PEDAGOGY
UDC 373
ПРОХОРЕНКО Тетяна Володимирівна
вчитель початкових класів, студент магістратури заочної форми навчання факультет дошкільної освіти, початкового навчання і мистецтв
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка
УКРАЇНА
Ключові слова: малокомплектна школа; сільська школа; навчально-виховний процес; початкова школа; процес навчання.
Постановка проблеми. У нашій країні є невеликі і віддалені населені пункти, в яких відкриті школи при наявності числа дітей такого віку, вік яких значно менше норм, установлених для одного класу. У таких школах один вчитель працює одночасно з двома і трьома класами.
Значення сільської школи в сучасному суспільстві визначається не тільки тим, що вона стала основним фактором збереження села. Головне полягає в тому, що навчаючи і виховуючи підростаюче покоління, школа впливає на підвищення культурного рівня населення, залишається берегинею народної культури, народного промислу. Тому докорінне покращення роботи сільської школи, підвищення якості навчально-виховного процесу та рівня його результатів - педагогічне та соціально-економічне завдання.
У такій малокомплектній школі Пустотинський НВК «ЗНЗ-ДНЗ» /-// ст., де навчається 57 учнів, я працюю вчителем початкових класів. Мені хотілося б надати допомогу своїм колегам, розкривши особливості організації навчання в малокомплектній школі виходячи зі свого досвіду.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. За сучасних умов українське село, як і все наше суспільство, переживає не лише соціально-економічну, а й демографічну кризу. В результаті цих процесів спостерігається значне скорочення дітей шкільного віку і як наслідок виникає потреба саме у малокомплектній школі. Тому сьогодні існування таких закладів, активізація їх подальшого розвитку не тільки не викликає заперечень, а й значно актуалізує наукові пошуки, пов’язані з підвищенням ефективності функціонування таких шкіл, посилює увагу до цих питань на всіх рівнях.
Відомості про них набули досить ґрунтовного висвітлення у наукових працях Р. Барановської, Н. Касярум, М. Короля, В. Лизогуба, В. Мелешко, Т. Павлова, Н. Присяжнюк, О. Савченко, В. Стрекозіна та ін., в яких подається аналіз змісту роботи малокомплектної школи, пропонуються поурочні розробки для різного типу комплектів, окреслюються основні проблеми, визначаються можливі шляхи подолання деяких із них.
Мета статті. Метою роботи є дослідження особливостей навчання учнів у малокомплектній школі.
Виклад основного матеріалу. Малокомплектні школи мають особливості функціонування, пов'язані з кількістю учнів і педагогів, наповнюваністю класів і з організацією навчального процесу. Саме тому їм дано право вибирати форми і методи навчання, гнучко і відповідно до потреб вибудовувати навчально-виховний процес. Це насамперед пов'язано з відсутністю паралельних класів, малою кількістю учнів і навчанням в одному класі різновікових дітей [1].
Малокомплектні школи у своїй освітній діяльності орієнтуються на наступні принципи:
принцип завершеності, або орієнтації на досягнення кінцевих результатів у навчанні;
безперервний і системний процес передачі отриманих знань один одному;
організація інтегрованих занять на основі принципу однопредметного і однотемного навчання;
складання гнучкого розкладу уроків для суміщених класів, що враховує дидактичні етапи уроку;
організація навчального процесу на основі психодіагностичного аналізу особистості кожного учня, моніторингу динаміки його розвитку;
визначення індивідуального алгоритму навчання кожного учня, створення можливості для індивідуального і диференційованого навчання;
реалізація варіативності і гнучкості змісту і технології процесу навчання;
надання можливості кожному учневі проявити себе, розвиток його здатності до самоосвіти;
організація плану проведення занять для самостійної роботи з учнями молодших і старших класів;
розвиваючий, творчий та інтерактивний характер освіти;
облік фактора віддаленості шкіл від культурних центрів при організації виховної роботи малокомплектних шкіл;
співпраця і взаємодопомога між учнями в ході навчання;
надання різноманітності тем і завдань (поділу праці), а також врахування різнорівневості (різновіковості) учасників педагогічного процесу;
навчання з урахуванням здібностей і потреб кожного учня;
використання ефективних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій в умовах малокомплектної школи [6].
