International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

5 (January, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

LAW

UDC 347.9

EOI 10.11232/2663-4139.05.14

СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

КАСЬЯНОВА Олександра Валентинівна

студентка 6 курсу Інституту управління і права

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

 

УКРАЇНА


Анотація. В статті розкрито сутність судового контролю у вузькому і широкому розуміннях та розкрито поняття «судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Визначено, що судовий контроль є самостійною правовою формою здійснення судової влади. Досліджено форми судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах відповідно до законодавства про виконавче провадження та Цивільного процесуального кодексу України. З’ясовано особливості судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі. Досліджено суб’єктів, які мають право звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Розкрито строки для звернення зі скаргою, а також строки розгляду скарги судом. Визначено, яким нормативно-правовим актом суд оформляє рішення за результатом розгляду скарги. Проаналізовано зміни до законодавства щодо інституту судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі та виокремлено позитивні і негативні аспекти правового регулювання судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному судочинстві. Визначено, що на практиці трапляються непоодинокі випадки щодо недотримання судами строків розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність особи, яка здійснює примусове виконання рішення суду, є відсутність у Цивільному процесуальному кодексі України чітких строків, протягом яких ухвала за результатами розгляду скарги має бути виконана, в результаті чого на практиці створюються можливості для певних зловживань. Наведено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі.

Ключові слова: судовий контроль, рішення суду, цивільний процес, виконавче провадження, форми судового контролю.

Постановка проблеми. Ефективність судової системи та діяльності судових органів багато в чому характеризується не лише оперативністю, повнотою та законністю вирішення правових конфліктів, але і ступенем виконання винесених судами рішень. Важливо підкреслити, що судові органи виконують не лише функції арбітражу - вирішення спору як такого - але є гарантами відновлення законних прав та інтересів осіб, що звернулися до суду. Повноцінно відновити порушені права можливо не лише за рахунок винесення рішення, тобто формулювання правової позиції щодо необхідності вчинити ті чи інші дії або правової оцінки щодо правомірності тих чи інших вчинених дій, які стали предметом спору. Важливим є кінцеве виконання винесеного рішення, що з точки зору будь-якого процесуального права є одним із елементів власне процесу. Відтак особливий інтерес викликає процедура контролю судами за власними винесеними рішеннями. При чому особливу актуальність такий контроль викликає у цивільному судочинстві, адже судовий контроль в таких справах має свою специфіку та особливості.

Варто наголосити, що в цілому питання судового контрою за виконанням судових рішень у цивільному процесі врегульовано на достатньо високому рівні. Так, за останні роки законодавство стосовно судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі зазнало суттєвих змін і наповнилося новим змістом, проте й досі в Україні залишаються істотні недоліки, які заважають ефективному виконанню судових рішень, у результаті чого стан виконання судових рішень є незадовільним незалежно від спроб удосконалити судово-виконавчу систему.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі досліджувалося низкою відомих вітчизняних вчених. Серед робіт по зазначеній темі можна відмітити праці таких авторів, як А.Авакяна, Білоусов Ю.В., Гаращук В.М., Притуляк В.М., Стефанчук Р.О., Фурса С.Я, Харитонов О.О., М.Й. Штефан, С.В. Щербак та інші. Основним надбанням цих робіт є аналіз судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному судочинстві.

Метою статті є сутність та характеристика судового контролю за виконанням судових рішень, а також пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері примусового виконання судових рішень.

Основні результати дослідження. Одним з найважливіших елементів сучасної правової держави є інститут судового контролю за виконанням судових рішень, яким забезпечується режим законності у сфері організації та функціонування виконавчих органів державної влади, посадових осіб, державних службовців. Яскравим прикладом при дослідженні даного питання є здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі.

Для більш повного окреслення проблем судового контролю за виконанням судового рішення у цивільному процесі на початку вважаємо зазначити, що у вітчизняному законодавстві не закріплено визначення поняття «судовий контроль».

Аналізуючи поняття судового контролю академік В.Б. Авер’янов підкреслював, що «судовий контроль – це комплексне правове вище, яке відображає як основні риси судової влади, так і ознаки юрисдикційної діяльності органів держави» [6, с. 223]. В.Б. Авер’янов зазначає, що сутність судового контролю проявляється в тому, що суд використовує свої повноваження кожний раз, коли державний орган здійснює незаконну, недоцільну або несправедливу дію чи приймає таке саме рішення (акт). Ці ознаки не мають чіткого визначення, і їх розширене тлумачення у справах, по яких уже винесено рішення, у неабиякій мірі сприяє підвищеним ролі судового контролю в правовому захисті громадян [5,с.183]. Визначення В.Б. Авер’яновим судового контролю як комплексного явища, на нашу думку, є широким підходом до розуміння поняття «судовий контроль».

