International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

5 (January, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

ECONOMICS

UDC 330.341.1:658

DOI 10.36074/2663-4139.05.01

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

ЄМЕЛЬЯНОВ Олександр Юрійович

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри економіки підприємства та інвестицій

Національний університет «Львівська політехніка»

 

ПЕТРУШКА Тетяна Олексіївна

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри економіки підприємства та інвестицій

Національний університет «Львівська політехніка»

 

КЛІМКОВСЬКИЙ Мар’ян Іванович

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри економіки підприємства та інвестицій

Національний університет «Львівська політехніка»

 

УКРАЇНА


Анотація. Розглянуто методологічні засади оцінювання потенціалу технічного розвитку підприємств. Запропоновано показники оцінювання потенціалу технічного розвитку підприємств, які систематизовано у вигляді чотирьох груп (узагальнюючі, загальні, часткові та базові), що утворюють певну ієрархію та знаходяться у відповідності до управлінських компетенцій працівників підприємств у сфері управління їх технічним переозброєнням та ресурсним забезпеченням господарської діяльності.

Ключові слова: потенціал; підприємство; технічний розвиток; основні засоби; оновлення.

Постановка проблеми. Отримання підприємствами стабільно високих фінансових результатів в умовах динамічного ринкового середовища потребує реалізації комплексу заходів із забезпечення економічного розвитку суб’єктів господарювання. Своєю чергою, одним з найголовніших видів економічного розвитку підприємств є їх технічний розвиток. Це обумовлено тим, що для більшості підприємств величина їх економічних можливостей значною мірою залежить від застосовуваних підприємствами технічних ресурсів. Покращення якості цих ресурсів та зростання їх обсягів являють собою головні напрями технічного розвитку суб’єктів господарювання. Проте, розробленню заходів із забезпечення технічного розвитку підприємств повинно передувати оцінювання потенціалу цього розвитку.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання оцінювання як сукупного економічного потенціалу підприємств, так і потенціалу їх економічного розвитку досліджувалося багатьма науковцями. Зокрема, вагомих результатів у вирішенні цих питань досягли такі вчені, як Гончар О. І. [1], Гришко В. А. [2], Крет І. З. [2], Коновал В. В. [3], Тищенко Т. І. [4], Тимощук, М. Р. [5], Фещур Р. В. [5] та ін. Також науковцями проведені ґрунтовні дослідження закономірностей технічного та технологічного розвитку підприємств. Серед вчених, що досягли значних успіхів у цих дослідженнях слід, зокрема, назвати таких науковців, як Амоша О. І. [6], Колещук О. Я. [7], Осовська, Г. В. [8],  Пирог О. В. [9], Фещенко, А. О. [8] та ін. Разом з тим, питання формування методологічних засад оцінювання потенціалу технічного розвитку підприємств на теперішній час не є повністю вирішеним і потребує проведення подальших досліджень.

Мета статті. Метою цієї роботи є розроблення методологічних засад оцінювання потенціалу технічного розвитку підприємств.

Виклад основного матеріалу. Технічний розвиток підприємства можна розглядати як сукупність змін у його техніко-технологічній базі, які відбуваються внаслідок впровадження прогресивних видів техніки та технологій, що призводить до зростання економічного потенціалу та фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання.

Складність процесу технічного розвитку підприємств обумовлена, серед іншого, наявністю низки різних його форм. Зокрема, до таких форм належать нове будівництво, розширення, реконструкція та технічне переозброєння підприємств, а щодо більш простих форм технічного розвитку, то до них відносять ремонт та модернізацію устаткування. Отже, одним з головних завдань, які постають у процесі планування технічного розвитку підприємств, є вибір найкращих форм такого розвитку. Вирішення цього завдання потребує поділу елементів активної частини основних засобів на такі групи:

1) наявні у підприємства на теперішній момент часу елементи активної частини основних засобів, у тому числі: ті, які не потребують їх оновлення; ті, які потребують виведення їх з експлуатації з одночасною заміною іншими засобами праці; ті, які потребують виведення їх з експлуатації без одночасної заміни іншими засобами праці; ті, які не потребують виведення їх з експлуатації, проте, існує потреба у їх оновленні шляхом проведення модернізації або капітального ремонту;

2) елементи активної частини основних засобів, які підприємству доцільно ввести в експлуатацію, у тому числі: замість тих засобів праці, які потребують припинення їх функціонування; додатково, тобто без одночасного виведення з експлуатації певних наявних на теперішній час у підприємства елементів активної частини основних засобів.

