ECONOMICS

UDC 330

EOI 10.11232/2663-4139.04.11

ГОДЛЕВСЬКА Марія Миколаївна

здобувач вищої освіти економічного факультету

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

ХАРЧЕНКО Тетяна Борисівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри екологічного менеджменту та підприємництва

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УКРАЇНА

Постановка проблеми. В умовах посилення антропогенного навантаження на довкілля, загострення екологічних проблем, порушення стійкості еколого-економічної системи питання пошуку альтернативних шляхів ведення господарської діяльності набувають особливої актуальності. Одним із шляхів вирішення зазначеної проблеми є впровадження системи екологічного менеджменту, який забезпечує оперативне управлінню процесами використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Впровадження системи екологічного менеджменту на українських підприємствах вже не перший рік привертає увагу українських науковців, підприємців та громадськості. Україна в останні роки переживає екологічну кризу, що спричинена негативним впливом діяльності підприємств на довкілля на всіх етапах виробничого процесу. Забруднення навколишнього середовища пов’язане, в першу чергу, з низькою ефективністю виробничих процесів на підприємствах різних галузей, а саме: нераціональне використання природних ресурсів, недосконалість переробки відходів виробництва та викидів відходів у повітря та водойми, недосконалість технологічних процесів на підприємстві, низька економічна зацікавленість підприємств у здійсненні заходів природоохоронного призначення тощо. Також однією з основних причин погіршення стану навколишнього природного середовища є застосування системи управління підприємством на основі принципів «коричневої економіки». Зазначене, вимагає розробки ефективної системи управління підприємством, орієнтованої на принципи сталого розвитку. Найкращим рішенням є запровадження ефективної системи екологічного менеджменту, що побудована на принципах «зеленої економіки».

Аналіз досліджень та публікацій. Екологічним аспектам управління діяльністю підприємств присвячені праці таких вітчизняних учених, як: О.Ф. Балацький, П.В. Барна, В.Н. Боронос, В.В. Буряковський, Л.П. Гацька, О.В. Китаєв, Л.Ф. Кожушко, Л.Г. Мельник, П.Н. Рубанов, П.М. Скрипчук, М.К. Шапочка та ін. Проблематикою екологічного менеджменту на протязі тривалого часу займались відомі вчені економісти, а саме: О.І. Гуторов, О.М. Ворожко, М.Е. Ільїн, Н.М. Лозовська, В.Ф. Семнюк, О.Л. Михайлюк,  О.О. Павленко, Н.В. Селиванова,  П.М. Скрипчук, Т.А. Трифонова, В.О. Лук’янихіна та ін. [1].

Праці зазначених науковців присвячені дослідженню сутності системи екологічного менеджменту, механізму впровадження екологічного менеджменту на підприємстві, визначенню проблем, що виникають на підприємстві під час впровадження системи екологічного менеджменту. Дослідження наукових доробок зазначених авторів дозволило зробити висновок, що дослідження концептуальних засад впровадження екологічного менеджменту  в Україні розроблені лише частково та потребують подальшого дослідження. Об'єктивна необхідність подальшого поглиблення дослідження пов'язана насамперед з вирішенням таких питання аналізу основ екологічного менеджменту та пошуку шляхів стимулювання впровадження принципів екологічного менеджменту на українських підприємствах.

Мета статті полягає у дослідженні основ екологічного менеджменту, аналізу стану впровадження системи екологічного менеджменту на підприємствах України та визначення її перспектив в умовах сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу.  "Земля забезпечує нам достатньо, щоб задовольнити потреби кожного, але не жадібність кожного" - Махатма Ганді. Тобто, мати - земля задовольняє потреби кожного, не маючи і не потребуючи нічого взамін. Обов'язок та відповідальність кожної людини, корпорації, урядів країн та інших зацікавлених осіб є збереження природних ресурсів та захист природи від руйнування [2].

Сучасний світ немислимий без заводів і фабрик, що виробляють продукти, необхідні для життя сучасної людини. Але в той же час практично стало буденним недбале ставлення до навколишнього природного середовища з боку працівників цих підприємств, які намагаються забезпечити високі показники економічного зростання при збільшенні рівня забруднення довкілля. В той же час, згідно принципів сталого розвитку, першим обов’язком людини є забезпечення оптимального стану навколишнього природного середовища для сучасного та майбутнього поколінь. Найслабшою ланкою у існуючому механізмі управління охороною навколишнього середовища є недостатня економічна зацікавленість підприємств у ефективному використанні природних ресурсів та охороні навколишнього середовища [1]. Це пов’язано з тим, що підприємці не зацікавлені у здійсненні інвестицій, прибуток від яких будуть отримувати «треті особи». Таким чином, саме екологічний менеджмент є механізмом, який здатен поєднати інтереси всіх груп стейкхолдерів при здійсненні виробничої діяльності.

