International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

8 (April, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

PHILOLOGY

UDC 811.161.2’37

EOI 10.11232/2663-4139.08.02

КОНЦЕПТ «НОВА ЖІНКА» В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОМУ РОМАНІ В. ДОМОНТОВИЧА «ДІВЧИНА З ВЕДМЕДИКОМ»

ЛАЗАРЧУК Дарина Сергіївна

здобувач вищої освіти гуманітарного факультету

Національний університет «Острозька академія»

 

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

 

МІНІЧ Лариса Степанівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури

Національний університет «Острозька академія»

 

УКРАЇНА


Анотація. Статтю присвячено розкриттю концепту «нова жінка» та його фунціюванню в романі В. Домонтовича «Дівчина з ведмедиком». Проаналізовано семантику цього концепту, зокрема звернено увагу на різне розуміння концепту «нова жінка» в радянській та європейській літературі. Розкрито проблему концепту «нова жінка» як вимоги часу.

Ключові слова: концепт; нова жінка; традиційна жінка; ґендер; стереотип.

Постановка проблеми. Переломна доба ХХ століття остаточно змінила тогочасний світогляд на сутність життя, моральні та духовні цінності, почуття людини. Саме занепад усталеного уявлення про жінку та народження жінки модерної й став поштовхом для виникнення питання про ґендер. У романі В. Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» порушено питання про тогочасні культурологічні, психологічні та соціологічні погляди на фемінні особливості початку ХХ століття.

Аналіз досліджень і публікацій. Питанням концепту «нова жінка» цікавилися такі дослідники як Алфьорова І. [1], Драч О. [2], Орлова Т. [3], Борисенко В. [4], Стяжкіна О. [5], Кісь О. та Мисан В. [6; 7], Агеєва В. [8].

Метою цієї статті є розкриття концепту «нової жінки» в інтелектуальному романі В. Домонтовича «Дівчина з ведмедиком».

Виклад основного матеріалу. Термін концепт використовують у когнітивній психології та когнітивній лінгвістиці, які вивчають проблеми мислення та пізнання, збереження та переробки інформації. Людина пізнає світ, у результаті чого в неї формується система знань про нього, яка складається із концептів різного рівня складності.

Концепт – це та абстрактна одиниця, якою оперує людина в процесі мислення. Будь-яка людина мислить концептами. Аналізуючи, порівнюючи, з’єднуючи концепти в процесі мислення, вона утворює нові, які є результатом мислення [9].

Важливо розуміти специфіку художнього концепту в зіставленні з мовними концептами та концептами культури. Художні концепти відрізняються від концептів культури та мовних концептів змістом і способом експлікації, обсягом та історичною мінливістю. «Художні концепти – авторські, жанрово-зумовлені, експлікуються одиницями мови і мовлення (так, наприклад, концепт культури може виражатися ще й засобами мистецтва), є багатовимірними смисловими утвореннями з фіксованим змістом» [10]. Художній концепт народжується у творі, а продовжувати своє існування може й за його межами, адже, з одного боку, він репрезентує загальне уявлення, а з іншого – показує його авторську інтерпретацію.

Концепт «нова жінка» з притаманною йому інверсією ґендерних ролей виник ХІХ ст., тоді, коли питання жіноцтва було досить актуальним. Богачевська-Хом’як М. пропонує таке трактування концепту: «Нова жінка» – це автономна особистість, риси якої втілювали в себе жінки, що боролися за незалежність, рівноправність та недоторканість» [11].

На початку ХХ століття концепт «нова жінка» вже був відомим явищем. Про «нову жінку» писали Леся Українка, О. Коллонтай, І. Тургенєв, В. Домонтович та ін. Для європейського читача «нова жінка» – це жінка, яка відмовляється від усталених ролей, які нав’язує їй суспільство. Це тип жінки, якій не властиві такі риси як покора, поступи, пристосування, вона не бажає відігравати патріархально вторинну роль, а прагне бути повноцінною – усе це й відрізняє нову жінку від традиційної. Якщо європейці уявляли «нову жінку» вільною та незалежною, то радянська влада нав’язувала суспільству зовсім інше бачення. У 20-30-х рр. у радянській літературі концепт «нова жінка» розуміли як формально уніфікований образ жінки-трудівниці та жінки-суспільниці. Усе це лише зовнішньо відображало феномен емансипації.

