PHILOLOGY
UDC 82.09:929(477)
БУСЛЮК Іванна Сергіївна
здобувач вищої освіти
Національний університет «Острозька академія»
КОЧЕРГА Світлана Олексіївна
доктор філологічних наук, професор кафедри української мови та літератури
Національний університет «Острозька академія»
УКРАЇНА
Ключові слова: бестіарій; Звірослов; символ; трансформація.
Сучасна українська література в контексті постмодерну вміщує широкий спектр як класичних жанрів та тем, так і тих, що з’явились тільки в силу вимог доби. Однією із форм, що частково або ж трансформовано використовують автори – це бестіарій. Варто зазначити, що в науковому обігу є невелика кількість розвідок, присвячених саме особливостям та власне вже наявним творам у світовій та українській літературі. Особливості трансформації такого достатньо старого жанру на сучасному рівні – достатньо цікава тема, оскільки контекст використання зоометафор полягає більше у віддзеркаленні психологічного фону героїв творів, що неабияк актуально на сьогодні.
Метою статті є простежити фабулу розвитку бестіарію як жанру від Середньовіччя до сучасності; виділити твори української літератури, що містять зооморфні образи в синхронії; окреслити принцип трансформації класичного бестіарію на прикладі сучасної збірки «Звірослов»; дослідити побудову образу героя крізь призму бестіарних мотивів на прикладі деяких оповідань зі збірки «Звірослов» Тані Малярчук. Такі проблеми досліджували В. Зотова, С. Гайдук, Л. Золотюк, О. Бровко у своїх критичних статтях. Варто зазначити, що саме трансформація класичного бестіарію в сучасному контексті, сенсові зв’язки між символами та описуваними персонажами, як об’єкти наукових розвідок не достатньо розкрито, в чому й полягає актуальність нашої роботи.
Первинно бестіарій виник ще у Ⅳ сторіччі як відомі «Шестидневи» - популярні у візантійсько-слов’янській літературі тексти, що пояснюють походження світу крізь призму християнства. Власне подібні твори віддзеркалювали 6 днів створення світу, а останні з таких показували процес виродження всього живого. Варто зазначити, що такі відомості ґрунтувались на загальних суспільних настроях того часу і нерідко доповнювались авторськими коментарями. Загалом історія світової літератури знає чотири найбільш відомих «Шестидневи»: «Бесіди на Шестиднев» Василія Великого
(Ⅳ ст.), «Шість слів про сотворіння світу» Северіана, єпископа Гавальського (Ⅴ ст.), «Похвала Богу про сотворіння всієї тварі» Георгія Пісіда (Ⅶ ст.), «Шестоднев» Іоанна Екзарха Болгарського (Х ст.).
Одним із найвідоміших текстів серед давньоруських книжників зокрема, був «Фізіолог». Створений він був у Александрії між ІІ і Ⅳ століттями. Як головний твір символічної зоології, «Фізіолог» поширився в різних європейських і східних країнах [5, ст. 8]. Він показує в алегорично-символічній формі справжні та вигадані прикмети звірів. Це своєрідний збірник відомостей про звірів, птахів, комах, риб, дерева, каміння тощо [5, ст. 9]. Згаданий текст став прикладом для наслідування, основою для подальших розвідок подібного типу для світової літератури. «Фізіолог» ілюструє характерні риси середньовічного мислення та світогляду, подає середньовічний спосіб міркувань про речі через аналогію, що наближався до художнього мислення образами і вираження переконань символами [5, ст. 9].
Згодом, у ХІ-ХІІІ сторіччях, в силу суспільних змін і розширення тематики текстів, бестіарій став неабияк популярним, а головне, відмінним від початкових варіантів, навіть того самого «Фізіолога». Найвідомішими авторами бестіаріїв того часу є: Гуго Сен-Вікторський, Монте Кассіно Теобальд, П’єр Пікар. Цікавими та новими вважались так звані «бестіарії кохання», у котрих почуття віддзеркалювались крізь призму диференційних особливостей тварин. Таким чином класичних бестіарій, що ґрунтувався суто на християнській основі, несучи дидактичну функцію, розвинувся до світського тексту, шо розкривав емоційний фон персонажу чи ліричного героя за допомогою зоометафор.