Натомість, на думку Р.В. Кайдашева, «судовий контроль – це самостійна правова форма здійснення судової влади, а основними є встановлення факту: чи є законною дія (бездіяльність) або акт відповідного органу, посадової особи» [9, с. 128]. Визначаючи місце судового контролю Л.П. Сушко вказує, що «судовий контроль – це вид державного контролю, який здійснюється у сфері функціонування судової влади з віднесених до її компетенції питань» [10, c.122]. Більше того, Л. П. Сушко зауважує на тому, що контрольна діяльність суду за законністю актів і діями органів управління може стати необхідною при розгляді будь-якої справи, але сам контроль посідає особливе місце в системі гарантій забезпечення законності актів виконавчої влади, він не має характеру систематичного спостереження за законністю на відміну від прокурорського нагляду і виникає у зв'язку зі скаргами громадян на дії виконавчих органів або звернення до суду відповідних органів держави [11, с. 84].

Контроль, як самостійна форма державної діяльності, властивий практично всім елементам соціального управління. Водночас, судовий контроль має специфічні особливості. Він здійснюється судовими органами відповідно до їх компетенції, з дотриманням вимог підвідомчості і підсудності справ, в закріпленій законодавчо процесуальній формі, що дозволяє характеризувати судовий контроль як організаційно-правову форму реалізації судової влади.

Аналіз юридичної літератури дає підстави стверджувати, що деякі автори відносять до функцій судової влади, окрім законодавчо встановленої функції правосуддя, також і функцію судового контролю. На нашу думку, єдиною закріпленою на законодавчому рівні функцією, яку здійснюють суди, є функція правосуддя, а тому судовий контроль є особливою формою здійснення судової влади.

Д. А. Пеший зосереджує увагу на тому, що судові належить центральне місце в усій правовій системі, він уособлює істинне право та істинну справедливість. Чим вищою є роль, авторитет суду та правосуддя загалом, чим більшою незалежністю та самостійністю наділений суд стосовно представницьких органів і органів управління, тим вищим у державі є рівень законності та демократії, тим надійніше захищені права та свободи громадян від можливих порушень. Контрольна функція суду визнається однією з провідних у всьому світі. Загальна декларація прав людини встановлює право кожної людини на ефективне відновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих конституцією та законами [13, с. 115]. Право на судовий захист закріплене також у ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права [2], ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод [3].

Отже, у вітчизняній доктрині судовий контроль розуміють як: 1)особливу форму здійснення правосуддя, 2) функцію судової влади, 3) особливий вид контролю у судовій гілці влади. Розглянувши зазначені підходи до розуміння сутності судового контролю, вважаємо, що судовий контроль – це є особливою форма правосуддя, оскільки контрольні повноваження здійснюються судом шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних справ. Основною метою судового контролю є перевірка та встановлення факту дотримання органом державної влади покладених на нього повноважень, прийняття правомірного рішення або акту.

Важливим аспектом судового контролю, крім іншого, є обмеження суду самостійно провести контрольні заходи до суб’єкта спірних правовідносин. Таким правом наділені тільки визначені законодавством суб’єкти звернення, тобто фізичні та юридичні особи.

З’ясувавши поняття «судовий контроль», надалі вважаємо за доцільне розкрити сутність та особливості судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі.

Положення Конституції України передбачають, що судові рішення є обов’язковими до виконання. Цей законодавчий припис є одним з фундаментальних принципів та покликаний забезпечити функціонування ефективної судової системи в державі. Дійсно, навіть найдосконаліші та найсправедливіші судові рішення нічого не варті, якщо вони залишаються невиконаними у передбачений спосіб. Важливим засобом юридичного захисту учасників виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає: 1)можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду; 2) обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби; 3) позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень [4].

Судовий контроль за виконанням судових рішень в цивільних справах закріплено у Цивільному процесуальному кодексі України від 18.03.2004 № 1618-IV (у редакції від 01.01.2020) [1]. Чинна редакції Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного чи приватного виконавця порушено їхні права або свободи.

Отже, фактично судовий контроль за виконанням судового рішення у цивільному процесі здійснюється під час розгляду скарги учасників виконавчого провадження. При цьому закріплення такої норми в законодавстві є позитивним чинником, який має сприяти реалізації одного з основних прав, передбачених Конвенцією – права на справедливий суд.

Висновки. Таким чином, вищевикладене дає підстави дійти до висновку, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах – це форма реалізації судової влади, система передбачених процесуальним законом засобів, спрямованих на недопущення незаконного обмеження прав і охоронюваних законом інтересів особи у процесі примусового виконання судових актів у цивільних справах, а також відновлення особи в цих правах, і полягає у здійсненні перевірок діяльності органів примусового виконання та їх посадових осіб, а також застосування до них заходів впливу, у разі виявлення ними порушень прав чи свобод особи.