Малокомплектна школа - це невеликий різновіковий колектив, де створюються поліпшені можливості для виховання молодших старшими. Такі школи нагадують велику сім'ю.
Відносини між педагогами і учнями тут ближчі і тепліші, ніж у великих колективах. Тому виключаються можливості для великого хуліганства, інших правопорушень, характерних для великих шкіл. Кожного тут знають, кожного люблять, всі один одному вірять і допомагають. Однак малокомплектна школа має свої специфічні труднощі, зумовлені невеликою кількістю учнів і соціальним середовищем, яке надає далеко не завжди позитивний вплив на процес розвитку сільської дитини. Велике занепокоєння викликають такі фактори, як:
низька інформаційна насиченість шкіл на селі;
відсутність спеціальної літератури;
недостатність науково - методичних рекомендацій з управління начальною малокомплектною школою;
низький освітній і культурний рівень сільської сім'ї;
віддаленість малокомплектних початкових шкіл від методичних центрів.
Однак при наявних труднощах можна і потрібно знаходити нові, більш ефективні засоби організації педагогічного процесу (форми, методи, прийоми навчання і виховання) оптимально використовуючи для цього всі можливості, пов'язані зі специфікою навчально - виховної роботи в малокомплектній школі. Мала наповнюваність класів має і ряд переваг, які потрібно знати і раціонально використовувати в повсякденній практичній діяльності.
В умовах малої школи вчителю легше здійснювати:
індивідуальний підхід до учнів з урахуванням типу їх темпераменту і нервової системи, особливостей розвитку, нахилів і інтересів, рівня знань та умінь;
особистісно-орієнтований підхід в навчанні, при якому особисте спілкування виступає як мета і засіб навчання і виховання, як розуміння внутрішньої позиції учня. Учень і учитель "чують" один одного;
практичну спрямованість навчальної діяльності учнів (екскурсії на сільськогосподарські об'єкти, участь у дослідницькій роботі тощо) [4].
У складних своєрідних і нестандартних умовах малокомплектної школи істотно зростає роль організації навчально-виховного процесу. Основний структурний компонент початкової малокомплектної школи-клас-комплект. У переважній більшості територій Початкова школа на селі - одно-або двокомплектна. При роботі школи за програмою I - IV комплектування класів відбувається за домовленістю між вчителями: в один комплект зводяться суміжні (I і II; III та IV ) класи або різновікові (I і III; II і IV ).
Учні першого класу повинні навчатися окремо. Для забезпечення адаптації до навчальної діяльності учнів, які щойно переступили поріг школи, а також в цілях підвищення їх інтересу, стійкості уваги та розвитку інтересу до навчання учнів перших класів не слід включати до складу класу-комплекту, вони повинні вчитися окремо.
При необхідності об'єднання двох або трьох класів у один комплект (2+3+4) слід застосовувати ковзний графік організації навчальних занять з метою створення умов для проведення окремих частин уроків у кожному класі.
Порядок поєднання класів в комплекти на рівнях основної середньої та загальної середньої освіти залежить від кіількості учнів у кожному класі.
В умовах нечисленності учнів доцільно поєднувати класи в наступному порядку: 5+6, 7+8, 6+7. При даному об'єднанні можливе навчання шляхом внутрішньопредметної інтеграції схожих за змістом тем на основі принципу однопредметності, однотемності. Рекомендується інтегроване навчання з суміжних предметів: мова, література, біологія, історія, географія та ін.
Для вчителів та учнів міжпредметне інтегроване навчання в суміщених класах має наступні переваги:
освоєння предметної області на різних рівнях, при конкретній детальності;
можливість звернути увагу учнів на зміст схожих тем всередині одного предмета, хоча вони навчаються в різних класах;
вироблення умінь аналізу і прийняття рішень в нестандартних проблемних ситуаціях;
виконання різних видів самостійної роботи відповідно до рівня знань;
створення умов для самостійної роботи різного рівня складності з урахуванням вікових особливостей учнів;
можливість колективного спілкування в процесі взаємодопомоги під час навчання;
освоєння учнями механізмів взаємоперевірки, самоперевірки і самооцінки;
можливість використовувати свої знання на практиці старшокласниками в процесі перевірки та оцінювання роботи молодших класів;
вироблення в учнів умінь і навичок вирішення типових практичних завдань у різних предметних галузях, розвиток здібностей до певних видів діяльності;
контроль і оцінювання рівнів знань і умінь [2].
