International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

6 (February, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

UDC 343.2

EOI 10.11232/2663-4139.06.04

ВИДИ СПІВУЧАСНИКІВ У СКЛАДНІЙ СПІВУЧАСТІ

БОРКА Ярослава Володимирівна

здобувач освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» Інституту управління та права

Національний університет імені Ярослава Мудрого

 

УКРАЇНА


Анотація. У статті проаналізовано чинне кримінальне законодавство у порівнянні з старим національним законодавством. В даній статті розкривається зміст основних ознак, що характеризують інститут співучасті у злочині, визначені види співучасників згідно чинного законодавства України. Окремо окреслені особливості кримінальної відповідальності при складній формі співучасті та визначені основні проблеми і прогалини в законодавстві у даній сфері. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України, що регулюють питання вчинення злочину в співучасті.

Ключові слова: злочин, співучасть, виконавець, організатор, пособник, підбурювач.

Мета статті: Комплексна криміналістична характеристика співучасників, для проведення аналізу норм, які визначають дії виконавця, підбурювача та пособника у вчиненні злочину, а також для надання пропозицій щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність у даній сфері.

Виклад основного матеріалу: Формою співучасті є окремий юридично значущий різновид співучасті, що виділяється на основі суб'єктивного та об'єктивного критерію, яким є характер зв'язку співучасників у діянні.

Як зазначено у статті 27 КК України, співучасниками злочину, поряд з  виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник [1]. Частиною другою вищевказаної статті окремо виділяють співвиконавців.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що існує  співучасть, за якої всі співучасники злочину є виконавцями, а поряд з цим існує інша співучасть - з розподілом ролей. Така співучасть має місце тоді, коли співучасники при вчиненні злочину мають різні ролі. Чинним законодавством закріплено такі категорії співучасників як: виконавець, організатор, пособник та підбурювач.

З огляду на вищевикладене, співучасть можна поділити на дві форми, виходячи з тієї ролі, що виконують співучасники в злочині, - на просту і складну.

Так, простою співучастю або «співвиконанням» є організаційно-структурне утворення, за якою усі співучасники кримінального правопорушення виконують роль виконавця, тобто дії кожного з них містять в собі об'єктивну сторону складу злочину яка визначена окремою диспозицією норми Особливої частини КК. Не обов'язковим є те щоб їхня поведінка була тотожною: це може бути як вчиненням ідентичних діянь, так й вчиненням різних дій, які у своїй сукупності утворюють єдиний склад злочину.

В обох випадках кожен зі співучасників є виконавцем злочину, діями якого утворено об'єктивну сторону складу такого злочину; вина для співвиконавців, при цьому, є рівнозначною. Така форма визначена частиною першою ст. 28 КК України, у якій зазначено, що «злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою».

Варто зазначити, що виконавцем є не тільки особа, яка виконує об’єктивну сторону злочину, але й особа, яка безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, вчиняє хоча б частину діяння, яке підпадає під диспозицію статті КК України.

Якщо говорити про складну співучасть, необхідно зазначити, що вона  характеризується розподілом ролей між співучасниками злочину, коли окрім виконавця і інші за своєю функцією та роллю у вчиненні злочину фігури, такі як організатор, підбурювач та пособник. Не є принциповим для кваліфікації співучасті наявність усіх цих видів співучасників у одному злочині одночасно,- для фіксації саме цієї форми співучасті достатньо наявності окрім виконавця, хоча б одного із вказаних вище співучасників.

При складній співучасті наявний розподіл ролей за рамками  виконання об’єктивної сторони складу злочину. Окрім виконавця, повинна бути хоча б ще один із співучасників, визначених у ст. 27 Кримінального Кодексу (організатор, підбурювач, пособник), які безпосередньої участі у виконанні об’єктивної сторони складу злочину не беруть. Такий розподіл ролей можна назвати «юридичним», адже він впливає на кваліфікацію дій окремих співучасників [2].

Виконавцем згідно норми частини другої ст. 27 КК України є «особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом».

Таким чином, виконавцем є співучасник, який своїми діями фактично повністю або частково виконав об'єктивну сторону злочину. Без виконавця співучасть відсутня, оскільки тільки він реалізує та виконує умисел співучасників.

