International scientific e-journal

ΛΌГOΣ. ONLINE

8 (April, 2020)

e-ISSN: 2663-4139
КВ №20521-13361Р

PHILOLOGY

UDC 811.161.2’37

EOI 10.11232/2663-4139.08.03

КОНЦЕПТ БІЛЬ У ТВОРІ О. ТУРЯНСЬКОГО «ПОЗА МЕЖАМИ БОЛЮ»

ВОРОЖКО Вероніка Олександрівна

здобувач вищої освіти гуманітарного факультету

Національний університет «Острозька академія»

 

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

 

МІНІЧ Лариса Степанівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури

Національний університет «Острозька академія»

 

УКРАЇНА


Анотація. Статтю присвячено аналізу концепту біль та його функціюванню у творі «Поза межами болю» О. Турянського. У роботі розглянуто специфіку цього концепту, особливості його семантики, зокрема звернено увагу на дуалістичну природу болю, його вплив на свідомість та поведінку людини в критичній ситуації.

Ключові слова: біль; концепт; семантичне поле; критична ситуація; воєнна література.

Художній твір є складною структурою, в межах якої виділяють важливі елементи – концепти. Дослідження концептів у творчості того чи того автора є важливим кроком у розумінні твору.

Постановка проблеми. Концепт біль не є достатньо дослідженим, що пов’язано зі складністю цього поняття. Біль має двояку природу, оскільки, з одного боку, його відчувала кожна людина, а з іншого – це відчуття індивідуальне, тому сприйняття болю та його опис може відрізнятись. Також він є однією із форм відображення дійсності та критерієм сприйняття реальності.

Аналіз досліджень та публікацій. Проблемою концепту біль у творчості різних письменників займалися такі дослідники: Н. Коч, Ю. Лисанець, М. Марусяк, Н. Мочалова. Важливий внесок у дослідження цього концепту було зроблено у праці «Концепт боль в типологическом освещении» [1].

Мета роботи полягає в аналізі концепту біль у «Поза межами болю» О. Турянського. 

Залежно від підходу існують різні визначення концепту. Концептом як лінгвокогнітивним явищем є «одиниця ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативна змістовна одиниця пам’яті, ментального лексикону, концептуальної системи мови і всієї картини світу, відображеної в людській психіці» [2].

Згідно із Словником української мови в 11 т., слово біль має такі значення: 1 відчуття фізичного страждання; відчуття прикрості, образи, смутку; 2 білі нитки, пряжа; яскраво-білий колір, пряжа; 3 біла іржа [3].

Основними больовими станами персонажів твору стали голод і холод: «Кожного, за винятком Штранцінгера й Добровського, вхопив корч шлунка, так що мусили з болю качатись по землі» [4]. Саме ці фізичні відчуття в подальшому вплинули на їхній внутрішній світ, зокрема й свідомість. Більше того, біль є однією із ознак життя та людини загалом: «Чи ще живеш? Чи вже більше не чуєш болю?» [4].

Семантичне поле концепту біль містить також значення душевного болю і смутку, а не лише фізичних страждань. Автор не вживає цей концепт суто для репрезентації фізичного, звертаючи увагу й на внутрішні переживання людини в критичній ситуації. Наприклад, у фрагменті твору, де Ніколич згадує про свою сім’ю: «І не знати, що більш болюче: чи мороз, чи біль і туга за людьми, котрих уже, здається, не побачу ніколи» [4]. В цих рядках помітно, що цей біль може зрівнятись із фізичним, або ж навіть бути сильнішим, тобто духовне переважає над тілесним.

Саме через біль відбувається усвідомлення себе, свого призначення. На думку А. Печарського, у художній інтерпретації О. Турянського, біль – це філософська онтологічна категорія, наше «Я» [5]. Прикладом цього є сліпий скрипаль Штранцінгер, душа якого замучена страшним болем, але бачить світло. Тут біль уже набуває дещо іншого розуміння, невід’ємно пов’язаного із душею, яка «…живе вже в цьому новому світі сонця, який його сліпі очі бачать, а якого вони, видючі, не видять, не чують...» [4]. Переживши страшні муки, сліпий зміг прозріти, побачити те, що іншим людям не під силу.

Душевний біль, який переповнює Оглядівського, коли він дивиться на сліпого скрипаля, підштовхує персонажа до думок про призначення людини, зокрема про те, для чого «небесна сила» створила її: «Яку ж ціль, яке призначення має він, я і всі ми ось тут?» [4]. Біль підштовхує до пошуків Бога чи то серед людської крові, чи то серед диму пожежі, в якій палає весь світ.