У разі відсутності реалізації внутрішньопредметного зв'язку, є можливість міжпредметного інтегрованого навчання: література та історія, історія та географія, біологія та хімія, математика та інформатика.
Враховуючи, що 9 і 11 класи є випускними, не допускається їх об'єднання з іншими класами, навіть при недостатньому контингенті учнів.
Оптимальним ми вважаємо об'єднання різновікових класів і рекомендуємо його вчителям. Це традиційне комплектування, випробуване багатьма поколіннями вчителів; таке об'єднання педагогічно доцільно, оскільки дозволяє організувати самостійну роботу старших, роботу в змінних парах, вивільняючи час вчителя для молодших, що вимагають посиленої уваги; вчителю легше перемикати свою увагу, не змішувати навчальні програми, не знижувати вимог до старших, що трапляється при суміжному комплектуванні.
При об'єднанні класів в комплекти необхідно враховувати:
чисельність учнів у кожному класі;
складність програми;
ступінь підготовленості учнів кожного класу до самостійної роботи на уроці;
досвід і кваліфікацію педагога;
площі класної кімнати [5].
Основною формою навчання і виховання в малокомплектній школі є урок. Відмінною особливістю уроків в малокомплектній школі є широке використання всіх видів роздаткового матеріалу. Ця особливість також викликана необхідністю проводити самостійну роботу. Основні вимоги до організації самостійної роботи такі. Зміст і характер її визначаються завданнями конкретного уроку і мети вивчення всієї теми, при цьому зміст має бути посильним, а характер діяльності різноманітним, щоб у засвоєнні матеріалу брали участь різні види сприйняття і пам'яті (слухова, зорова, рухова). Важливо передбачати в змісті самостійної роботи поступове нарощування труднощів. Зміст завдань має бути доступний учням. Це означає, що формулювання завдання чітке, лаконічне, зрозуміле дитині. Характер завдання передбачає, що учень володіє необхідними для його виконання виконавчими операціями, уміннями і навичками. Залежно від конкретних завдань уроку, підготовка вчителя та учнів, наявність засобів навчання, самостійна робота може проводитися на різних етапах засвоєння навчального матеріалу: при підготовці до сприйняття нового; при ознайомленні з новим; при первинному закріпленні та вдосконаленні формуючих умінь і навичок; при контролі і при повторенні засвоєного.
Отже, самостійна робота є органічною частиною навчального процесу, тому методика її проведення визначається насамперед завданнями уроку, особливостями формування певного виду понять, підготовленістю учнів. Плануючи самостійну роботу, вчитель визначає: на якому етапі уроку в кожному з класів самостійна робота найбільш доцільна; що можна вимагати від учнів на даному рівні оволодіння матеріалом: якими повинні бути характер і форма завдання. Велика увага в початковій школі приділяється і домашній роботі. Домашня робота привчає учнів добросовісно ставитися до своїх обов'язків, виховуючи працьовитість, відповідальність, вміння контролювати себе, долати труднощі, готує до самоосвіти і формує початкові навички організації праці. Але домашня робота не повинна підміняти урок. Вона випливає з нього і обслуговує його потреби. Так само характер і обсяг домашньої роботи визначається характером і обсягом роботи, виконаної на конкретному уроці і запланованої на наступні уроки. При цьому обсяг домашньої роботи регулюється ще й нормами часу на її виконання (1 клас - без домашнього завдання; 2 клас - до 1,5 годин ; 3-4 класи - до 2 годин на всі домашні завдання).