Законодавством визначено, що виконавцем також визнається й фізична особа, яка використовує для вчинення злочину осіб, які не є суб'єктом злочину (особи які не можуть бути визнані суб’єктом злочину згідно КК України – неосудні особи),- в такому випадку є підстави вважати що має місце посередня винність.

Організатором згідно чинного законодавства є «особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації».

Організатор посідає особливе місце в співучасті, оскільки саме він контролює, регулює та координує діяльність інших співучасників. До його повноважень входять об'єднання інших співучасників, розподіл ролей між ними, визначення жертви, розподіл трофеїв та ін.

Окрім викладеного вище, до повноважень організатора також можна віднести фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації,- такий співучасник може сплачувати послуги персоналу, фінансувати виробництво або транспортування заборонених предметів та/або психотропних речовин, наркотичних засобів тощо.

Пособник за змістом ч.5 ст.27 Кримінального кодексу України, - це «особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину».

Пособництво можливе лише щодо певного конкретного злочину: крадіжки, грабежу, вбивства.

Законодавством визначено два види пособницьких дій:

1. Фізичне пособництво: надання засобів чи знарядь або усунення перешкод , переховування злочинця, знарядь або засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання чи збут таких предметів;

2. Інтелектуальне пособництво: надання порад, вказівок, знарядь та/або засобів вчинення злочину.

Як було вказано вище, відомо, що пособником, відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України є той, хто порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками. Проаналізувавши вищевказану норму, можна сказати, що цілком зрозуміло, що пособництво в збуті, розповсюдженні або примушуванні до участі у створенні таких творів не повинно бути пов’язане з ввезенням в Україну, виготовленням, зберіганням чи перевезенням або іншим переміщенням творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, адже пособницькі дії у вчиненні означених вище, мають кримінально-правове значення лише за умови вчинення їх з метою збуту чи розповсюдження таких творів. Поряд з цим, виникає питання: а як бути, коли такої мети немає у співучасників? Чи будуть дії, які об’єктивно збігаються з діями, вказаними у ч. 5 ст. 27 КК України, але вчинені з іншою метою ніж у інших співучасників пособництвом? На це слід відповісти ні, не будуть. Адже в такому разі порушувалася б важлива умова двостороннього зв’язку між співучасниками.

Наприклад, відомо, що ввезення в Україну, виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості мають злочинну природу, якщо вчинені з метою збуту чи розповсюдження таких. Однак, чи повинні співучасників теж переслідувати таку мету? Для наявності співучасті у вчиненні злочинних дій, передбачених ст. 300 КК України, повинна бути присутня єдність мети. Таке розуміння є класичним і з всією очевидністю не узгоджується з відносно відокремленим злочинним характером дій співучасників.

Підбурювачем згідно норми частини 4 ст.27 КК України, є «особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину».

За допомогою вказаних у ч.4 ст.27 КК України способів підбурювач породжує в інших співучасників бажання вчинити злочин. Остаточне рішення вчинити злочин залишається за тим співучасником, якого підбурювали.

Як зрозуміло науковцям, теорія причинного зв’язку між діями співучасників, є теорією, де вчинок, дія виконавця, розуміється як свого роду наслідок злочинного діяння інших співучасників (підбурювача, пособника, організатора). Це ще раз доводить, що дії співучасників багато вчених підсвідомо вважають окремими злочинними діями.

Основна проблема питання, яка стосується підбурювання до вчинення злочину, полягає у тлумаченні слів: «схилила іншого співучасника до вчинення злочину». У юридичній літературі цим «іншим співучасником» називають і виконавця, і організатора, і, навіть пособника. Підбурювача ж часто називають тим, хто створює, породжує співучасників [3].

Варто звернути увагу, що співучасники у цьому словосполученні вживаються в множині. Законодавство чітко розрізнює дії співучасників (ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 27 КК України) і вчинення злочину. Отже, точка зору, яка полягає в схваленні можливості підбурювання організатора, пособника і підбурювача, до вчинення злочину, має своє логічне завершення у висновку, що дії співучасників, що передбачені в ст. 27 КК України є відносно самостійними злочинними діями. Перелік дій підбурювача в ч. 4 ст. 27 КК України є відкритим і вони можуть полягати у будь-якому схилянні виконавця до вчинення злочину, окрім дій, які виключають взаємне усвідомлення злочинного характеру діяння виконавця. Найчастіше схиляння до вчинення злочину, передбаченого ст. 300 КК України здійснюється шляхом вказівки на економічну вигідність збуту або ідеологічну, моральну необхідність таких дій для блага усього суспільства розповсюдження таких творів, а також іншим чином.

