International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

5 (January, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

UDC 343.9:343.625(477)

DOI 10.36074/2663-4139.05.07

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ У ВИДІ ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ ТА НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ ОСОБІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В НЕБЕЗПЕЧНОМУ ДЛЯ ЖИТТЯ СТАНІ

ХАРЧЕНКО Катерина Анатоліївна

здобувач освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» Інституту управління та права

Національний університет імені Ярослава Мудрого

 

УКРАЇНА


Анотація. Вивчення особи злочинця у кримінології підпорядковано виявленню закономірностей злочинної поведінки, злочинності як масового явища, їх детермінації і розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо боротьби зі злочинністю.  Саме поняття «особа злочинця» є досить складним, оскільки має соціально-правовий характер і поєднує у собі два поняття: загально-соціальне  «особа» і юридичне  «злочинець». Але варто зазначити, що саме вчинення злочину не розкриває повністю соціальної сутності особи, воно лише проявляє  її антисуспільну спрямованість. Правильне судження про людину в цілому можливо зробити лише на підставі усіх її проявів і ознак як особи. Тому повне уявлення про осіб, які вчинили злочини можливо отримати лише завдяки сукупність та співвідношення соціально-позитивних і соціально-негативних якостей

Ключові слова: криміналістична характеристика, особа злочинця, особистість злочинця, вироки у кримінальних справах, структура особистості злочинця.

Мета статті: Комплексна криміналістична характеристика особи злочинця, що є гарантією більш повного виявлення чинників генезису особи злочинця з метою застосування адекватних заходів для її корекції і не допущення скоєння нею нових злочинів.

Виклад основного матеріалу:  Як зазначає Ю.Ф. «особа злочинця - це сукупність соціально значущих характеристик, ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні кримінального закону, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку» [59, c.85]. Дослідження особи злочинця має важливе не лише теоретичне значення, а й практичне значення. Це пояснюється тим, що для вироблення конкретних заходів профілактики злочинної поведінки необхідно визначити саме особистісні якості осіб, зокрема тих, що вчиняють злочин у виді залишення у небезпеці та ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані.

Варто зазначити, що у літературі є поширеною думка, що поняття «особа злочинця» має певні часові межі. Тобто вона не з’являється миттєво, одразу або після вчинення злочину, тим більше після вироку суду. Саме ці ознаки накопичуються тривалий час, поступово, коли кількісні показники негативних рис перетворюються у нові негативні якості, що набувають суспільної небезпечності, обумовлюють криміногенну мотивацію і в певний момент реалізуються у вчиненні злочину.

Вивчення особистісних характеристик осіб, які вчиняють злочини у виді залишення в небезпеці, та ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, проводилось на підставі дослідження вироків по кримінальних справах  за вчинення злочинів у виді залишення в небезпеці та ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 135 та ст. 136 КК України), що містяться у відкритому доступі на ЄДРСР, постановлені в період з 2010 року по 2019 рік.  Загалом було опрацьовано близько 100 вироків.

Під час опрацювання інформації, яка міститься у вироках кримінальних справ за статтями 135 та 136 КК України,  вдалося встановити, що вчинення злочинів даного виду здебільшого вчиняється у сімейно-побутовій та дозвіллєвій сферах. Такі злочини здебільшого є характерним для осіб з досить низьким ціннісно-культурним рівнем, високим рівнем соціально-педагогічної занедбаності, внаслідок аморального способу життя, зловживання алкогольними напоями та зайняття бродяжництвом. Вчинення цих злочинів стоять у причинно-наслідковому зв’язку з самою кримінногеністю особистості.

Розкриваючи суть поняття особистості злочинця, необхідно розглянути її структуру, яка охоплює низку специфічних ознак, властивостей, рис. В науці кримінології виділять чотири елементи, зокрема це соціально-демографічні, кримінально-правові, соціально-рольові та морально-психологічні. Домінуючим елементом даної структури є саме соціально-демографічні ознаки. До них ми відносимо: стать особи, вік та інші відомості, які містять інформацію про соціальний статус особи. В ході дослідження було з’ясовано, що злочини у досліджуваній сфері приблизно у 70% справ –вчиняють чоловіки,  у 30% жінки. Розподіл за статевою ознакою змінюється залежно від сфери вчинення злочинів, зокрема  жінки вчиняли дані злочини в основному у сімейно-побутовій сфері стосовно близьких родичів, більшою мірою малолітніх дітей або осіб похилого віку. Сфера дорожнього руху та дозвіллєва сфера є більш характерною для злочинів, що вчиняються чоловіками.

Виходячи із офіційної статистичної звітності та інформації, яка міститься у вироках у кримінальних справах неможливо достовірно встановити вік осіб, які вчиняють злочини передбачені статтями 135 та 136 КК України. Хоча серед експертів є думка, що найбільш схильними до такої поведінки є особи у віці до 30 років. Саме цей вік є фактичним відображенням соціальної зрілості, а також матеріальної забезпеченості. Звичайно, інші вікові категорії теж зустрічаються, але це переважно поодинокі випадки, а тому вони не формують певних статистичних закономірностей.

Також у ході нашого дослідження було встановлено, що приблизно 45% осіб під час вчинення даного злочину перебували у стані алкогольного сп’яніння.