Стосовно поділу наявних у підприємства елементів активної частини на перелічені чотири групи, то такий поділ залежить від низки чинників, серед яких вирішальне місце займають рівень та різновид зношення відповідних основних засобів. При цьому доцільно виділити три види такого зношення, а саме:

- фізичне (технічне), викликане погіршенням у часі конструктивних властивостей засобів праці, які знаходяться у розпорядженні підприємства, під впливом зовнішнього природного середовища та (або) у процесі функціонування цих засобів;

- моральне (техніко-економічне), викликане покращенням технічного рівня подібних засобів праці, які отримали у розпорядженні підприємства-конкуренти, що відобразилося у зниженні питомих операційних витрат та питомої капіталомісткості продукції, яка виготовляється за допомогою цих засобів праці, та, відповідно, у зниженні цін на цю продукцію;

- економічне, викликане погіршенням кон’юнктури на ринках збуту продукції, яка виготовляється або може виготовлятися за допомогою певних основних засобів, а також іншими причинами, які не пов’язані із зміною конструктивних властивостей цих засобів, як у підприємства, що розглядається, так і у його конкурентів.

Поряд з вибором найкращої форми технічного розвитку підприємства, важливим завданням, яке постає у процесі планування цього різновиду економічного розвитку суб’єктів господарювання, є визначення найкращих моментів реалізації заходів з оновлення основних засобів. Зокрема, це стосується встановлення оптимальних строків функціонування засобів праці та обґрунтованої тривалості міжремонтних циклів.

Загалом, які б методи визначення оптимальних термінів експлуатації певного устаткування або інших елементів основних засобів підприємств не застосовувалися у практиці господарської діяльності, важливо враховувати наступні обставини:

- по-перше, виконання оцінки оптимальних термінів функціонування засобів праці у переважній більшості випадків можна здійснити лише з певним ступенем наближення;

- по-друге, власників та менеджерів підприємств цікавить не стільки питання про те, яким є найкращий термін експлуатації кожної одиниці наявного устаткування або інших засобів праці, а те, чи доцільно здійснювати їх заміну (капітальний ремонт, модернізацію тощо) у теперішній момент часу;

- по-третє, критерій оптимізації термінів експлуатації основних засобів (або обґрунтування доцільності їх негайного оновлення) повинен бути таким, який піддається чіткому кількісному вираженню. Зокрема, таким критерієм може за певної модифікації виступати величина очікуваного надприбутку підприємства, який він отримуватиме завдяки реалізації певних заходів із технічного розвитку;

- по-четверте, якщо оцінюється доцільність заміни існуючого на підприємстві устаткування на нове, слід брати до уваги фактор можливої недоамортизації наявного у підприємства обладнання;

- по-п’яте, слід враховувати ресурсні обмеження щодо реалізації підприємством широкомасштабної програми оновлення його основних засобів. Передусім, це стосується фінансових ресурсів, які є у розпорядженні підприємства та які можуть бути додатково залучені ним із зовнішніх джерел.

З урахуванням викладеного вище, потенціал технічного розвитку підприємства доцільно розглядати як такий, що містить дві головні складові: потенціал оновлення наявної у підприємства активної частини основних засобів (завдяки: капітальному ремонту, модернізації, заміні) та потенціал додаткового введення нових елементів активної частини засобів праці. За таких умов показники оцінювання потенціалу технічного розвитку суб’єкта господарювання можуть бути поділеними на такі групи, що утворюють певну ієрархію відповідних індикаторів:

1) узагальнюючі показники, що містять очікуваний абсолютний та відносний приріст надприбутку підприємства завдяки реалізації потенціалу його технічного розвитку;

2) загальні показники, які включають: очікуване зростання операційного та чистого прибутку підприємства; збільшення первісної та залишкової вартості основних засобів підприємства; середній термін досягнення очікуваних економічних результатів;

3) часткові показники, які включають індикатори окремих змін властивостей продукції підприємства внаслідок реалізації потенціалу його технічного розвитку, зокрема, очікуване підвищення рівня її якості, зниження питомих амортизаційних відрахувань, зниження питомих витрат матеріальних, паливно-енергетичних та людських ресурсів тощо;

4) базові показники, які характеризують конкретні заходи щодо оновлення активної частини основних засобів, зокрема, перелік таких засобів, найкраща форма їх оновлення, терміни початку та завершення заходів тощо.