Підбурювач є найбільш цікавим для вивчення, оскільки такий вид співучасника підбурювач більшістю криміналістів визнається одним із найбільш небезпечних співучасників.

Ознаки діяння підбурювача законодавчо окреслені у формулюванні «особа, що схилила іншого співучасника до вчинення злочину». На них потрібно зупинитися докладніше.

З об’єктивної сторони діяння підбурювача характеризуються активною формою діяння, тобто підбурювання може виконуватися лише за допомогою дії. Такої точки зору дотримується більшість криміналістів. Разом з тим у юридичній літературі висловлюються думки про можливість підбурювання шляхом бездіяльності. Так, деякі вчені стверджують: «Якщо рішучість на вчинення злочину була викликана саме мовчанням авторитету, що, відповідно до теорії знакових систем, несло в собі конкретну інформацію, сприйняту як наказ, таке поводження може бути оцінене з позиції кримінального  права тільки як підбурювання». Таким чином, підбурювання з об’єктивної сторони може бути відбите як у дії, так і в бездіяльності. Однак теорія знакових систем, що наводиться вченими як приклад, не визнає за можливе передачі інформації мовчанням:навіть незначний кивок, нахил голови, рух очей або рук можуть бути розцінені як наказ вчинити злочин, але навіть в цьому випадку не можна говорити про бездіяльність особи.

Аналізуючи об’єктивні ознаки діяння підбурювача, необхідно зазначити те, що підбурювання повинно передувати злочинному діянню особи, яку підбурюють, оскільки неможливо схилити особу до вчинення діяння, яке вона готується зробити, робить або вже зробила. А якщо бути до кінця послідовним, то треба сказати, що підбурювання має передувати не тільки здійсненню злочинного посягання, але й виникненню наміру, рішучості, прагнення, бажання його вчинити. Таким чином, підбурювач – це співучасник, у якого намір на вчинення злочину обов’язково повинен виникнути раніше, ніж у підбурюваного ним співучасника.

Важливе значення має і вирішення питання, до якого саме діяння підбурювач схиляє іншу особу. Безумовно, підбурювання мусить бути обов’язково конкретним, тобто підбурювач схиляє до вчинення визначеного суспільно небезпечного винного діяння, передбаченого Особливою частиною КК України. Проте для цього виду співучасті зовсім не потрібно, щоб винний гранично точно (відповідно до кримінального закону) визначив характер злочину, до якого він схиляє іншу особу.

Аналіз діяльності підбурювача дозволяє виділити різновиди підбурювання залежно від конкретизації ознак злочину, до якого схиляється співучасник:

1. Підбурювач схиляє до здійснення конкретного злочину;

2. Підбурювач схиляє до здійснення злочину, визначеного родовими (видовими) ознаками.

Виходячи із законодавчого визначення поняття співучасті, співучасником може бути визнана тільки особа, яка має ознаки суб’єкта злочину (ст.18 КК). Отже, підбурювання можливе тільки щодо фізичної осудної особи, що досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Окрім того, підбурювати можна не тільки одну особу, а й певну кількість осіб. Підбурити групу осіб на виконання злочину підбурювач у змозі й через одного з її членів. Тут має місце так зване посередницьке підбурювання, коли підбурювач схиляє до здійснення злочину групу осіб шляхом впливу на одного з її учасників (маючи на меті підбурювання саме групи).

Значний інтерес для характеристики діяльності підбурювача представляють його об’єктивні межі. Необхідно вказати, що вирішення питання про момент початку дій підбурювача особливих труднощів у теорії і на практиці не викликає. Початковим моментом підбурювання є дія, спрямована на підбурювання співучасника до здійснення злочину. Питання ж про момент закінчення таких дій не знайшов однозначного вирішення в науці кримінального права. Законодавець щодо терміна «підбурювач» використовує минулий час – «особа, що схилила», що свідчить про закінчення підбурювання. Законодавче визначення дає підставу стверджувати, що про підбурювання може йтися тільки у випадку, якщо цей факт  відбувся, тобто якщо в особи виникло бажання, рішучість брати участь у злочині. Дії підбурювача складають необхідну умову дій інших співучасників і знаходяться у причинному зв’язку зі злочинним результатом, що заподіюється виконавцем. Питання про момент закінчення підбурювання прямо пов’язане і з моментом закінчення злочину, вчиненого у співучасті.