«Нова жінка» у В. Домонтовича не заангажована емансипованими мотивами. Автор протиставляє два концепти: концепт нової жінки та концепт жінки-матері, яка була звичайною для патріархальної ідеології. Марія Семенівна, мати Зини та Лесі, – приклад традиційної жінки, берегині родинного вогнища. Вона добродушна та щира, хороша господиня й дбайлива вихователька своїх дітей. Такою ж у творі є її старша донька Леся: «Зі мною розмову Леся веде привітно, з тією ласкавістю, що годиться, коли треба привітати нову людину, яка вперше увійшла до вашого дому і має стати в певні до вас стосунки» [12]. Леся живе за своєрідним алгоритмом, який прищепили їй з дитинства. В. Домонтович часто порівнює милу та привітну дівчину Лесю з її бунтівною сестрою Зиною: «…привіталася 18-літня Леся привітливо й стримано, 16-літня Зина з насмішкуватою іронічною бравадою» [12]. Леся та Марія Семенівна не претендують на роль сильної статі у різних сферах, вони засуджують думку Зини про модерну жінку.

Концепт «нової жінки» в романі В. Домонтовича втілює Зина – дівчина, яка бавиться з ведмедиком, та насправді вона та, яка рішуче заперечує всі іманентні риси традиційного жіночого світобачення.

Тоді, коли Зина гралася з ведмежатами, Іполит Миколайович побачив її «…тоненькою, синьоокою дівчинкою в довгих панчішках і з руками, вимазаними в чорнило» [12]. Будучи дівчинкою, Зина дозволяє собі ставити нетактовні запитання, але й тут учитель помічає в ній маленьку дитину, яка побачила незнайому людину й починає особливо вередувати. Та все ж Іполит Миколайович робить висновок, що Зина – зразок порушення норми доброчинності поведінки й тримається вона із вираженою задеркуватістю.

Спочатку В. Домонтович показує «нову жінку» такою, яка не тільки намагається отримати владу над чоловіком, а й не дати йому перемоги над нею. Не отримавши того, що їй було потрібно, вона сердиться й хоче будь-яким способом досягти свого: мовчки й непримітно намагається повторити свій напад. Своїм дражливим, безтактовним та бравадним запитанням Зина хотіла спокусити Іполита Миколайовича, тобто показати свою зверхність. Учитель же зрозумів, чого саме хоче Зина, тому намагався не піддаватися: «Вона сердиться, що я не піддався на спокусу її іронічної бравади, що вона простягла мені руку й що навіть обіцяла подарувати ведмедика. Ні, вона не хоче, щоб я тріюмфував перемогу» [12]. В. Домонтович прикладом Зини описує початкову поведінку жінки модерної, яка не боїться ставити гострі запитання. Ніщо не перешкоджає їй сказати те, що може осоромити людину. Цю дівчину не цікавить гра, змагання, їй важлива лише перемога: «Вона змагалась тільки для того, щоб перемагати. Нею керувало бажання бачити супротивника переможеним, скиненим у порох» [12]. Цікаво, що Іполит Варецький, будучи людиною досить м’якою та спокійною, поруч із Зиною відчував себе розбишакою, а коли ж родина Тихменєвих поїхала до Москви, то Іполит відчував нудьгу й сум за бравадною поведінкою дівчини.