Не дивно, що і в українській літературі існують приклади бестіаріїв як ранішого періоду, так і на сучасному етапі. Систематизувати та інтерпретувати уявлення українців щодо тваринного світу спробував Микола Костомаров у роботі «Слов’янська міфологія». Відомо, що народні уявлення світу в кінцевому результаті сформувались у фольклор, що вміщує знання, котрі формувались ще з виникнення Київської Русі, якщо не раніше, і впродовж існування слов’янського народу. Саме ці відомості вміщені у тексті Миколи Костомарова. Ґрунтовною працею, що віддзеркалює «національний характер, суспільну мораль і духовність давніх українців у тваринних архетипах, міфах, символах і емблемах» [5] є книга Оксани Сліпушко «Давньоукраїнський бестіарій. Звірослов» 2001 року. Книга складається з невеликих розвідок про тварин, що в давній українській міфології стали емблемами та архетипами з характерними їм рисами. Відмінним є те, що у роботі авторки, показано саме ті особливості, що згодом виродились у символами, котрі, своєю чергою, автори використовують і до сьогодні для показує психології своїх героїв через алегорію.
На сучасному рівні автори бестіаріїв трансформують його класичний вигляд щодо вимог доби. Головним чином це проявляється у використанні сформованих поглядів на характер тієї чи тієї тварини у прихованій психології героїв своїх текстів. Тобто дії персонажів заангажовані і проявляються тільки за допомогою інтерпретації символів тих ж зооморфних образів. Одним із повноцінних бестіаріїв в сучасній українській літературі є збірка оповідань «Звірослов» Тані Малярчук. Складається з 10 текстів, що розкривають життя героїв, їх екзистенцію і окремий тип самотності. Видана 2009 року, книга віддзеркалює соціальну периферію, героїв, що опинились на маргінесах суспільства в контексті певних життєвих подій.
Перше, що свідчить про зв’язок збірки і класичного бестіарію – назва «Звірослов», що є синонімом до іменування книг цього жанру. Усі оповідки Таня Малярчук конотує певною твариною, подаючи латинську назву, що відносить нас до витоків бестіарію, та власне українською мовою. Кожен із творів розкриває життя героя у особистісній площині та в суспільстві. Тобто ми прочитуємо у «Звірослові» не про самих тварин, їх символічне значення в українському історіософському просторі, а окрему «маленьку» людину, котра на асоціативному рівні пов’язана з певною зоометафорою. Варто зазначити, що у самих текстах немає чітко вираженого називання певної тварини з боку автора – це проявляється на рівні діалогів героїв та побіжних сцен. Тут виявляється майстерність Тані Малярчук показати символічне тло у канві твору невимушено та ненав’язлива. Очевидно, це пов’язано з реалістичністю історій, оскільки читач бачить перед собою буденну картину пересічного жителя нашої країни, а не середньовічні війни чи фантастичні події. Вдало підібраний жанр бестіарію задля побудови парадигми персонажів, оскільки використання зоометафор допомагає зрозуміти психологічний фон кожного з оповідань. До того ж, тварини, що трапляються у збірці, відомі широкому загалу, що дозволяє повноцінно інтерпретувати підтекст, що закладений автором.
Наприклад, перше оповідання – «Курка» віддзеркалює життя провінційної дівчини, котра вважає найціннішим в жінці волосся, а у чоловіку – запах. Не дуже освічена, дівчина приїжджає «підкорити» столицю, справді поводить себе проектно до дій звичайної свійської курки. Виходячи з народних поглядів, часто жінку з нелогічними діями порівнюють саме з цією твариною. Авторка за допомогою символіки, що закладена у свідомості народу, розкриває образ головної героїні, її психологію та поведінку на рівні підтексту, що легко прочитується через використану зоометафору : «Ну ти дурна, прям як курка, Капітоліна!» [4, ст. 1].
Одне із оповідань віддзеркалює життя пенсіонерки, вчительки української мови та літератури, жінки, що не змогла осягнути земну любов та прийняти стереотипний плин життя. Вона мудра та освічена, перечитуючи затерту класику, відчуває той факт, що життя догорає і від нього взято максимум. Символічне тло тут представлено вороном, що прилітає до вікна Антоніни Василівни. Негативно забарвлений у міфології та народній творчості, образ ворона в геральдиці виступає символом влади і наставництва. Очевидно, це – вплив традиції «Фізіолога», який трактує бестіарний образ як символ подружньої вірності й уособлення розумного навчителя та порадника [5, ст. 70]. Головна героїня стає саме тим прикладом та наставником для молодика Віктора, а він – подихом юності для літньої жінки. Якщо ворон символізує подружню вірність, то якоюсь мірою цей образ використаний як антитеза до стилю життя головної героїні. Як результат, простежуємо, що зоометафору можна використовувати не тільки у прямолінійному творенні символіки, але й антагонічно.