Що стосується засобів підбурювання, то їх наявна багата кількість. Чинний Кримінальний кодекс України у частині 4 ст.27 дає найбільш повний їх список. До них належать: умовляння, підкуп, погроза, примус, схилення до злочину іншим способом. Ймовірно, найбільш сильним засобом впливу на психіку підбурюваного варто визнати примус і погрози. Проте, аналізуючи судову практику вбачається те, що життя змушує нас відносити до підбурювання все нові і нові способи схиляння до вчинення злочину.

Якщо говорити про суб’єктивну сторону підбурювання, можна сказати що в діях підбурювача вбачається прямий умисел, він прагне до вчинення виконавцем визначеного злочину. Підбурювач повинен усвідомлювати, що він викликає у іншого співучасника рішучість та бажання вчинити злочин, передбачає розвиток причинного зв’язку між своїми діями і діями виконавця і бажає настання суспільно небезпечних наслідків.

Однією з важливих проблем характеристики діяльності підбурювача є відмежування його дій від дій інших співучасників. Певні труднощі тут викликає відмежування ознак організатора від ознак підбурювача, зокрема, у зв’язку з тим, що як організатор, так і підбурювач (з об’єктивної сторони) часто є ініціаторами вчинення злочину. Однак існують такі фактори розмежування цих видів співучасників:

1. На відміну від підбурювача, організатор не обмежується одним тільки схилянням інших осіб до злочину. Якщо підбурювання вважається закінченим з моменту, коли підбурювач схилив хоча б одну особу до здійснення злочину, то організація його вчинення передбачає значно більшу за обсягом і змістом діяльність.

2. Якщо підбурювач також буде брати участь у виконанні об’єктивної сторони конкретного складу злочину,- його дії будуть поглинатися виконанням злочину. Поряд з цим, організація злочину, незалежно від того, чи буде організатор співвиконавцем, охоплює найбільш великий обсяг злочинних дій і має найвищий ступінь суспільної небезпеки. Жодні з додаткових функцій та ролей, які виконує організатор, не збільшують ступеня його небезпеки і тому не повинні змінювати кваліфікації дій останнього.

Суттєві розходження характеризують і суб’єктивну сторону дій цих співучасників: зокрема, підбурювач діє лише з прямим наміром, а організатор як з прямим, так і з непрямим.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Кримінальний Кодекс України від 17.01.2012. Відомості Верховної Ради України (ВВР), (25-26), ст.131. Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

  • Сташиса, В. В. & Тацій, В. Я. (ред.). (2007). Кримінальне право України: Загальна частина. (3-е вид.). К.: Юрінком Інтер,

  • Козлов, А. П. (2001). Співучасть: традиції та реальність. СПб.: Вид-во «Юридической центр Пресс».

  • Бурчак, Ф. Г. (1986). Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. К.: Вища школа.

  • Фесенко, Є. В. (2009). Форми вчинення злочину за співучасті: Проблемні питання. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності, (3), 95-99;

  • Хавронюк, М., & Максимов, М. (2000). Ознаки та поняття організованої групи та злочинної організації. Право України, (4), 155.

  • Демидова, Л. М. (2005). Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації. Харків: СПД ФО Вапнярчук Н.М.


TYPES OF ACCOMPLICES IN COMPLEX COMPLICITY

BORKA Ya.,
Master’s student of the Institute of Management and Law
Yaroslav Mudryi National Law University
UKRAINE

Abstract.
The article analyzes the current criminal legislation in comparison with the old national legislation. This article reveals the content of the main features that characterize the institution of complicity in a crime, the types of accomplices identified in accordance with the current legislation of Ukraine. The peculiarities of criminal liability in the complex form of complicity are outlined and the main problems and gaps in the legislation in this field are identified. Proposed proposals for improving the criminal legislation of Ukraine governing the crime of complicity.


Keywords: crime, complicity, executor, organizer, accomplice, instigator.

© Борка Я.В., 2020

© Borka Ya., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 10.02.2020