Обов'язкова систематичність домашньої роботи. У дітей молодшого шкільного віку не сформується уявлення про щоденну домашню навчальну працю, якщо вони не отримуватимуть завдання додому щодня. Існуючі в деяких школах вирази "ви сьогодні добре попрацювали на уроці, тому домашнього завдання не отримаєте" наносять велику виховну шкоду, привчаючи дитину бачити в домашній роботі не радість пізнання, інтересу вчення, а покарання за недостатньо якісну працю на уроці. За ступенем труднощів вона не повинна перевищувати роботи, виконані на уроці. В цілому, система домашніх завдань повинна будуватися так, щоб кожне завдання або група завдань формувало або закріплювало, поглиблювало певне конкретне вміння, а поєднання продуктивних, конструктивних і творчих видів завдань забезпечує всебічне засвоєння навчального матеріалу учнями та їх розвиток.
Результативність уроку в малокомплектній школі залежить від його підготовки. Готуючись до уроку, вчитель повинен настільки добре продумати логіку навчального процесу, щоб передбачити, де виникнуть труднощі, і йому необхідно підключитися до роботи, тобто заздалегідь виділити так звані "зони особливої педагогічної уваги".
Частина уроків у класах - комплектах може мати загальні етапи, коли всі учні виконують одну і ту ж роботу - слухають пояснення вчителя, грають, виконують завдання.
Наприклад:
На уроках української мови загальними можуть бути:
словниковий диктант;
робота з картиною;
граматичний розбір і т. д.
На уроках математики :
установити усний рахунок,
робота з геометричним матеріалом,
робота над завданням та інші.
Застосування інформаційно-комунікаційних технологій дає можливість здобувати знання в галузі освіти, науки і мистецтва з різних джерел інформації, використовувати електронні навчальні матеріали, здійснювати дистанційне навчання, встановлювати зв'язок малокомплектних шкіл з опорними школами (ресурсними центрами), використовуючи їх освітні ресурси.
Новітня педагогічна технологія КСВ є найбільш прийнятною і ефективною організацією навчального процесу для сільської школи, де відкриваються об'єктивні можливості кожному учневі навчатися за здібностями. Впровадження освітніх засобів ІКТ та їх можливості в організації передпрофільного та профільного навчання в МКШ матимуть величезне значення для підняття якості освіти учнів.
Освітні засоби ІКТ включають в себе різноманітні програмно-технічні засоби, призначені для вирішення певних педагогічних завдань, що мають предметний зміст і орієнтовані на взаємодію з учнями.
Широко використовуються методи і прийоми розвиваючого навчання, які створюють умови для всебічного розвитку учнів і виховання активної особистості.
Використання різних освітніх засобів педагогічних технологій в навчальному процесі дозволяє вирішити наступні завдання:
підвищення якості знань учнів;
забезпечення базової підготовки учнів в умовах малокомплектної школи;
освоєння предметної області на різних рівнях глибини і детальності;
вироблення умінь і навичок вирішення типових практичних завдань в обраній предметній області;
вироблення умінь аналізу і прийняття рішень в нестандартних проблемних ситуаціях;
розвиток здібностей учнів до певних видів діяльності;
ефективне використання інтерактивних електронних, пошукових, інформаційних ресурсів в процесі навчання;
широкий вибір змісту, форм, темпів і рівня навчання;
задоволення освітніх потреб учнів у поглибленому вивченні певних галузей знань;
розкриття творчого потенціалу учнів;
використання школою можливостей дистанційного навчання [1].
У процесі навчання вчитель може використовувати електронні та інформаційні ресурси з текстовою інформацією при поясненні нового матеріалу, в якості основи для підготовки диференційованого роздавального матеріалу на уроці. Ресурси з візуальною аудіоінформацією можуть включатися в пояснення вчителя на уроці, а також використовуватися при організації самостійної роботи учнів. Комп'ютерні тести і тестові завдання можуть застосовуватися для здійснення різних видів контролю і оцінки знань. Крім того, вчитель може використовувати різноманітні електронні та інформаційні ресурси при проектуванні навчально-методичного комплексу авторського елективного курсу.
Одним з основних завдань сучасної малокомплектної школи є створення розвиваючого педагогічного середовища, на основі якого можлива реалізація ідеї взаємодії учнів різного віку.