Екологічний менеджмент  є однією із основних складових сталого розвитку. До трактувань екологічного менеджменту існує багато підходів, зокрема, В.Ф. Семнюк та О.Л. Михайлюк стверджують, що екологічний менеджмент – це ініціативна і результативна діяльність економічних суб’єктів, спрямованих на досягнення їхніх власних екологічних завдань, програм та проектів, розроблених на основі принципів екологічної ефективності [3].

На думку В.О. Лук’янихіна, екологічний менеджмент – це сукупність принципів, методів, форм, прийомів, засобів управління виробництвом та виробничим персоналом підприємства з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва [3].

Зa Кембриджським словником, екологічний менеджмент - це система управління, яку компанія використовує для того, щоб переконатися, що вона робить усе можливе для захисту навколишнього середовища та дотримується всіх законів, що стосуються навколишнього середовища [4].

Головною метою екологічного менеджменту є охорона природних ресурсів, обмеження викидів шкідливих речовин в атмосферу та водне середовище, забезпечення нормального стану здоров’я працівників, споживачів та мешканців тієї місцевості, де працює підприємство. Основними принципами екологічного менеджменту є: опора на економічне мотивування; своєчасність вирішення проблем; відповідальність за екологічні наслідки, що виникають у результаті прийняття управлінських рішень будь-якого рівня; пріоритетність вирішення екологічних проблем [5].

Отже, можна зробити висновок, що екологічний менеджмент - це така система управління, за якої дотримуються всі принципи сталого розвитку, використовуються раціональні методи захисту навколишнього природного середовища від негативного впливу людської діяльності.

На сьогоднішній день, більшість українських підприємств лише пристосовуються до вже існуючих норм та міжнародних  нормативно-правових актів у сфері ресурсозбереження і раціонального природокористування, але впровадження системи екологічного менеджменту не повинно носити примусовий характер, а має бути закріплено у вигляді внутрішніх правил ведення бізнесу. Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві потребує здійснення витрат та інвестицій підприємств на охорону навколишнього середовища. Варто зазначити, що витрати  українських підприємств на природоохоронну діяльність є недостатніми, що спричинено низькою економічною зацікавленістю у здійсненні заходів щодо природоохоронної діяльності.

Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві пов’язано зі збільшення витрат на охорону навколишнього середовища. Витрати на охорону навколишнього природного середовища – фактичні витрати на охорону навколишнього природного середовища, направлені на запобігання або зведення до мінімуму збитків якості навколишнього природного середовища, а також необхідні витрати на усунення негативних наслідків (збитку) погіршення якості навколишнього природного середовища або компенсації за них. Обліковуються витрати на зниження шкідливого впливу низької якості навколишнього природного середовища на здоров'я та благополуччя людей. Поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища – витрати, які здійснюються на підтримку (утримання та експлуатацію) об'єкта (основних засобів природоохоронного призначення) в робочому стані, та входять до складу витрат поточного періоду [6] .

Капітальні інвестиції на охорону навколишнього природного середовища – інвестиції у придбання нових і тих, які були у використанні, або виготовлення власними силами для власного використання матеріальних і нематеріальних активів, витрати на капітальний ремонт та модернізацію, що здійснюються з метою охорони навколишнього природного середовища [6].

Нами було проведене дослідження щодо витрат на охорону навколишнього природного середовища за рахунок власних коштів підприємств, організацій, установ за 2010-2017рр. Структура витрат на охорону навколишнього природного середовища за джерелами фінансування у 2017 році (рис.1) показала, що коштами місцевих бюджетів було профінансовано лише 8,2 % таких витрат. Найбільша частка витрат на охорону навколишнього природного середовища припадає на витрати власних коштів підприємств та організацій – 77,0 %, інші джерела фінансування склали 14,8 %.

Рис 1. Стуктура витрат на охорону навколишнього природногосередовища за джерелами фінансування у 2017 році.

дані сформовано з [6]

За даними проведеного дослідження виявлено, що поточні витрати на охорону навколишнього середовища за рахунок власних коштів підприємств, організацій, установ (рис.2) мають позитивну тенденцію.

Рис 2. Поточні витрати на охорону навколишнього природнього середовища за рахунок власних коштів підприємств, організацій, установза 2010-2017 роки, млн. грн.

дані сформовано з [6]

В процесі аналізу капітальних інвестицій на охорону навколишнього природного середовища за 2010–2017 роки (рис.3) виявлено, що інвестиції на охорону навколишнього природного середовища власними коштами підприємств, організацій у 2017 р. у порівнянні з 2010 роком зросли в 2,4 рази.