У деяких моментах мислення героїв можна назвати атеїстичним: не отримавши відповідей та допомоги, вони критикують Бога за війну й усі страждання людини загалом, піддають сумніву навіть саме існування Бога. Натомість він ніяк не нагадує про себе, заховавшись там, куди людині не дібратись. Згодом стає зрозуміло, що Бога все-таки визнано, але звинувачено не лише в людських муках, а й у його байдужості до цієї ситуації: «Якби я був найвищим єством, яке сплодило світ і життя, то, дивлячись на діла своїх рук і на ваші муки, я запався би зі сорому на саме дно пекла» [4].

Цікаво, що Бога описано в досить стереотипній формі як того, хто сидить на небі і дивиться на світ згори. Та в цьому і полягає його мізерність та слабкість: «О боже! Який ти малий, який ти марний супроти людського страждання!» [4]. Цими рядками автор також підносить людську силу, завдяки якій людина може витерпіти такий біль.

У творі «Поза межами болю» герої змушені боротись із болем за життя. Цікаво, що християнстві є фрейм, в якому біль трактується як покарання за гріх. Тоді «правильною» реакцією на цю кару буде терпіння [1]. У такому контексті варто звернути увагу на те, що сам автор таким чином робить людину могутнішою за богів, бо вони не знають терпіння. Хоча в самому тексті виникає суперечність, оскільки згадується про те, що «так жаль кожної людини, що тільки й на те думає, щоб терпіти» [4]. Це ще раз підтверджує багатогранність цього концепту. З одного боку, сила людини проявляється в терпінні, а з іншого – терпіння незаслужених мук, як уже було сказано раніше, викликає жаль.

Душа втрачає владу над тілом, таким чином звільняючись, і, на мить перед смертю, людина переживає щастя. Є ще один аспект цього щастя – божевілля. Біль затьмарює свідомість, людина, через нестерпні страждання, втрачає контроль не тільки над тілом, але й над розумом: «…біль і розпука кладе їм на очі й мозок сонячний серпанок привидів і божевілля і як вони з радісними окликами, з усміхом щастя западаються у безодню небуття» [4]. Себто людина не усвідомлює того, що відбувається, не підозрює про те, що з прірви божевілля виходу немає, але біль штовхає її туди. Людині ж залишається лише з «усміхом щастя» піддатись.

На підтвердження цього є ще фрагмент, де описано смерть Бояні: «Ця усмішка – це, мабуть, іскра щастя...хвилина божевілля серед безтямного болю дала йому цю іскру» [4]. Смерть ще не встигла стерти усмішку з його обличчя, у мить божевілля (чи полегшення) Бояні забув про біль і звільнився від страшних реалій. У цьому і проявляється дуалістичність болю, а точніше – звільнення від нього. З одного боку, для людини це буде моментом щастя, а з другого – це щастя може стати божевіллям.

Біль є випробуванням не лише від Бога, а й від самої людини. Герої змушені боротись із самими собою, із звіром, який хоче вирватись назовні, із канібалізмом, який просинається у межовій ситуації. Більше того, це ще й боротьба між духом і тілом, моральністю та виживанням, життям будь-якою ціною та смертю: «Виникла жахлива боротьба між духом і тілом. З одного боку, стануло страшенне почуття, що вони мусять стати людоїдами, з другого боку, інстинкт життя, який у боротьбі не перебирає в засобах» [4]. Біль та війна доводять до таких речей, про які і подумати страшно. У цьому випадку біль стає тим ключем, який відмикає замок людської душі, справжньої суті людини. Переборовши це все, людина стає найсильнішою істотою, оскільки знайшла сили на боротьбу із тим, що є в ній самій. Біль дозволив показати водночас і людську неміч, і неймовірну силу. У момент перемоги над тваринним інстинктом, герої сповнюються відчуттям вищості над власним фізичним стражданням, біль відступає перед моральністю, дух переважає над тілом.

Актуалізація інтересу до досліджуваного в цій статті концепту розпочинається ще з самої назви. Хоча у творі автор використовує епітет безмежний для опису болю, проте в самій назві та в деяких фрагментах тексту згадується про те, що у больових відчуттів все-таки є межа. Більше того, герої опинилися в ситуації поза його межами. Як вказано у самому творі, там, де закінчується біль, є лише божевілля та смерть. Тобто біль може пробудити свідомість, а може навпаки позбавити людину контролю над собою.