За час канікул Зина подорослішала, вона не намагалась дражнити Іполита Миколайовича та не знаходила особливого смаку в тому, щоб порушувати спокій учителя. У дівчини з’явилися нові риси, які були сховані дитинством. Зухвала манера поведінки дівчини все ж залишалась, але замість того, щоб дратувати когось нею, у Зині прокинулося бажання пошуку самовизначення. Автор розкриває концепт «нова жінка» – жінка, яка шукає самовизначення, вона не боїться зачіпати гострі теми та називати речі своїми іменами. «Нова жінка» розумна, тому не віддає перевагу цінностям, які були закладені попередніми поколіннями і які вважали як правила, закони, мораль. Для неї немає нічого забороненого, неосяжного, їй подобається проголошувати думки, які не були суголосні із думками суспільства.

Зина критикує письменників, які пишуть про сучасну дівчину й описують її падіння, роблячи з цього якусь складну психологічну ситуацію. Такий письменник зрозуміло доводить, що не знає життя й не має поняття, що таке сучасна дівчина: «Як описується в цих романах, дівчину, що родила дитину, ганьбили; батьки проклинали її й, проклявши, божеволіли, а вона в одчаї йшла на річку, шукала ополонку і в ополонці з дитиною на руках топилася. Тепер така ошукана дівчина йде в суд і в суді вчиняє позов про аліменти» [12]. Цими словами Зина доводить, що «нова жінка» не пливе за течією обставин, а знає свої права та готова сама себе захистити. 

Зина – «нова жінка», яка має свою прогресивну думку. Прикладом цього може бути дискусія між Зиною та Лесею з приводу творчості Стефана Хоминського: «Леся розуміється на цій справі не більше, як мама. Треба дещо знати і вміти слухати сучасність та відчувати її … Стефан Хоминський проти подібностей, символів, відповідностей, того, що символісти називають correspondances» [12]. Такими думками Зина показала, що погляди Лесі досить стереотипні, обмежені та заангажовані. Тут автор зіставляє два різні погляди на розвиток жінки: або мислити так, як диктують тобі усталені традиції, або пізнавати щось нове й прагнути до саморозвитку. В. Домонтович показує «нову жінку» як таку, яка мислить критично, бачить прекрасне там, де його не можуть знайти жінки традиційних поглядів.

«Нова жінка» – людина, яка прагне вийти за межі й відкрити щось надзвичайне, те, чого ще до неї не було. Обидві дівчини добре плавають, але Леся, традиційна жінка, від берега ніколи не відпливає, а Зина, «нова жінка», прагне пливти якнайдалі. Дівчині подобається почуття простору, відірваності, самотності. Леся пише вірші, які строго вписуються в межі, відповідають правилам, мають чітку строфіку, натомість Зина пише з розірваними рядками та поплутаними фразами. Зина вирізняється від Лесі й у навчанні. У Лесі в зошиті завжди охайні записи та правильно розв’язані задачі, а в Зини – лише сумбур та безладдя. Якщо Леся розв’язує задачі строго за правилами, то Зина ігнорує їх і робить усе по-своєму. Хоч «нова жінка» й вільна, та вона не знає, що потрібно робити зі своєю свободою, як ту волю здійснити. Після розмови з Зиною, Іполит Миколайович розуміє, що праця для дівчини назавжди залишиться невідомим явищем.

У романі В. Домонтовича показано, що «нова жінка» – це не та людина, яка діє лише за покликом серця, вона прораховує свої дії: «Наші закиди іншим людям майже завжди приховані самообвинувачення... Отже, це Ви самі, Зино, надто тверезі й розсудливі, надто методичні. Ви поводитесь не як дівчина, а як жінка, що багато бачила, пізнала й пережила» [12]. Ця жінка має холодний розум та логічне мислення, а перед прийняттям важливого рішення ретельно все обдумує.

«Нова жінка» руйнує стереотипи про шлюб, її лякає перспектива вийти заміж і зв’язати себе, вона шукає нових обріїв. Зина вважає, що навіть те, що вона віддалась Іполиту Варецькому, не причина для того, щоб виходити за нього заміж. Навпаки, це зробило її вільною від зобов’язань: «…для мене кохання є спосіб звільнитись од шлюбу, одруження, родини — всього, що зв'язує й може зв'язати мене і волю» [12]. Тобто «нова жінка» бачить різницю між коханням та шлюбом, тим самим прагне зруйнувати традиції обов’язкового видання дівчини заміж. Зина гралася з коханням й у гонитві за усуненням у коханні всього, що тільки було схоже на нього, нехтуючи правдоподібним, дівчина намагалась досягти меж неправдоподібного. У пошуках підступу в щирих почуттях, Зина остаточно заплуталась у собі, і це просто знищило її.