Особистісно-рольові ознаки є наступним елементом структури особистості злочинця. Даний елемент характеризує індивіда у системі існуючих соціальних інститутів, що проявляється у належності особи до певної соціальної групи, взаємодії з іншими індивідами в різних сферах життя соціуму, тобто особистісно-рольові властивості характеризують побутові, сімейні, виробничі та загальні зв’язки суб’єкта. Одним із основних інститутів де особа виконує свою «роль», є сім’я.

Відсутність соціально-рольових функцій характеризує людей як маргіналів. Під «маргінальним способом життя» розуміється спосіб життя соціально неблагополучних груп населення, відчужених від суспільно корисних зв’язків, що, як правило, не мають постійних доходів, характеризуються делінквентною поведінкою і через це схильні до вчинення правопорушень, у тому числі злочинів [165, c. 10].

Наступною складовою структури особистості злочинця є морально-психологічні властивості. В контексті цього йдеться про погляди, переконання, установки та ціннісні орієнтації особи, особливості її інтелектуальних, емоційних і вольових якостей. А також це може бути ступінь емоційного збудження, сила і темп реагування на різні зовнішні подразники, ситуації тощо. На думку М. Коржанського, вина особи, яка залишила іншу особу в небезпеці, виражається в байдужості щодо наслідків вчиненого діяння [68, c. 88]. Однак така поведінка має двоякий зміст. Прикладом може слугувати наступна ситуація: одразу після дорожньо-транспортної пригоди винна особа тікає з місця вчинення злочину, тим самим ігнорує і ухиляється від надання потерпілому допомоги. Однак коли винна особа розуміє, що їй загрожує реальна кримінальна відповідальність – вона визнає свою вину і готова допомагати потерпілому, забезпечити певну його реабілітацію. Це свідчить про необхідність в самозбереженні при реальній загрозі зазнати негативних наслідків.

Суспільна небезпека злочинної бездіяльності виражається в тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати останню, не робить цього, що, на думку Ю.В. Мелякової, свідчить про низькі моральні якості цієї особи [107]. Тобто вина особи, яка залишила іншу особу в небезпеці, виражається в байдужості щодо наслідків вчиненого діяння.

Останнім елементом структури, що характеризує особистість злочинця, є кримінально-правові ознаки. З-поміж усіх випадків вчинення злочинів у виді залишення в небезпеці, найчастіше вчиняються саме злочини невеликої тяжкості. Також цікавим є те, що дані злочини в основному вчиняються без попередньої підготовки, також у всіх випадках мало місце доведення злочинного умислу до кінця. Як правило, злочини у виді ненадання допомоги, а також ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані вчиняються одноособово, рідше групою осіб без попередньої змови.

Висновок: Вчення про особу злочинця є однією з основних складових предмета науки кримінології, без  якого неможливо до кінця з’ясувати всі інші кримінологічні проблеми, будь-то детермінанти злочинності чи організація боротьби з нею. Загалом, особа злочинця – це широке поняття, що включає в себе сутність особи, комплекс ознак, які її характеризують, її моральний та духовний світ у взаємодії із соціальними та індивідуальними життєвими умовами, що тією чи іншою мірою вплинули на вчинення злочину.  Особі злочинця також притаманна певна система морально-психологічних переконань, властивостей, установок, інтелектуальних, емоційних і вольових якостей. Морально-психологічні особливості особи злочинця знаходяться у діалектичному зв’язку з її соціальними властивостями, а тому мають розглядатися у цій єдності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Іванов, Ю.Ф. & Джужа, О.М. (2006). Кримінологія. Київ: Вид. Паливода А.В.

  • Коржанський, М.Й. (2001). Кримінальне право і законодавство України (Частина особлива: курс лекцій). Київ.

  • Мелякова, Ю.В.(2009). Герменевтична практика праворозуміння: аспекти злочинної бездіяльності. Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія, (2), 110-121.

  • Степаненко, Р.Ф. (2005). Предупреждение преступлений, совершаемых лицами, ведущим маргинальный образ жизни (дисс. … канд. юрид. наук). Казань.


CRIMINOLOGICAL CHARACTERISTICS OF PERSONS WHO HAVE COMMITTED A CRIME IN A FORM OF LEAVING IN DANGER AND NOT PROVIDING ASSISTANCE TO THOSE WHO ARE IN A LIFE ENDANGERING STANCE

KHARCHENKO K.,
Master’s student of the Institution of governance and law
Yaroslav Mudryi National Law University
UKRAINE

Abstract.
Study of a criminal person in criminology subordinated to detection of patterns of criminal behaviour, criminality as a mass occurrence, their detection and development of scientifically based recommendations for tackling crime. The term “criminal person” is complicated, as it contains 2 implications: social meaning of a “person” and legal meaning of “criminal”. However, it is worth mentioning that committing a crime does not fully reveal the full social stance of a person, it only reveals their anti-social behaviour. Accurate judgement about a person as a whole can only be completed when based on all its actions and characteristics as a person. This is why a full understanding of a person who committed a crime is only possible when grouping and comparing their socially positive and socially negative characteristics.


Keywords: Criminological characteristic, criminal person, judgements in criminal cases. Structure of criminal’s personality.

© Харченко К.А., 2020

© Kharchenko K., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 28.01.2020