При цьому потенціал технічного розвитку підприємства визначається трьома головними чинниками, а саме – рівнем компетентності менеджерів та фахівців  підприємства у сфері управління його технічним переозброєнням, економічною ефективністю заходів з такого переозброєння та наявним і можливим до залучення обсягом ресурсного забезпечення реалізації програми технічного переозброєння суб’єкта господарювання, передусім, фінансового її забезпечення.

Висновки та пропозиції. Планування заходів з технічного розвитку підприємств повинно спиратися на методологічні засади оцінювання потенціалу такого розвитку. При цьому показники оцінювання потенціалу технічного розвитку підприємств можуть бути систематизовані у вигляді чотирьох груп (узагальнюючі, загальні, часткові та базові). Ці показники утворюють певну ієрархію та знаходяться у відповідності до управлінських компетенцій працівників підприємств у сфері управління їх технічним переозброєнням та ресурсним забезпеченням господарської діяльності. Подальші дослідження за темою статті повинні, зокрема, передбачати пошук шляхів вдосконалення цих компетенцій.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Гончар, О. І. (2015). Оптимізація економічного оцінювання потенціалу підприємства. Торгівля. Комерція. Підприємництво: збірник наукових праць, (19), 49-53.

  • Гришко, В. А., Ємельянов, О. Ю. & Крет, І. З. (2010). Оцінювання поточного та стратегічного рівня інвестиційного потенціалу машинобудівних підприємств. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» Проблеми економіки та управління, (683), 210-215.

  • Коновал, В. В. (2014). Оцінювання потенціалу розвитку підприємств легкої промисловості. Науковий вісник Херсонського державного університету, (6 (2)), 206-209.

  • Тищенко, Т. І. (2015). Оцінювання інноваційного потенціалу промислового підприємства. Економічний вісник ДВНЗ УДХТУ, (2 (2)), 65- 71.

  • Фещур, Р. В. & Тимощук, М. Р. (2006). Формування системи показників оцінювання потенціалу розвитку підприємства. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку, (567), 176-180.

  • Амоша, О. І. (2007). Інноваційне оновлення техніко-технологічної бази промислового виробництва на синергетичних засадах: теорія і практика. Економіка промисловості, (1(36)), 3-9.

  • Колещук, О. Я., Ємельянов, О. Ю. & Гришко, В. А. (2009). Оцінювання впливу чинників на рівень зношення основних засобів та визначення можливостей щодо його нормалізації. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» Проблеми економіки та управління, (640), 47-55.

  • Осовська, Г. В. & Фещенко, А. О. (2015). Управління інтелектуальною складовою інноваційного потенціалу при здійсненні технологічних інновацій на підприємствах харчової промисловості. Інноваційна економіка, (3 (58)), 54-60.

  • Пирог, О. В. (2011). Технологічний розвиток промисловості України. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: науковий збірник, (2 (7)), 248-252.


METHODOLOGICAL PRINCIPLES FOR ASSESSING THE POTENTIAL TECHNICAL DEVELOPMENT OF THE ENTERPRISES

YMELYANOV O.,
Ph.D. (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Business Economics and Investment
Lviv Polytechnic National University
UKRAINE

PETRUSHKA T.,
Ph.D. (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Business Economics and Investment
Lviv Polytechnic National University
UKRAINE

KLIMKOVSKYI М.,
Ph.D. (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Business Economics and Investment
Lviv Polytechnic National University
UKRAINE

Abstract.
The methodological principles of assessing the potential of technical development of enterprises are considered. Indicators for assessing the potential of technical development of enterprises, which are organized into four groups (generalizing, general, partial and basic), which form a certain hierarchy and exist in accordance with the management competencies of employees of enterprises in the field of management of their technical re-equipment and resource support of economic activity.


Keywords: potential; enterprise; technical development; fixed assets; renewal.

© Ємельянов О.Ю., Петрушка Т.О., Клімковський М.І., 2020

© Ymelyanov O., Petrushka T., Klimkovskyi М., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 04.01.2020