Висновки. В Домонтович, розкриваючи концепт «нова жінка», дотримується європейських поглядів, а саме розкриває модерну жінку як людину, яка насамперед намагається змінити традиційні погляди на роль жінки в сучасному суспільстві. На прикладі Зини автор показує, що «нова жінка» – це людина, для якої важливо стати незалежною від усталених правил. У В. Домонтовича «нова жінка» вміє критично та незаангажовано мислити, а всі її дії методично прораховані.

Для неї важливо мати владу над чоловіком, а програвши, вона намагається всіма методами досягти своєї мети. Ця жінка розрізняє кохання та шлюб, вона прагне позбутися усталеної думки про те, що кожна дівчина повинна вийти заміж. Наслідком того, що «нова жінка» намагалась уникнути всіх стереотипів стало те, що вона повірила в химеру свого я, свого особистого шляху й своїх відокремлених бажань. Відповідно, вона сама в них заплуталась, що призвело до трагічного кінця.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Алферова, И.В. (2010).  Концепт «новая женщина» в интерпритации К. Цеткин: этапы становления, основные характеристики. Вестник Брянского государственного университета, (2), 9-14.

  • Драч, О. О. (2016). Концепт «Нової жінки» в інтерпретації О. Коллонтай. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, (1 (3)), 22-26. 

  • Орлова, Т.В. (2009). Жінка в історії України (вітчизняна історіографія XX - початку XXI ст.). К.: Логос.

  • Борисенко, В. (ред.). (2004). Українки в історії. К.: Либідь.

  • Стяжкіна, О. (2019) Стигма окупації: радянські жінки у самобаченні 1940-х років. К.: Дух і літера.

  • Кісь, О.(ред.). (2017). Українські жінки в горнилі модернізації. Харків: Видавництво КСД.

  • Кісь, О., Мисан В. (2012). Радянська жінка: разом на одній землі. Історія України багатокультурна. Львів: ЗУКЦ.

  • Агеєва, В. (2003). Модерна героїня в романістиці В. Домонтовича. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. К.: Факт.

  • Мех, Н. (2003). Зміст терміна концепт. Культура слова (62), 26-30.

  • Ніконова, В. Г. (2011). Художній концепт: процедури реконструкції та моделювання (на матеріалі трагедій В. Шекспіра). Вісник КНЛУ. Сер. Філологія, (2), 113-122.

  • Богачевська-Хомяк, М. (1995). Білим по білому: жінки в громадському житті України, 1884 – 1939. К.: Либідь.

  • Домонтович В. (2008). Вибрані твори (Передмова В. Агеєвої). К.: Книга.


CONCEPT OF «NEW WOMAN» IN V. DOMONTOVYCH'S INTELLECTUAL NOVEL «DIVCHYNA Z VEDMEDYKOM» (A GIRL WITH A BEAR)

LAZARCHUK D.,
student of Faculty of Humanities
National University «Ostroh Academy»
UKRAINE

SCIENTIFIC ADVISERS:

MINICH L.,
Ph.D. (Philology), Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature
National University of Ostroh Academy
UKRAINE

Abstract.
The article dwells upon coverage of concept of “new woman” and its functioning in V. Domontovich's novel “Divchyna z vedmedykom” (The Girl with the Bear). The paper analyses the semantics of this concept, in particular, pays attention to the different understanding of the concept of “new woman” in the Soviet and European literature. The problem of the concept of “new woman” as a requirement of time is revealed.


Keywords: concept; new woman; conservative woman; gender; stereotype.

© Лазарчук Д.С., 2020

© Lazarchuk D., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 10.04.2020