Біль має дуалістичну природу, що помітно не лише в опозиції фізичне – духовне, а й у протиставленні індивідуальне – загальне. Через декількох персонажів письменник передає біль усього людства, яке страждає від постійних війн: «Жаль усього людства, що в пеклі світової війни так тяжко карається» [4]. Межова ситуація показує не лише сутність окремої особи, а й усіх людей загалом, їхніх цінностей: «…кожен герой – представник окремої нації. Цей прийом дозволяє надати зображеному загальноконтинентального значення» [6].

Автор персоніфікує біль, використовуючи такі поєднання: біль не спить, біль коле, біль кладе і т.д. Цікаво, що слово коле зазвичай використовують для характеристики виключно фізичних відчуттів (наприклад, як реакцію на холодне чи гаряче, зміну погоди, голод чи переїдання і т.д.) [1], а в «Поза межами болю» цей біль має вплив на свідомість героя, на його внутрішній світ: «Я дивлюся на нього, й біль коле гострими шпильками, як мороз, мою свідомість» [4].

Письменник О. Турянський також звернув увагу на біль як поштовх для творчості. «Поет мусить пройти найглибше пекло людського буття й найвищі небесні вершини людського щастя» [4], лише тоді його слово доторкнеться до душі читача.

Особливо важливим є цей аспект у контексті того, що твір є автобіографічним, адже сам О. Турянський був мобілізований, а згодом потрапив у полон. На думку Л. П. Вашків та С. В. Бородіци, «пережите жахіття війни розширило свідомість письменника до загальнолюдських, позадержавних меж сприйняття духовної та фізичної катастрофи людства» [7]. Автор і сам відчув той біль, який згодом описав у творі.

Отже, концепт біль є важливим у концептосфері твору «Поза межами болю». Специфікою досліджуваного тексту є те, що концепт біль є полісемантичним, саме через нього (у тому числі через біль власних спогадів) О. Турянський передає всі жахи війни. У цьому творі показано, що біль, фізичний і душевний, може змінювати людину, впливати на її свідомість, доводити до божевілля, випробовувати людяність і терпіння, а також підштовхувати до роздумів про Бога та призначення людини. Автор зображує біль переважно як душевне страждання, а не фізичне, акцентує увагу на внутрішньому стані героїв. Через історію декількох персонажів О. Турянський зумів показати страждання усього людства.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  • Брицын, В. М., Рахилина, Е. В., Резникова, Т. И., Яворская Г. М. (ред.) (2009). Концепт боль в типологическом освещении. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.

  • Бабушкин, А. П. Типы концептов в лексико-фразиологической сематике языка. (1997). Воронеж: Изд.-во Воронеж.
    гос. ун-та.

  • Словник української мови. (1970-1980). (Т. 1-11). Київ: Наук. думка.

  • Турянський, О. (2018). Поза межами болю. Київ: Знання.

  • Печарський, А. (2000). На розгорнутих сторінках ліричного роману «Поза межами болю» О. Турянського. Сучасність,
    (7-8), 75-87.

  • Бондаренко, Ю. І. (2018). Повість-поема Осипа Турянського «Поза межами болю» в контексті історичного регресизму: народження екзистенціалізму. Література та культура Полісся, (91), 93-106. https://doi.org/10.31654/2520-6966-2018-10f-91-93-106

  • Вашків, Л. П. & Бородіца, С. В. (2014). Авторська візія Першої світової війни в повісті-поемі «Поза межами болю» 
    О. Турянського.  Вилучено з: https://figshare.com/articles/___________-_________/4765123.


THE CONCEPT PAIN IN THE COMPOSITION O. TURIANSKY’S «POZA MEZHAMY BOLIU» (BEYOND THE LIMITS OF PAIN)

VOROZHKO V.,
student of Faculty of Humanities
National University «Ostroh Academy»
UKRAINE

SCIENTIFIC ADVISERS:

MINICH L.,
Ph.D. (Philology), Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature
National University of Ostroh Academy
UKRAINE

Abstract.
The article dwells upon the analysis of the concept of pain and its functioning in the composition «Poza mezhamy boliu» (Beyond the limits of pain) by O. Turiansky. The paper considers the specific nature of this concept, peculiarities of its semantics and, in particular, pays attention to the dualistic nature of pain and its influence on the consciousness and behavior of a person in a limit situation.


Keywords: pain; concept; semantic field; critical situation; military literature.

© Ворожко В.О., 2020

© Vorozhko V., 2020

 

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.

PUBLISHED : 10.04.2020