У розробці технології навчання необхідно орієнтуватися на принципи обліку психолого-педагогічних, фізіолого-вікових та інших особливостей дітей і підлітків. Досягнення цілей освіти, в тому числі і цілі освоєння наукового методу пізнання, можливо тільки на основі технологічного підходу до організації навчального процесу. Причому сучасна технологія навчального процесу повинна мати теоретичне походження, гносеологічною основою технології повинна бути логіка наукового пізнання.
Опорні школи (ресурсні центри) виконують місію науково-методичних центрів, які надають допомогу не тільки вчителям у методичному супроводі навчально-виховного процесу, але і учням близько розташованих малокомплектних шкіл в отриманні якісної освіти.
На основі використання освітніх ресурсів опорних шкіл (ресурсних центрів) підвищується якість знань учнів у малокомплектних школах, зміцнюються творчі зв'язки між вчителями шкіл і розширюється процес обміну досвідом, насамперед успішним досвідом роботи в малокомплектних школах.
Висновки та пропозиції. Отже, правильне комплектування об'єднаних класів, вміле складання розкладу, планування уроку, характер навчального обладнання, його раціональне застосування на уроках впливають на організацію навчальних занять, а, отже, і на якість навчання у малокомплектній початковій школі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Дуда, О. (2002). Сільська мало комплектна школа: проблеми, пошук, досвід. Директор школи, ліцею, гімназії, (2), 58-61.
Епштейн, М. (2004). Педагогічні ефекти і проблеми малих шкіл. Управління освітою: 8 квітня 2004 (с. 6-7).
Мелешко, В. (1999). Проблеми сільської малочисельної школи. Початкова школа, (2), 2-3.
Присяжнюк, Н. І. (1999). Особливості роботи у класі-комплекті. Початкова школа, (1), 45.
Савченко, О. Я. (1997). Дидактика початкової школи. Київ.
Савченко, О. Я. & Суворова, Г. Ф. (1988). Навчально-виховний процес у малокомплектній школі. Київ.
TETIANA PROKHORENKO, primary school teacher, master's student of correspondence form of study of the Faculty of Preschool Education, Primary Education and Arts
National University «Chernihiv Collegium» named after T.G. Shevchenko
UKRAINE
Abstract. The article analyzes the activities of small schools. Their advantages and disadvantages are defined. For example, Postojnska UVK «rose-DOUZ» / - / / St. characteristics of the educational process in small rural school. In such small schools Pustotyne NPK «o-DOU» / - / / article, where studies 57 students, I work as a primary school teacher. I would like to help my colleagues, revealing the features of the organization of training in a small school based on my experience. The principles on which small schools are oriented in their educational activities are analyzed. Advantages of training in small schools, use of various educational means of pedagogical technologies in educational process are defined. A small school is a small multi-age group, where improved opportunities for the education of the younger by the older are created. These schools resemble a large family. One of the main tasks of a modern small school is to create a developing pedagogical environment, on the basis of which it is possible to implement the idea of interaction between students of different ages. The author considers that in the conditions of small school it is easier for the teacher to carry out: individual approach to students taking into account the type of their temperament and nervous system, peculiarities of development, inclinations and interests, level of knowledge and skills; personality-oriented approach to learning, in which personal communication acts as the purpose and means of training and education, as an understanding of the inner position of the student. Student and teacher "hear" each other; practical orientation of educational activities of students (excursions to agricultural facilities, participation in research, etc). Through the use of educational resources of reference schools (resource centers), the quality of students' knowledge in small schools is improved, creative ties between school teachers are strengthened and the process of experience exchange, primarily successful experience in small schools, is expanded. The effectiveness of the lesson in a small school depends on its preparation. Preparing for the lesson, the teacher should think over the logic of the educational process so well that he can foresee where difficulties will arise, and he needs to get involved in the work, i.e. to allocate the so-called "zones of special pedagogical attention in advance. The author comes to the conclusion that the quality of education in a small primary school is influenced by the correct acquisition of combined classes, skillful scheduling, lesson planning, the nature of educational equipment, its rational use.
Keywords: small school; rural school; educational process; primary school; learning process.