Іманентно простою і зрозумілою зоометафорою в одному із текстів є свиня. Варто зазначити, що цей образ належить до так званих нечистих тварин. Свиня є також символом тупості, нерозбірливості..[5, ст. 49]. Наразі свиня у кожного асоціюється із брудом та антигігієною. Оповідання «Свиня» у збірці «Звірослов» яскраво показує життя сім’ї, котра повноцінно інтерпретує згадану символіку: «Фаня все помічає. Здається, ніби дами бояться доторкнутись до чогось, щоб не забруднитися. Щоб не підчепити смертельну інфекційну хворобу» [4, ст. 28]. Соціально маргінальні герої Позьо і Фаня, поводяться обмежено та нерішуче: чоловік не може протистояти тиску зовнішнього світу, боїться продавчиню, хоча згодом все ж вдається до кардинально нових для нього дій; Фаня – знає, що не може повноцінно відчувати себе серед подруг, розуміючи, що її відношення до себе і особистого простору мусить бажати кращого: «Не хочу! Хочу жити тут, у цьому свинарнику! Я свиня, і маю жити у свинарнику! Я – свиня!» [4, ст. 28]. Власне, певні символічні семи, які творять згаданий образ тварини: бруд, неохайне ставлення до оселі й зовнішнього вигляду, обмеженість – влучно проходять крізь усю канву твору.
Усі 10 оповідань розкривають історію персонажів у відношенні їх поведінки та стилю життя до якихось усталених образів тварин. Окрім вищезгаданих «Курка», «Ворон», «Свиня» до збірки входять: «Собака», «Медуза», «Щур», «Слизняк», «Заєць», «Пума», «Метелик». Таня Малярчук використала жанр бестіарію задля символічного віддзеркалення історій «маленької» людини у сучасному українському світі. Варто зазначити, що класичні Звірослови вміщували короткий опис тієї чи тієї тварини у контексті міфології. Тут ж чи бачимо дещо завуальовані зоометафори, котрі тільки допомагають розкрити характери персонажів, зрозуміти дії та спосіб мислення.
Авторка зуміла трансформувати класичний бестіарій у сучасному контексті, коли читач орієнтується більше на почуття і психологію героїв. Хоч деякі критики і вказували на надмірну літературщину збірки, проте варто зазначити, що використаний жанр не тільки влучно допоміг побудувати сюжет, але й не перевантажити читача науковими термінами та прихованими схемами аби розкрити літературні образи. Збірка «Звірослов» є прикладом відродження середньовічних бестіаріїв на сучасний мотив. Кожне з оповідань віддзеркалює зв’язок між людиною і природою. Він виявляється у способі поведінки та емоціях, останні з яких слугували для ґрунтування народних символів та міфів, що достатньо часто використовують сучасні письменники у своїх текстах.
Отож, у статті простежено лінію розвитку жанру бестіарію від витоків до сучасності. Названо найвідоміші тексти, відголоски яких простежуємо й на сучасному рівні. На прикладі збірки «Звірослов» досліджено спосіб трансформації класичного бестіарію у контексті вимог часу: орієнтація на почуття та психологію персонажа, тема пересічної людини, реальність описуваних подій, що завжди цікаві читачу. До того ж, під час аналізу оповідань, виявлено чіткий зв’язок між зооморфними образами та персонажами збірки, що свідчить про доцільність використання бестіарію як трансформованого жанру та актуальності наукової розвідки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Гайдук, С. Є. (2012). Поняття бестіарію та його рецепція в українському літературознавстві. Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки, (15), 50-58.
Золотюк Л. (2011). Зоометафори у книзі «Звірослов». Сучасні літературознавчі студії. Топос тварини як антропологічне дзеркало, 8(1), 126-137.
Купріян, О. Таня Малярчук. Звірослов. Критика. Вилучено з https://krytyka.com/ua/reviews/zviroslov.
Малярчук Т.(2009). Звірослов. Харків: Фоліо. Вилучено з https://www.litmir.me/br/?b=180193&p=3.
Сліпушко О. (2001). Давньоукраїнський бестіарій. Кмїв: Дніпро.
BUSLIUK I., student
The National University of Ostroh Academy
UKRAINE
KOCHERHA S., D.Sc. (Philology), Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature
The National University of Ostroh Academy
UKRAINE
Abstract. The article reveals the analysis of the transformation of the classical bestiary as a medieval genre in the contemporary context, using the example of the Zviroslov collection by Tania Maliarchuk. The plot of the development of bestiary from the origins to the present is outlined; named the most famous works and their authors, which became an example for the development of world literature. Thematic graduation of Zviroslov from purely theological works to surrealistic ones is traced. The scheme of modification of the bestiary on the example of 3 stories of the collection "Zivroslov" is studied. The theoretical basis for the study was the work of O. Slipushko, S. Haiduk, critical articles of the Zviroslov collection, and some articles in periodicals. Critical intelligence revealed the principle of constructing a modern bestiary as a genre to reflect the psychology of characters at a symbolic level. The connection between the mythological worldview and the perception of human actions at a subconscious level is revealed.
Keywords: bestiary; Zviroslov; symbol; transformation.