Наразі достатньо складно вважати інститут судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному процесі дійсно дієвим та ефективним. Очевидно, що він потребує подальшого вдосконалення. Змінити зазначену ситуацію можливо шляхом закріплення чітких строків виконання вказаної вище ухвали суду та встановлення дієвого механізму притягнення (наприклад, до матеріальної відповідальності за її невиконання або неналежне виконання), що слугуватиме важливою гарантією захисту прав та законних інтересів скаржника. Окрім цього, доцільно передбачити додаткові повноваження для суду, які дозволяли б останньому здійснювати необхідний контроль за виконанням ухвали за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного чи приватного виконавця та відповідним чином реагувати на будь-які недобросовісні дії особи, яка здійснює примусове виконання рішення суду. У разі внесення вищевказаних змін до Цивільного процесуального кодексу України інститут судового контролю за виконанням судових рішень дійсно здатний стати однією з рушійних сил підвищення рівня їх виконання в Україні.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Цивільний процесуальний кодекс України (Кодекс України), 1618-IV від 18.03.2004. Відомості Верховної Ради України, (40), 1530, стаття 492.

  • ООН. (1996). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Пакт), від 16.12.1966. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043/print.

  • Рада Європи. Конвенція про захист прав людини і основоположних  свобод (Конвенція), від 04.11.1950. Офіційний вісник України, (13), 270.

  • Про  практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) 6 від 07.02.2014 р. Режим доступу: httр://zаkоn3.rаdа.gоv.uа/lаws/shоw/v0006740-14.  

  • Авер'янов, В.Б. (2002). Виконавча влада і адміністративне право. Київ.: Видавничий Дім "Ін-Юре".

  • Авер'янов, В.Б. (2003). Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. Київ: Факт.

  • Гончаренко, Є. (2019). Судовий контроль за виконанням рішень: переваги та недоліки у господарському та цивільному процесах. Юридична газета, 34(636), С. 22-23.

  • Гриценко, Л. (2019). Судовий контроль як процесуальна форма контролю за виконанням судового рішення через призму актуальної судової практики. Вісник національної асоціації адвокатів України, 10(57), 16-25.

  • Кайдашев, Р.П. (2015). Сутність судового контролю в адміністративному процесі України. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, 3 (77), 128.

  • Сушко, Л.П. (2007). Місце судового контролю в правовій державі. Бюлетень Міністерства юстиції України, (6), 122.

  • Сушко, Л. П. (2009). Організаційно-правові засади здійснення судового контролю в Україні (дис. .. канд. юрид. наук). Київ, Україна.

  • Білоусов, Ю. В. (2005). Виконавче провадження. Київ: Прецедент.

  • Пеший, Д. А. (2014). Судовий контроль як засіб забезпечення законності в досудовому кримінальному провадженні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету (Т.2.), (10-1), 115-127.


JUDICIAL CONTROL OVER THE ENFORCEMENT OF JUDGMENTS IN CIVIL PROCEEDINGS

КАSIANOVA O.,
Student of the Institute of Management and Law
Yaroslav Mudryi National Law University
UKRAINE

Abstract.
The article describes the essence of judicial control in a narrow and broad sense and describes the concept of "judicial control over the enforcement of judgments in civil cases. It is determined that judicial control is an independent legal form of the exercise of judicial power. The forms of judicial control over the enforcement of judgments in civil cases in accordance with the legislation on enforcement proceedings and the Civil Procedure Code of Ukraine have been investigated. The peculiarities of judicial control over the enforcement of court decisions in civil proceedings have been clarified. Subjects who have the right to appeal to a court against a decision, action or omission of a public enforcement officer or other official of a public enforcement service or private enforcement agent have been investigated. The terms for appealing, as well as the terms for considering the complaint by the court are disclosed. It is determined by what normative legal act the court issues the decision on the result of consideration of the complaint. Changes to the legislation on the institute of judicial control over the enforcement of court decisions in civil proceedings are analyzed and the positive and negative aspects of the legal regulation of judicial control over the enforcement of court decisions in civil proceedings are highlighted. It is determined that in practice there are frequent cases of the courts failing to comply with the time limits for reviewing appeals against decisions, actions or omissions of the person who enforces the court's decision; resulting in opportunities for abuse in practice. Suggestions are made to improve the legal regulation of judicial control over the enforcement of court decisions in civil proceedings.


Keywords: judicial control, court decision, civil process, enforcement proceedings, forms of judicial review.

© Касьянова О.В., 2020

© Каsianova O., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 28.01.2020