Рис 2. Капітальні інвестиції на охорону навколишнього природнього середовища за рахунок власних коштів підприємств, організацій, установ за 2010-2017 роки, млн. грн.

дані сформовано з [6]

Нині в Україні відсутня статистика, щодо кількості підприємств, що впровадили систему екологічного менеджменту у практику діяльності. Першим підприємством, що впровадило і отримало сертифікат на систему управління навколишнім середовищем є ПП «Екотон». Одними із перших сертифікували системи управління якістю і безпечністю продукції корпорація «Оболонь», АТ Житомирський маслозавод – компанія «Рудь», міжнародний аеропорт «Бориспіль», морський порт «Південний» та інші.

Таким чином, однією з причин, яка спонукає підприємства впроваджувати систему екологічного менеджменту, є мінімізація витрат на охорону навколишнього середовища. Основними задачами системи екологічного менеджменту на українських підприємствах мають стати:

• Під час планування екологічної діяльності - встановлення пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства, розроблення та узгодження екологічних цілей, залучення зацікавлених осіб до планування екологічної діяльності підприємства та визначення критеріїв оцінювання результатів досягнення поставлених цілей та задач.

• Під час обґрунтування екологічної політики - мотивація керівництва до екоменеджменту, розроблення робочого варіанту екологічної політики та інформування про це персонал та зацікавлених осіб.

• Під час управління персоналом - мотивація персоналу до діяльності в сфері екоменеджменту та забезпечення професійної підготовки спеціалістів, котрі відповідатимуть за діяльність підприємства в галузі екоменеджменту.

• Під час організації екологічної діяльності - побудова структури системи екоменеджменту, розроблення процедур прийняття рішень у галузі екоменеджменту, призначення осіб, які уповноважені здійснювати методичне керівництво діяльністю та за забезпечення цієї діяльності необхідними ресурсами.

• Під час аналізу, оцінювання результатів екологічної діяльності- здійснення періодичних аудитів системи екологічного менеджменту, розробка відповідної звітності, коригування екологічної політики, цілей та задач підприємства на основі результатів аналізу і вдосконалення практичної реалізації екологічної діяльності [7].

Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві дозволить:

• зменшити ресурси та витрати виробництва внаслідок раціоналізації споживання сировини, матеріалів та природних ресурсів;

• підвищити вмотивованість працівників підприємства;

• забезпечити високу якість продукції підприємства;

• розширити ринки збуту, за рахунок виходу підприємства на зовнішні ринки;

• підвищити ефективність інноваційної діяльності підприємства;

• урегулювати відносини з державними органами влади, партнерами, споживачами та іншими зацікавленими особами [7].

Висновок.  Отже, завдання екологічного менеджменту полягає у пошуку нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем при виробництві продукції. Екологічний менеджмент - запорука здорового навколишнього середовища, основа сталого розвитку як України, так і всього світу.  Мотивація впровадження системи екологічного менеджменту за кордоном та в Україні на сьогодні значно відрізняється: для Заходу – це бажання підвищити свій імідж, конкурентоспроможність, збільшивши коло прихильників своєї продукції; в Україні – прагнення підприємства одержати в законодавчому порядку систему пільг. Проте, ефективно діюча система екологічного менеджменту має забезпечити мінімізацію витрат підприємства, та, як наслідок, підвищення його конкурентоспроможності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

• Зима, О. Г., Небилиця, О. А., Архипова, Д. Є. & Брусніцина, Д. Е., (2018). Екологічний менеджмент як фактор еколого-економічної стійкості та розвитку промислового підприємства в системі охорони праці. Вісник КНУТД, (4), 72.  https://doi.org/10.30857/2413-0117.2018.4.7.

• Narayanan, K., Kumaragurudasan, P. & Dr. Devamaindhan, B, (2019). Impacting environmental management on CSR policy of the corporate management, Restaurant Business, (353).  ISSN:0097-8043.

• Гайченка, В. А. (2006). Екологічний менеджмент. Збірник наукових праць МАУП, 168–169.

• Cambridge dictionary. Retrieved from https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/environmental-management-system?q=Environmental+management.

• Мартиненко, В. О. & Машкаров, Ю. Г. (2019). Екологічний менеджмент як нова парадигма муніципального управління. Теорія та практика державного управління, (2), 116-120. Вилучено із http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2009_2_19.

• Статистичний збірник «Довкілля України». (2018). 190-205. Вилучено з http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/11/zb_du2017.pdf.

• Ліпич, Л. Г. & Глубіцька, Т. В. (2013). Впровадження екологічного менеджменту на підприємствах хімічного комплексу. Вісник Національного університету "Львівська політехніка", (69), 59-64. Вилучено із http://nbuv.gov.ua/jpdf/VNULPM_2013_769_11.pdf.