфактур у XV столітті починається чіткий розподіл праці між суб’єктами трудового права,  що дало початок фактичному розподілу їх на види та формуванню між ними правовідносин.

Сучасне трудове право України регулює суспільні відносини, які пов’язані з правом на працю та у своїх нормах визначає коло суб’єктів, які безпосередньо реалізують дане право. Одним із основних структурних  елементів правовідносин, що формуються у трудовому праві є його суб’єкти, які складають зміст правовідносин, зважаючи на норми чинного законодавства.

Особливість трудового права є його специфічний суб’єктний склад трудових правовідносин, який сформувався, оскільки: по-перше, забезпечує практичну реалізацію трудових прав та обов’язків; по-друге, відображає правові властивості учасників відносин з питань праці; по-третє, сприяє перетворенню відносин з питань праці у відповідні правовідносини; по-четверте, сприяє активному функціонуванню правовідносин з питань праці [1, c. 97].

Не зважаючи на те, що трудове законодавство охоплює широкий пласт суспільних відносин не має чітко закріпленого поняття суб’єкта трудового права. Відсутність поняття «суб’єкт права» часто виступає  проблемним явищем стосовно визначення кола суб’єктів, що належать до даної правової категорії. Тому, так званою панацеєю є правова доктрина, аналізуючи яку щодо визначення поняття «суб’єкт права» варто зауважити, що у теорії права зазначається, що «суб’єкт права – особа чи організація, за якими держава визнає здатність бути носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків» [2, c.438]. Український вчений К. Ю. Мельник вказує, що суб’єкти трудового права – це учасники трудових та тісно пов’язаних з ними відносин, які на підставі трудового законодавства мають трудові права та обов’язки [3, c.61].

Варто зазначити, що більшість вчених у своїх працях розрізняють суб’єктів права і суб’єктів правовідносин, зокрема  Цвік М. В. об’єднав їх думки у своїй праці та визначив наступне: «Ці два поняття не завжди співпадають: по-перше, правовідносини – не єдина форма реалізації норм права; по-друге, душевнохворі люди, малолітні діти, які є суб’єктами права, не можуть бути суб’єктами правовідносин; по-третє, конкретний громадянин завжди є суб’єктом права, але не завжди є учасником правовідносин» [6, с.338]. Тобто, під суб’єктами права можна розуміти всіх осіб, що з народження наділені правосуб’єктністю та імовірно можуть бути учасниками правовідносин. Натомість, суб’єкти правовідносин – це реальні учасники правовідносин, між якими виникають зв’язки урегульовані норми чинного законодавства. Відповідно, «суб’єкти права» і «суб’єкти правовідносин» співвідноситься, як «загальне» і «конкретне». Суб’єктами трудових правовідносин можуть виступати тільки ті особи, які мають реальну здатність до праці, володіють певною правосуб’єктністю, що як обов’язковий елемент входить до правового статусу суб’єкта трудового права як такого.

Українські науковці при визначенні поняття «суб’єкти трудового права» надають наступні визначення: «Суб’єктами трудового права – це учасники трудових та тісно пов’язаних з ними відносин, які на підставі трудового законодавства мають трудові права та обов’язки» [3, c.61], «Суб’єкти трудового права – це учасники суспільних відносин, що регулюються цією галуззю. Законодавець наділяє їх відповідним правовим статусом, що включає ті права і обов’язки, які безпосередньо витікають із закону і не пов’язані із здійсненням яких-небудь дій з боку цього суб’єкта. У зміст правового статусу входить і трудова праводієздатність – основна передумова до можливого володіння правами і несення обов’язків» [5, с.86]. «Суб’єкти трудового права – це учасники індивідуальних, трудових та інших відносин, що є предметом трудового права, і які на підставі чинного законодавства наділяються суб’єктивними правами та відповідними обов’язками» [4, с.40]. 

Відповідно до вище вказаного, можна виділити ряд ознак суб’єктів трудового права є: по-перше, здатність мати та реалізовувати своє право на працю та виконувати обов’язки відповідно до норм чинного законодавства; по-друге, виступати носіями повноважень з питань праці відповідно до закону; по-третє, виступають суб’єктом юридичної відповідальності у разі вчинення правопорушення, що суперечать нормам трудового права; по-четверте, можуть вступати у трудові правовідносини як безпосередньо так  і через представників; по-п’яте, суб’єкти трудового права мають особливий правовий статус.

Таким чином, суб’єкти трудового права – це особи, які потенційно є учасниками трудових та інших, тісно пов’язаних із трудовими, відносин, врегульованих нормами трудового законодавства, які наділяються можливістю мати, здійснювати (набувати, реалізовувати) трудові права та обов’язки, та у випадках, визначених законом нести юридичну відповідальність за вчинення правопорушень. Проте, варто зазначити, що тільки із вступом суб’єкта трудового права у трудові правовідносини, що напряму пов’язується із правовим статусом, яким він володіє можливе фактичне правове регулювання його діяльності так як без даного юридичного факту реалізація ним суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків є не доцільним так як суб’єктом трудового права кожна особа може бути із народження, проте суб’єктом трудових правовідносин тільки за наявності  певних юридично встановлених ознак. Однак, відсутність закріпленого у законах України визначення поняття «суб’єкта трудового права» дає змогу тільки припускати щодо віднесення тих чи інших суб’єктів до даної правової категорії.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Бонтлаб В. В., Біда К. М., Костюк В. Л., Сімутіна Я. В., Вітик І. Р., Мельник В. П., Мельник О. Я. (2010). Трудове право України (основи теорії трудового права). Київ: Промінь.

  • Зайчук,  О. В. (2006). Теорія держави і права. Київ: Юрінком Інтер.

  • Мельник, К. Ю. (2014). Трудове право України. Харків : Діс плюс.

  • Пилипенко, П.Д. (2006). Трудове право України. Київ : Видавничий Дім «ІнЮре», 2006.

  • Сыроватская, Л.А.(1997). Трудовое право. Москва: Высшая школа.

  • Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Петришина. О.В. (2002). Загальна теорія держави і права. Харків: Право.


THE CONCEPT OF SUBJECTS OF LABOR LAW

СHOPCHYK Кh.,
Student of the Faculty of Law
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
UKRAINE

Abstarct.
This article describes the development and formation of the subject of labor law as a full participant in legal relations. The relationship between such legal categories as «subject of law» and «subject of legal relations» is determined, as well as their interaction with each other. The analysis of legal doctrine is carried out in the context of defining the concept of «subject of labor law». The characteristics of the subject of legal law as participants in labor relations are described in detail and the definition of the concept of «subjects of legal law» is formed. Elements of the legal status of subjects of labor law are revealed. The problems caused by the failure of the legislator to define this legal category in the normative legal acts regulating labor relations are noted.


Keywords: subjects of labor law; legal relations; subject of legal relations; the legal status; working capacity.

© Чопчик Х.В., 2020

© Сhopchyk Кh., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 02.06.2020